Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Вищого господарського суду України Ємельянова Артура Станіславовича на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 червня 2018 року № 1695/2дп/15-18 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 3 липня 2018 року (вх. № 3369/0/6-18) надійшла скарга судді Вищого господарського суду України Ємельянова А.С. на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (далі – Дисциплінарна палата) від 4 червня 2018 року № 1695/2дп/15-18, яким його притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади.
Із оскаржуваного рішення вбачається, що Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що дії судді Вищого господарського суду України Ємельянова А.С. у період із 2013 року по 7 лютого 2014 року включно свідчать про його втручання у процес здійснення судочинства суддею господарського суду міста Києва Пригуновою А.Б., вирішення конкретних судових справ, перешкоджання здійсненню судами правосуддя на визначених законом засадах, тиск на суддів шляхом спонукання, погроз, шантажу та іншого протиправного впливу.
Так, зокрема, в рішенні Дисциплінарної палати зазначено: «…впливаючи на свідомість судді Пригунової А.Б. та вживаючи заходів, спрямованих на її залякування, Ємельянов A.C. у період з липня по грудень 2013 року, діючи умисно, з корисливих мотивів, використовуючи службове становище, під час особистих зустрічей із Пригуновою А.Б. у приміщенні Вищого господарського суду України, розташованого за адресою: вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, з метою впливу на прийняття потрібного йому рішення наполягав на задоволенні нею позовних вимог у конкретних справах.
Крім того, 7 лютого 2014 року суддя Ємельянов А.С., прибувши на виробничу нараду (збори) суддів господарського суду міста Києва, під час виступу здійснив неправомірний вплив на безсторонність суддів господарського суду міста Києва, зокрема і на суддю Пригунову А.Б., а також шляхом спонукання та тиску здійснив втручання у процес здійснення нею судочинства у справах, що перебували у її провадженні в період до 7 лютого 2014 року, у яких, як він зазначав, вбачається «державне питання».
Так, у промові Ємельянов A.C., посилаючись на «ефемерні» державні інтереси, практично відверто запропонував суддям вирішувати певні судові справи за умови отримання неправомірної вигоди. При цьому Ємельянов A.C., як слідує з його виступу на судових зборах, перелік справ, які містять так званий державний інтерес, повинен був визначати самостійно. Перелік судових справ, які судді господарського суду повинні були вирішувати на користь суб’єктів, визначених Ємельяновим A.C., встановлювався, як зазначив останній, таким чином: «...по тем государственным вопросам, которые стоят. Они могут быть различного рода: это может быть прямо какой-то государственный вопрос, это могут быть какие-то просьбы лиц, которые на сегодняшний момент занимают какие-то посты, определенно административные. И я считаю, что если человек дошел до определенного уровня отношений, то он имеет право задать вопрос и имеет право получить адекватный ответ на этот вопрос...».
Наполегливо схиляючи суддів господарського суду до прийняття судових рішень, необхідних для задоволення очевидного корисливого інтересу самого Ємельянова A.C., останній на суддівських зборах повідомив, що у разі прийняття таких рішень, суддям буде забезпечено керівництвом Вищого господарського суду України відповідне «прикриття», яке буде полягати у блокуванні спроб правоохоронних органів розпочати певні кримінальні провадження: «...когда отдельно взятый судья против всей массы информационной и денежной – устоять очень тяжело, у нас, слава Богу, не было проблем с МВД, у нас не было проблем с Квалифкомиссией, с Высшей радой юстиции, с СБУ... была возможность не допускать незаконного влияния на вас – это то основное, что должно было дать руководство – стабильность и защиту. Я считаю, что стабильность и защиту нам удалось организовать и таким образом, чтобы к вам не было вопросов как сейчас, так и впредь...».
Також Ємельянов A.C. на зборах суддів, на які він прибув з метою неправомірного впливу на суддів під час здійснення правосуддя, спонукання та шантажу суддів господарського суду міста Києва задля виконання останніми його вказівок щодо вирішення певних справ на користь суб’єктів, які будуть ним визначені, попередив суддів, які вирішать приймати законні рішення, про можливу організацію протиправного тиску на них з боку правоохоронних органів: «...то, что касается постановочных задач, которые существуют на сегодняшний день в суде... я еще раз подчеркиваю, дело каждого принимать для себя решения и выводы, ... но с другой стороны, вы тоже должны понимать, что каких-то вводных не будет, и не будет той части, которая касается непосредственной деятельности председателя, направленной на сохранение спокойствия, работоспособности и всего остального...»».
Дисциплінарна палата вважала, що вказані дії суддею Вищого господарського суду України Ємельяновим А.С. вчинені свідомо та з очевидним розумінням значення свого виступу 7 лютого 2014 року на виробничій нараді (зборах) суддів господарського суду міста Києва.
Отже, Дисциплінарна палата дійшла висновку, що в сукупності дії судді Вищого господарського суду України Ємельянова А.С. у період з 2013 року по 7 лютого 2014 року свідчать про вчинення ним істотного дисциплінарного проступку, наслідком якого є звільнення з посади судді з підстави, передбаченої пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 3 липня 2018 року доповідачем щодо вказаної скарги визначено члена Вищої ради правосуддя Гусака М.Б.
Скарга судді Вищого господарського суду України Ємельянова А.С. подана з дотриманням вимог, визначених Законом України «Про Вищу раду правосуддя».
Суддя Ємельянов А.С. із рішенням Дисциплінарної палати не погоджується, вважає його протиправним та необґрунтованим, просить його скасувати, при цьому посилається на:
- прийняття рішення поза строками давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності;
- повторний розгляд одного і того самого питання уповноваженим державним органом (Радою суддів України – за зверненням судді Пригунової А.Б. та Другою Дисциплінарною палатою ВРП – за дисциплінарною скаргою іншої особи), а також прийняття взаємовиключних рішень;
- прийняття рішення за анонімною скаргою;
- покладення в основу рішення висновку експертного дослідження від 25 квітня 2017 року №5895/17-61 та неврахування рецензії на нього від 31 травня 2018 року, яку передано під час засідання палати;
- неповідомлення його (суддю) про подану дисциплінарну скаргу.
Крім скарги судді Ємельянова А.С. на це рішення до Вищої ради правосуддя представником судді Ємельянова А.С. – адвокатом Демидюк О.Б. направлено зроблений на її замовлення висновок науково-правової експертизи щодо положень законодавства, що регулюють порядок притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Цей висновок складений науковим експертом Поліводським О.А. та затверджений головою ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, д.ю.н., професором Пархоменко Н.М. 16 серпня 2018 року.
За результатами перевірки скарги судді член Вищої ради правосуддя Гусак М.Б. дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення Дисциплінарної палати від 4 червня 2018 року № 1695/2дп/15-18.
Вища рада правосуддя, вивчивши скаргу та матеріали дисциплінарного провадження, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Гусака М.Б., суддю Ємельянова А.С. та його представника – адвоката Демидюк О.Б., аудіозапис виступу судді на нараді 7 лютого 2014 року, дійшла висновку, що скарга судді Ємельянова А.С. на рішення Дисциплінарної палати від 4 червня 2018 року № 1695/2дп/15-18 не підлягає задоволенню з огляду на таке.
1. Доводи судді щодо строків притягнення до відповідальності, викладені у цьому рішенні, не підтвердилися; рішенням Дисциплінарної палати не було порушено строки притягнення судді до дисциплінарної відповідальності; рішення прийнято в межах трирічного строку, встановленого законом.
Так, у рішенні Дисциплінарної палати правильно зазначено, що дії, які раніше охоплювалися поняттям «порушення суддею присяги», згідно з чинним законодавством охоплюються ознаками «істотного дисциплінарного проступку або грубого нехтування обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді».
Згідно з нормами законів України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про Вищу раду юстиції» (у редакції, яка діяла на момент вчинення суддею Ємельяновим А.С. зазначених вище дій) законодавцем не було встановлено строків для внесення подання про звільнення судді у зв’язку з порушенням присяги.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд») дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.
Чинним Законом України «Про судоустрій і статус суддів» у частині одинадцятій статті 109 визначено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.
Слід погодитись з висновком Дисциплінарної палати щодо того, що при визначенні строку застосування дисциплінарного стягнення стосовно судді Ємельянова А.С. необхідно застосовувати регулювання, передбачене частиною четвертою статті 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», оскільки ця норма поліпшувала становище особи порівняно з попереднім регулюванням, закріпивши трирічний строк давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності (із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці).
Дисциплінарною палатою встановлено, що дії судді Вищого господарського суду України Ємельянова А.С., які є предметом перевірки, охоплюють часовий проміжок із 2013 року по 7 лютого 2014 року включно (дата проведення виробничої наради суддів господарського суду міста Києва).
З моменту вчинення суддею Ємельяновим А.С. триваючого дисциплінарного проступку, що закінчився 7 лютого 2014 року, до моменту притягнення його до дисциплінарної відповідальності – 4 червня 2018 року минуло 1577 днів.
Згідно з даними, наданими головою ліквідаційної комісії Вищого господарського суду України Соловйовою Л.В., що містяться у матеріалах дисциплінарної справи (а/с 94-97, 169), у вказаний період суддя перебував 480 днів у відпустках та був відсутній на роботі у зв’язку із тимчасовою непрацездатністю – 54 дні (усього – 534 дні).
Отже, з моменту вчинення суддею Ємельяновим А.С. дисциплінарного проступку до моменту прийняття Дисциплінарною палатою рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності минуло 1043 дні, що є менше трьох років, тривалість яких у вказаний період складала 1096 днів.
Враховуючи наведене, слід погодитися з висновком Дисциплінарної палати, що на момент ухвалення рішення у дисциплінарній справі стосовно судді Ємельянова А.С. строк застосування дисциплінарного стягнення не сплив, оскільки частиною четвертою статті 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд») передбачено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.
Таким чином, трирічний строк має обчислюватись як повних три роки (без врахування відпусток та днів непрацездатності). Тобто існування таких юридичних фактів, як відпустка та документально підтверджена непрацездатність зупиняють перебіг строку давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Висновок науково-правової експертизи, складений науковим експертом Поліводським О.А., щодо обчислення строку давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не може братись до уваги, оскільки суперечить правилам обчислення строку давності, встановленим законом, та результату простого арифметичного підрахунку на підставі цих правил.
2. Стосовно доводів скарги про те, що звернення судді господарського суду міста Києва Пригунової А.Б. вже розглядалось у встановленому законом порядку і за результатами розгляду було прийнято рішення уповноваженим органом суддівського самоврядування – Радою суддів України; останньою оцінювалися ті самі фактичні обставини, що і Дисциплінарною палатою при розгляді дисциплінарної справи, а тому з одного і того самого питання на сьогодні існує два взаємовиключні рішення уповноважених органів.
Відповідно до частини третьої статті 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, чинній на час надіслання і розгляду відповідного звернення) суддя мав право звернутися з повідомленням про загрозу його незалежності до Ради суддів України, яка зобов’язана невідкладно перевірити і розглянути таке звернення за участю судді та вжити необхідних заходів для усунення загрози.
Частиною першою статті 84 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час надіслання і розгляду звернення) встановлено, що дисциплінарне провадження – це процедура розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов’язків чи присяги судді.
Дисциплінарне провадження щодо суддів вищих спеціалізованих судів та суддів Верховного Суду України здійснювала Вища рада юстиції (пункт 2 частини першої статті 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній на час направлення та розгляду звернення судді господарського суду міста Києва Пригунової А.Б. про втручання).
Враховуючи вказані норми, Вища рада правосуддя дійшла висновку, що правильним є судження Дисциплінарної палати про те, що Рада суддів України рішенням від 25 квітня 2014 року № 20 у межах встановлених законом повноважень розглянула питання щодо загрози незалежності судді господарського суду міста Києва Пригунової А.Б. Питання дисциплінарної відповідальності судді Вищого господарського суду України Ємельянова А.С. за дії, що можуть мати ознаки порушення присяги чи складу іншого дисциплінарного проступку, за повідомленням судді господарського суду міста Києва Пригунової А.Б. не було предметом розгляду уповноваженого дисциплінарного органу.
Висновок науково-правової експертизи не може бути взятий до уваги Вищою радою правосуддя, оскільки суперечить змісту наведеного вище регулювання. Чинні законодавчі акти не встановлюють взаємного преюдиційного значення рішення Ради суддів України чи органів, що здійснюють дисциплінарне провадження щодо судді. Не мають обов’язковості і правові висновки кожного з них при розгляді питань, які належать до виключної компетенції іншого.
3. Суддя Ємельянов А.С. вказує на те, що оскаржуване рішення є незаконним, оскільки прийняте за анонімною скаргою на порушення частини шостої статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Водночас доводи судді суперечать приписам чинного законодавства та частково спростовані фактичними обставинами, які встановлені Дисциплінарною палатою під час розгляду дисциплінарної скарги.
По-перше, дисциплінарна скарга Іванової К.І. містила необхідні дані про особу скаржника і була підписана. Чинним законодавством (зокрема стаття 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя») не передбачено обов’язку перевірки належності підпису особі, яка подає дисциплінарну скаргу; не встановлено наслідків, про які просить скаржник, у разі встановлення на цій стадії розгляду дисциплінарної справи факту підписання дисциплінарної скарги не тією особою, від імені якої скаргу подано.
По-друге, з рішення Дисциплінарної палати вбачається, що під час засідання представник судді Ємельянова А.С. – адвокат Демидюк О.Б. вказала, що задля уникнення сумнівів в існуванні скаржника Іванової К.І. або в достовірності підпису цієї особи нею було ініційовано телефонний дзвінок за номером телефону, зазначеним у дисциплінарній скарзі.
У результаті відтворення у засіданні Дисциплінарної палати аудіозапису телефонної розмови, наданого адвокатом Демидюк О.Б., встановлено, що особа під час телефонної розмови повідомила, що вона дійсно готувала та подавала цю скаргу; підтвердила, що працює у ТОВ «еПраво»; скарга подавалася на прохання клієнта фірми – фізичної особи; станом розгляду скарги вона не цікавилася.
Як зазначила адвокат Демидюк О.Б., ознайомившись з інформацією, розміщеною у мережі Інтернет за посиланням: www.epravo.com, з’ясувала, що Іванова Катерина у вказаному ТОВ не працює. Водночас ця інформація не свідчить про те, що такої особи, якою подано дисциплінарну скаргу, взагалі не існує.
Крім того, Вища рада правосуддя вважає, що рішення Дисциплінарної палати про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не може бути скасовано у зв’язку з можливим встановленням факту, про який заявляють суддя та його представник. Визначальним для притягнення до дисциплінарної відповідальності за даних обставин має бути те, чи вчинив суддя порушення вимог, зокрема, чинного законодавства, чи ні. При вчиненні дисциплінарного проступку суддею та встановленні такого факту дисциплінарним органом, у результаті попередньої перевірки, можлива анонімність скаржника не має тягнути такі правові наслідки, як скасування рішення дисциплінарного органу.
Дисциплінарна палата обґрунтовано відхилила доводи про анонімність, оскільки адвокатом Демидюк О.Б. не надано доказів, які б підтверджували, що скарга Іванової К.І., яка була підставою для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Ємельянова А.С., є анонімною. Наданий адвокатом Демидюк О.Б. аудіозапис розмови не спростовує те, що особа, від імені якої подано дисциплінарну скаргу, дійсно існує, вона підписала та подала скаргу до Вищої ради юстиції.
Крім того, слід зауважити, що частиною першою статті 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що при вирішенні питання про відкриття або відмову у відкритті дисциплінарної справи дисциплінарний орган розглядає не дисциплінарну скаргу, а «висновок доповідача та додані до нього матеріали». Висновок формується не лише на підставі дисциплінарної скарги, а й за результатами проведеної перевірки. Вмотивований висновок члена Дисциплінарної палати – доповідача за результатами перевірки вказував на те, що у діях судді Ємельянова А.С. вбачалися ознаки дисциплінарних проступків, які на момент вчинення ним дій кваліфікувалися за статтею 32 Закону України «Про Вишу раду юстиції», а нині охоплюються пунктами 3, 4, 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Таким чином, доводи скаржника про необхідність скасування рішення Дисциплінарної палати у зв’язку з анонімністю дисциплінарної скарги не надають підстав для задоволення скарги.
Судження висновку науково-правової експертизи стосовно визначення терміна «анонімність» не суперечать змісту застосовуваного закону, однак не мають прикладного значення, оскільки в цьому випадку не встановлено факту анонімності. Водночас можливе встановлення такого факту на стадії перегляду рішення дисциплінарного органу не може мати тих правових наслідків, на застосуванні яких наполягає скаржник.
4. Також суддя Ємельянов А.С. вважає, що в основу оскаржуваного рішення Дисциплінарною палатою було безпідставно покладено висновок експертного дослідження від 25 квітня 2017 року № 5895/17-61, який здійснено за заявою адвоката Криворучко Л.С. в інтересах Пригунової А.Б., та відповідно до якого судовий експерт дійшов висновків, зокрема, що промова заступника Голови Вищого господарського суду України Ємельянова A.C. на виробничій нараді суддів господарського суду міста Києва 7 лютого 2014 року є «навідною» за змістом у межах усього дискурсивного змісту; у ній містяться виражені ознаки непрямого спонукання до вирішення суддями «державних» або інших питань саме на користь «державних» або інших осіб чи органів та ознаки психологічного впливу на присутніх суддів; у присутніх на цій виробничій нараді суддів могли виникнути та, імовірно, розвинутися психологічні зміни різного характеру; суддя, який є прямим адресатом в контексті досліджуваної міжособистісної комунікативної взаємодії, з високим ступенем вірогідності може потенційно відчувати незахищеність та невпевненість щодо себе (життя, кар’єри) у разі прийняття рішень на користь інших ніж зазначені у промові Ємельянова A.C., осіб/органів…; провідною метою, яку переслідував Ємельянов A.C. своєю промовою, з високим ступенем вірогідності могло бути переконання присутніх на нараді суддів у необхідності чітко і неухильно виконувати вказівки керівництва щодо беззаперечного виконання відповідальних завдань тощо.
Суддя Ємельянов А.С. стверджує, що поза увагою Дисциплінарної палати залишилася рецензія на вказаний висновок від 31 травня 2018 року, відповідно до якої чітко встановлено, що рецензований висновок експертного дослідження за результатами проведення психологічного дослідження № 5895/17-61 від 25 квітня 2017 року з точки зору об’єктивності та повноти дослідження як принципів судово-експертної діяльності, з точки зору обґрунтованості та дотримання методичних вимог експертних досліджень не відповідає вимогам виконання експертних досліджень (експертиз), тобто в сукупності суперечить статтям 1, 3 Закону України «Про судову експертизу». Суддя Ємельянов А.С. стверджує, що Дисциплінарною палатою не було досліджено вказану рецензію та не надано їй оцінку в оскаржуваному рішенні, оскільки будь-які посилання на рецензію відсутні.
Відсутність такого посилання не свідчить, що зміст рецензії не проаналізовано Дисциплінарною палатою; на засіданні Дисциплінарної палати до матеріалів справи рецензію було долучено. Ця рецензія Дисциплінарною палатою могла оцінювалась у сукупності з іншими доказами.
Вища рада правосуддя погоджується, прослухавши аудіозапис виступу заступника Голови Вищого господарського суду України Ємельянова A.C. на зазначеному зібранні, із твердженням Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, яке ґрунтується не лише на рецензованому висновку, щодо оцінки виступу судді на виробничій нараді суддів господарського суду міста Києва 7 лютого 2014 року.
Крім того, 27 серпня 2018 року до Вищої ради правосуддя надійшло клопотання судді господарського суду міста Києва Пригунової А.Б., в якому вона повідомила, що у липні 2018 року Генеральна прокуратура України завершила досудове розслідування у кримінальному провадженні НОМЕР_1 стосовно судді Ємельянова А.С. і на початку серпня 2018 року їй, як потерпілій особі у вказаному кримінальному провадженні, було відкрито матеріали досудового розслідування.
Під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження НОМЕР_1 їй стало відомо про існування висновку експерта, за результатами проведення судової експертизи відеозвукозапису та судової психологічної експертизи від 16 травня 2017 року № 17608/17609/16-35/17610/16-61, що була призначена заступником начальника третього слідчого відділу Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України Крупкою Р.О. За результатами проведеного дослідження також встановлено особисту участь судді на нараді суддів господарського суду міста Києва 7 лютого 2014 року, а також те, що промова Ємельянова А.С. містить ознаки погроз (залякування), психологічний тиск, спонукання до прийняття рішення на користь особи, що здійснює промову.
5. У скарзі суддя Ємельянов А.С. також указував на те, що про подання дисциплінарної скарги його не було повідомлено. Про її наявність він дізнався лише 17 квітня 2018 року, коли на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя у мережі Інтернет було оприлюднено результати розгляду питань порядку денного засідання Дисциплінарної палати від 16 квітня 2018 року, на якому було відкрито дисциплінарну справу щодо нього за дисциплінарною скаргою Іванової К.І. Про скаргу суддя поінформований лише 11 травня 2018 року після ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи його представником.
Ці твердження скаржника не вказують на будь-які порушення порядку розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарною палатою.
Алгоритм дій Дисциплінарної палати відповідає приписам законодавства. Так, частиною першою статті 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що Дисциплінарна палата розглядає висновок доповідача та додані до нього матеріали без виклику судді та особи, яка подала дисциплінарну скаргу, та за результатами такого розгляду ухвалює, зокрема, рішення про відкриття дисциплінарної справи.
Відповідно до частини першої статті 48 цього Закону після відкриття дисциплінарної справи доповідач здійснює підготовку справи до розгляду Дисциплінарною палатою, зокрема, запитує та збирає додаткову інформацію і документи, матеріали, пояснення судді та скаржника, ознайомлюється з суддівським досьє, визначає свідків чи інших осіб, які підлягають виклику або запрошенню взяти участь у засіданні тощо.
Отже, доводи судді Ємельянова А.С. про те, що розгляд дисциплінарної скарги з самого початку здійснювався з обвинувальним ухилом, не підтвердились.
Частиною другою статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» (у редакції, яка діяла на момент вчинення суддею Ємельяновим А.С. викладених вище дій) визначено, що порушенням суддею присяги, з-поміж іншого, було: вчинення дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумніви у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів; порушення морально-етичних принципів поведінки судді.
Відповідно до пунктів 3, 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями.
Згідно із положеннями частини восьмої статті 109 чинного Закону України «Про судоустрій і статус суддів» одним із видів дисциплінарного стягнення є подання про звільнення судді з посади, що відповідно до пункту 1 частини восьмої цієї статті застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, якими можуть бути визнані, зокрема, факти допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, або допущення суддею іншого грубого порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду (пункти 1 та 7 частини дев’ятої статті 109 цього Закону).
Пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України передбачено, що підставою для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
Отже, із внесенням змін до законодавства підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та/чи пом’якшення або скасування відповідальності за таку поведінку в цій частині не змінились.
На підставі викладеного Вища рада правосуддя дійшла висновку, що Дисциплінарна палата правильно встановила у діях судді Ємельянова А.С. втручання у процес здійснення судочинства суддею господарського суду міста Києва Пригуновою А.Б., вирішення конкретних судових справ, перешкоджання здійсненню судами правосуддя на визначених законом засадах, тиск на суддів шляхом спонукання, погроз, шантажу та іншого протиправного впливу, та кваліфікувала такі істотним дисциплінарним проступком, за який передбачено дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади судді з підстави, передбаченої пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
З огляду на наведене, враховуючи вимоги статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та встановлені Дисциплінарною палатою обставини, Вища рада правосуддя вважає, що застосування до судді Ємельянова А.С. дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади є пропорційним вчиненому ним дисциплінарному проступку.
Пунктом 5 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.
Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя
вирішила:
залишити без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 червня 2018 року № 1695/2дп/15-18 про притягнення судді Вищого господарського суду України Ємельянова Артура Станіславовича до дисциплінарної відповідальності.
Голова
Вищої ради правосуддя І.М. Бенедисюк
Члени Вищої ради правосуддя В.Е. Беляневич
В.І. Говоруха
П.М. Гречківський
М.Б. Гусак
В.К. Комков
Н.С. Краснощокова
О.В. Маловацький
І.Ю. Мамонтова
А.М. Мірошниченко
А.А. Овсієнко
М.П. Худик
В.В. Шапран
Л.А. Швецова
