X
Введіть слово для пошуку

Акт ВРП

Україна
Вища рада правосуддя
Друга Дисциплінарна палата
Рішення
Київ
11.04.2018
1079/2дп/15-18
Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Городищенського районного суду Черкаської області Подороги Л.В.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Бойка А.М., членів Артеменка І.А., Волковицької Н.О., Нежури В.А., заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Малашенкову Т.М., розглянувши матеріали об’єднаної дисциплінарної справи, відкритої за скаргами Управління Служби безпеки України в Черкаській області та Ради суддів України стосовно судді Городищенського районного суду Черкаської області Подороги Леоніда Вікторовича,

встановила:

Подорога Леонід Вікторович Постановою Верховної Ради України від  16 травня 2013 року № 249-VII обраний на посаду судді Городищенського районного суду Черкаської області безстроково.

Зі змісту характеристики, наданої до Вищої ради правосуддя в.о. голови Городищенського районного суду Черкаської області Черненком В.О., вбачається, що Подорога Л.В. за час роботи на посаді судді зарекомендував себе кваліфікованим юристом, досвідченим спеціалістом, відповідальним, ініціативним працівником. Постійно працює над підвищенням свого професійного рівня, систематично проходить підготовку в Національній школі суддів України. Суддя Подорога Л.В. вивчає зміни до законодавства та вміло використовує їх у повсякденній роботі. Справи розглядає якісно, процесуальні документи складає юридично грамотно, обґрунтовано, вміє чітко та послідовно висловлювати свої думки. Судові засідання суддя Подорога Л.В. проводить з чітким дотриманням вимог чинного законодавства.

3 жовтня 2017 року до Вищої ради правосуддя (вх. № 6034/0/8-17) надійшла дисциплінарна скарга голови Ради суддів  України Сімоненко В.М. за дорученням Ради суддів України від 22 вересня 2017 року на неналежну, на думку автора скарги, поведінку судді Городищенського районного суду Черкаської області Подороги Л.В., яка полягає у допущенні суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності  способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру  до суду, прояві неповаги до інших суддів, а також у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією, що відповідно до пунктів 3, 15 частини першої       статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Про факти неналежної поведінки судді Подороги Л.В., як вказує автор скарги, зазначено у довідці про результати діяльності Городищенського районного суду Черкаської області.

Ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 січня 2018 року № 87/2дп/15-18 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Городищенського районного суду Черкаської області Подороги Л.В. за скаргою Голови Ради суддів України Сімоненко В.М. за дорученням Ради суддів України на підставі пунктів 3 та 15  частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Також 3 листопада 2017 року (вх. № 1269/0/13-17) до Вищої ради правосуддя надійшла дисциплінарна скарга Управління Служби безпеки України в Черкаській області від 2 листопада 2017 року стосовно судді Городищенського районного суду Черкаської області Подороги Л.В.

Як зазначено у скарзі, постановою Придніпровського районного суду міста Черкас від 14 березня 2016 року у справі № 711/1085/16-п Подорогу Л.В. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, передбаченого частиною другою статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП). На підставі постанови апеляційного суду Черкаської області від 23 травня 2016 року зазначена постанова набрала законної сили. 

Крім того, вказано, що постановою Соснівського районного суду міста Черкас від 12 квітня 2016 року у справі № 712/2064/16-п Подорогу Л.В. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, передбаченого частиною першою статті 172-7 КУпАП. Постановою апеляційного суду Черкаської області від 1 липня 2016 року зазначену постанову залишено без змін.

У скарзі висловлено прохання притягнути суддю Подорогу Л.В. до дисциплінарної відповідальності, оскільки викладені обставини свідчать про наявність у його діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 15 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 20 грудня 2017 року № 4208/2дп/15-17 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Городищенського районного суду Черкаської області Подороги Л.В. за скаргою Управління Служби безпеки України в Черкаській області на підставі пункту 15 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 29 січня 2018 року № 238/2дп/15-18 дисциплінарну справу, відкриту за скаргою Голови Ради суддів України Сімоненко В.М. за дорученням Ради суддів України, стосовно судді Городищенського районного суду Черкаської області Подороги Л.В. об’єднано з дисциплінарною справою, відкритою за скаргою Управління Служби безпеки України в Черкаській області стосовно цього судді та передано для подальшої підготовки до розгляду члену Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Малашенковій Т.М.

Скаржники на засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя не з’явилися.

Відповідно до частини п’ятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» неявка скаржника не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи.

На засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя з’явився суддя Подорога Л.В. та надав додаткові матеріали, які були приєднані до дисциплінарної справи.

Заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Малашенкову Т.М., врахувавши надані суддею Подорогою Л.В. усні та письмові пояснення, вивчивши матеріали дисциплінарної справи та копії матеріалів судових справ №№ 712/2064/16-п та 711/1085/16-п, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про притягнення судді Подороги Л.В. до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.

Статтею 172-7 глави 13-А (адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією) КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

 Суб’єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції».

Згідно з підпунктом «ґ» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб’єктами, на яких поширєються дія цього Закону, є, зокрема, судді.

Як встановлено з надісланих до Вищої ради правосуддя копій матеріалів справи № 711/1085/16-п, постановою Придніпровського районного суду міста Черкас від 14 березня 2016 року у справі № 711/1085/16-п Подорогу Л.В. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-7 КУпАП, та піддано його адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень.

Зокрема, судом встановлено, що Подорога Л.В. як голова Городищенського районного суду Черкаської області та суб’єкт, відповідальний за корупційні правопорушення, відповідно до підпункту «ґ» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» порушив вимоги пункту 3 частини першої статті 28 вказаного Закону, а саме вчинив дії та прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів.

Відповідно до протоколу зборів суддів від 6 травня 2015 року № 10 та рішенням зборів суддів від 7 травня 2015 року № 5 Подорогу Л.В. обрано головою Городищенського районного суду Черкаської області.

Наказом керівника апарату Городищенського районного суду Черкаської області від 7 травня 2012 року № 18-о консультанта (з кадрової роботи) Городищенського районного суду Черкаської області ОСОБА1 переведено на постійну посаду помічника судді цього суду з 8 травня 2012 року та відповідно до статті 154 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Положення про помічника судді суду загальної юрисдикції, затвердженого рішенням Ради суддів України від 25 березня 2011 року № 14, прикріплено для кадрового та фінансового обслуговування до апарату відповідного суду.

Згідно зі свідоцтвом про шлюб від 19 вересня 2015 року серії І-СР № 119915, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Городищенського районного управління юстиції у Черкаській області, між Подорогою Л.В. та ОСОБА1 укладено шлюб. Після державної реєстрації шлюбу прізвище у чоловіка та дружини – Подорога.

Як встановлено судом, до голови Городищенського районного суду Черкаської області Подороги Л.В. 7 жовтня 2015 року звернулась помічник судді Городищенського районного суду Черкаської області Синиці Л.П. ОСОБА1 із заявами про надання днів відпочинку за роботу у вихідні дні. За результатами розгляду цих заяв голова Городищенського районного суду Черкаської області Подорога Л.В., використовуючи свої службові повноваження та пов’язані із цим можливості, в умовах реального конфлікту інтересів видав наказ від 12 жовтня  2015 року № 83-в «Про надання відгулів помічнику судді Городищенського районного суду ОСОБА1» за роботу у вихідні дні тривалістю 14 календарних днів – 15 та 16 жовтня, з 19 по 23 жовтня, з 26 по 30 жовтня, 2 листопада, з 3 листопада по 19 листопада 2015 року, а також наказ від 12 жовтня 2015 року № 84-в «Про надання відгулів помічнику судді Городищенського районного суду ОСОБА1» за роботу у вихідні дні терміном 12 календарних днів – з 4 по 6 листопада, з 9 по 13 листопада, з 16 по 19 листопада 2015 року.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов’язане з корупцією, – це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Суд першої інстанції зазначив, що сам факт того, що Подорога Л.В. є головою суду, у якому працює помічником іншого судді його дружина  ОСОБА1, не свідчить про існування конфлікту інтересів, тому що для помічника судді ОСОБА1 відносини прямого підпорядкування існують тільки із суддею, помічником якого вона є.

Водночас Придніпровський районний суд міста Черкас дійшов висновку, що голова суду Подорога Л.В., видаючи 12 жовтня 2016 року накази з кадрових питань № 83-в та № 84-в, які стосуються помічника судді ОСОБА1, яка є його дружиною, діяв в умовах реального конфлікту інтересів у розумінні пункту 2 примітки до статті 172-7 КУпАП, який виник після звернення до нього ОСОБА1 із відповідними заявами про надання відгулів, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою зазначеної статті.

Суддя Подорога Л.В. оскаржив цю постанову в апеляційному порядку.

23 травня 2016 року апеляційним судом Черкаської області винесено постанову у зазначеній справі, якою постанову Придніпровського районного суду міста Черкас від 14 березня 2016 року змінено, а саме виключено з абзацу шостого її мотивувальної частини посилання на надання згідно з наказом від 12 жовтня 2015 року № 83-в відгулів ОСОБА1 «по 19.11.2015». У решті постанову залишено без змін.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що, мотивуючи висновки про винність Подороги Л.В. у вчиненні адміністративного правопорушення, суд обґрунтовано послався на дані протоколу про адміністративне корупційне правопорушення від 21 січня 2016 року, відповідно до якого Подорога Л.В. порушив вимоги пункту 3 частини першої статті 28 Закону України «Про запобігання корупції», чим вчинив адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, передбачене частиною другою статті 172-7 КУпАП.  

Апеляційний суд Черкаської області дійшов висновку про законність та обґрунтованість постанови Придніпровського районного суду міста Черкас від 14 березня 2016 року.

Також із надісланих до Вищої ради правосуддя копій матеріалів справи № 712/2064/16-п встановлено, що постановою Соснівського районного суду міста Черкас від 12 квітня 2016 року у справі № 712/2064/16-п Подорогу Л.В. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-7 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 гривень.

Суд першої інстанції встановив, що Подорога Л.В. як голова Городищенського районного суду Черкаської області та суб’єкт, відповідальний за корупційні правопорушення, відповідно до підпункту «ґ» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» порушив вимоги пункту 2 частини першої статті 28 вказаного Закону, а саме не повідомив у встановленому законом випадку та порядку про наявність у нього реального конфлікту інтересів, зокрема під час розгляду заяв своєї дружини ОСОБА1 – помічника судді Городищенського районного суду Синиці Л.П. від 7 жовтня 2015 року про надання днів відпочинку за роботу у вихідні дні, не повідомив не пізніше наступного робочого дня з моменту виникнення реального конфлікту інтересів у письмовій формі Раду суддів України, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 172-7 КУпАП.

У постанові зазначено, що умисел на вчинення протиправних дій Подорогою Л.В. підтверджується умисним порушенням ним вимог статті 19 Конституції Українистатті 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пункту 15 Типового положення про апарат місцевого та апеляційного судів, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 28 вересня 2012 року № 115, пункту 15 Положення про апарат Городищенського районного суду, затвердженого протоколом засідання зборів суддів Городищенського районного суду, відповідно до яких повноваження щодо видання наказів з кадрових питань щодо працівників апарату суду (державних службовців, працівників, які виконують функції з обслуговування), а також щодо помічників суддів (за поданням судді) стосовно призначення на посади, звільнення з посад, переведення на інші посади, просування по службі, встановлення рангів державних службовців, надання відпусток, застосування заохочень, накладення дисциплінарних стягнень, проведення щорічного оцінювання результатів службової діяльності, а також з адміністративно-господарських питань (відрядження, підвищення рівня професійної кваліфікації (компетентності) працівників апарату суду) має керівник апарату суду, а не голова суду.

Крім того, зазначено, що факт неповідомлення Подорогою Л.В. Ради суддів України про наявність реального конфлікту інтересів підтверджується копіями таких документів: протоколом зборів суддів Городищенського районного суду Черкаської області від 6 травня 2015 року  № 10, рішенням зборів суддів Городищенського районного суду Черкаської області від 7 травня 2015 року № 5, заявами ОСОБА1 від 7 жовтня 2015 року про надання днів відпочинку за роботу у вихідні дні, наказами від 12 жовтня 2015 року № 83-в та № 84-в, свідоцтвом про шлюб від 19 вересня 2015 року серії І-СР № 119915, поясненням керівника апарату Городищенського районного суду Черкаської області Дирди В.М., інформацією голови Ради суддів України від 15 січня 2016 року, іншими матеріалами перевірки.

 Не погоджуючись із цією постановою, суддя Подорога Л.В. подав апеляційну скаргу.

Постановою апеляційного суду Черкаської області від 1 липня 2016 року у цій справі змінено постанову Соснівського районного суду міста Черкас від  12 квітня 2016 року, а саме виключено з абзацу вісімнадцятого її мотивувальної частини посилання на надання в наказі від 12 жовтня 2015 року № 83-в відгулів ОСОБА1 «по 19.11.2015». У решті цю постанову залишено без змін.

Як зазначено у постанові, під час перевірки матеріалів справи судом апеляційної інстанції не встановлено об’єктивних даних, які б ставили під сумнів достовірність наведених у постанові від 12 квітня 2016 року доказів, що підтверджують вину Подороги Л.В. у скоєнні ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-7 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що факт неповідомлення Подорогою Л.В. Ради суддів України не пізніше наступного робочого дня з моменту виявлення конфлікту інтересів, за що передбачена адміністративна відповідальність за частиною першою статті 172-7 КУпАП, ґрунтується на наведених у постанові доказах, які досліджені судом першої інстанції і яким надана оцінка відповідно до вимог статті 252 КУпАП, та підтверджується ними.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначає, що вказані вище обставини встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, рішення яких на момент розгляду дисциплінарної справи набрали законної сили.

У письмових поясненнях, надісланих до Вищої ради правосуддя, суддя Подорога Л.В. зазначив, що з 7 травня 2015 року по 6 травня 2017 року він перебував на посаді голови Городищенського районного суду Черкаської області. 19 вересня 2015 року уклав шлюб із ОСОБА1, яка на той час обіймала посаду помічника судді Синиці Л.П. У жовтні 2015 року суддя Синиця Л.П. ініціювала перед в.о. керівника апарату суду Дирдою В.М. питання про звільнення її помічника ОСОБА1 із займаної посади у зв’язку із наявністю конфлікту інтересів та відразу «пішла на лікарняний». У цей час до нього, як до голови суду, звернулася помічник судді Синиці Л.П. ОСОБА1 та повідомила, що у неї є 26 невикористаних днів відпочинку за роботу у вихідні та святкові дні та про необхідність вирішити питання про їх компенсацію до звільнення. Враховуючи норми законодавства, а також «знаючи про скрутне матеріальне становище в державі», у тому числі недостатність грошових коштів для виплати заробітної плати суддям та працівникам апарату судів, він, як керівник державної установи, за згодою сторін, прийняв рішення про надання днів відпочинку. Як зазначає суддя Подорога Л.В., надання компенсації помічнику судді ОСОБА1 у грошовій формі призвело б до погіршення становища з виплатою заробітної плати іншим працівникам апарату суду та суддям.

Суддя Подорога Л.В. звертає увагу, що листом Міжрегіонального управління Національного агентства України з питань державної служби у місті Києві, Київській, Чернігівській та Черкаських областях Національного агентства України з питань державної служби від 13 жовтня 2015 року № 11956/15 його поінформовано, що для помічника судді відносини прямого підпорядкування існують тільки із суддею, помічником якого він є, та керівником апарату суду. У помічника судді не виникає конфлікту інтересів у випадку, якщо близька особа є головою суду, проте ця особа є помічником іншого судді. Крім цього, як зазначено у листі Національного антикорупційного бюро України від 11 грудня 2015 року № 01-202/2728, йому повідомлено, що останній не наділений повноваженнями надавати роз’яснення щодо конфлікту інтересів та трудових правовідносин.

Суддя зазначає, що Типовим положенням про апарат місцевого та апеляційних судів передбачено лише повноваження керівника апарату суду щодо надання відпустки працівникам апарату суду. Повноваження певної посадової особи щодо залучення працівників до роботи у вихідні і святкові дні та надання їм відповідної компенсації за таку роботу, зокрема в органах правосуддя, жодним законом чи підзаконним актом не регламентовані. Як вказує суддя протягом його роботи на посаді судді Городищенського районного суду Черкаської області, як вказує суддя, з 2008 року по 2015 рік питання щодо чергування та компенсації за роботу у вихідні та святкові дні  було виключною компетенцією голови суду. 

Також суддя також посилається на те, що протягом 2015 року він як голова суду з огляду на сталу практику, що склалася в суді, видавав накази про надання днів відпочинку за роботу у святкові та вихідні дні (накази про відгули) щодо суддів та працівників апарату суду, а тому, видаючи накази стосовно помічника судді ОСОБА1, він не надав їй жодних переваг порівняно із іншими працівниками апарату суду та суддями.

Водночас суддя Подорога Л.В. зазначає, що він дійсно припустився помилки, коли видав наказ про надання відгулів своїй близькій особі, однак він не мав жодного мотиву надавати їй перевагу порівняно з іншими працівниками суду чи будь-яким чином порушувати законодавство.

На підтвердження наданих пояснень суддя Подорога Л.В. подав низку копій наказів, виданих протягом 2014–2015 років, копії листів Міжрегіонального управління Національного агентства України з питань державної служби у місті Києві, Київській, Чернігівській та Черкаських областях Національного агентства України з питань державної служби від 13 жовтня 2015 року № 11956/15 та Національного антикорупційного бюро України від 11 грудня 2015 року № 01-202/2728.

На засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя суддею Подорогою Л.В. були надані аналогічні за змістом усні пояснення, а також зазначено, що він звертався до Ради суддів України із проханням надати роз’яснення щодо спірного питання, однак відповіді не отримав.

Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя також встановлено, що до Ради суддів України звернулася суддя Городищенського районного суду Черкаської області Синиця Л.П. щодо проведення виїзної службової перевірки з питань організації кадрової роботи, трудової та виконавської дисципліни працівниками апарату суду.

На підставі листа Ради суддів України від 18 квітня 2017 року № 9рс-188/17 та наказу Державної судової адміністрації України від 19 травня 2017 року № 678 з метою перевірки фактів, викладених у зверненні судді Городищенського районного суду Черкаської області Синиці Л.П. від 2 листопада 2016 року, утворено робочу групу.

У період з 30 по 31 травня 2017 року робочою групою було здійснено виїзну перевірку в Городищенському районному суді Черкаської області, за результатами якої складено довідку.

Зі змісту зазначеної довідки вбачається, що ОСОБА1 відповідно до наказу від 17 червня 2012 року № 7-о за поданням заступника голови Городищенського районного суду Черкаської області Синиці Л.П. переведено на посаду помічника заступника голови Городищенського районного суду Черкаської області.

Наказом від 7 травня 2015 року № 23-о ОСОБА1 була вдруге призначена на посаду помічника судді Синиці Л.П.

У вересні 2015 року між головою суду Подорогою Л.В. та помічником судді ОСОБА1 укладено шлюб.

До Подороги Л.В. як голови суду 7 жовтня 2015 року звернулася помічник судді Синиці Л.П. – ОСОБА1 із заявами про надання днів відпочинку за роботу у вихідні дні. За результатами розгляду вказаних заяв голова Городищенського районного суду Черкаської області Подорога Л.В. 12 жовтня 2015 року на порушення частини другої статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» наклав на заяви ОСОБА1 резолюцію «Ільченко А.В. до наказу», тим самим спонукаючи останню до вчинення дій, що суперечать вказаному Закону, на користь своїх приватних інтересів.

У подальшому голова суду Подорога Л.В., використовуючи свої службові повноваження та пов’язані із цим можливості, підписав наказ від 12 жовтня 2015 року № 83-в «Про надання відгулів помічнику Городищенського районного суду Черкаської області ОСОБА1» за роботу у вихідні дні терміном 14 календарних днів, а також наказ від 12 жовтня 2015 року № 84-в «Про надання відгулів помічнику Городищенського районного суду Черкаської області ОСОБА1» за роботу у вихідні дні терміном 12 календарних днів.

Робочою групою встановлено, що у 2015 році заяви державних службовців районного суду, а також інших працівників апарату суду та помічників суддів щодо надання відпусток подавалися голові суду, який видавав накази із цих питань на порушення вимог чинного законодавства.

Також було встановлено наявність неврегульованого конфлікту інтересів у діях голови суду Подороги Л.В. щодо помічника судді Синиці Л.П. –  ОСОБА1

Крім того, як убачається з довідки, робочою групою встановлено, що суддя Синиця Л.П. листом від 6 жовтня 2015 року зверталася до виконувача обов’язків керівника апарату голови суду Подороги Л.В. стосовно необхідності вжиття заходів щодо врегулювання реального/потенційного конфлікту інтересів підлеглого/підпорядкованого їй державного службовця – помічника судді ОСОБА1 відповідно до пункту 6 частини першої статті 29, статті 34, статей 27 та 28 Закону України «Про запобігання корупції» та повідомила, що помічник судді у п’ятнадцятиденний строк самостійно не вжила заходів щодо врегулювання шляхом подання заяви про звільнення із займаної посади конфлікту інтересів, який має постійний характер у її діяльності і не може бути врегульований в інший спосіб, враховуючи обставину, що з 19 вересня  2015 року існує обмеження щодо спільної роботи близьких осіб.

У довідці зазначено, що суддя Синиця Л.П. також зверталась із поданням про звільнення з посади помічника судді ОСОБА1 відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», але керівником апарату була надана відповідь про відсутність прямого конфлікту інтересів.

За результатами розгляду довідки, складеної робочою групою, рішенням Ради суддів України від 7 вересня 2017 року № 45 вирішено доручити голові Ради суддів України звернутися до Вищої ради правосуддя зі скаргою щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Городищенського районного суду Черкаської області Подороги Л.В. за допущення ним поведінки, що підриває авторитет правосуддя, а також визнання судді винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією.

У письмових поясненнях, надісланих до Вищої ради правосуддя, суддя Подорога Л.В. щодо скарги Голови Ради суддів України зазначив, що у висновках довідки про результати перевірки діяльності Городищенського районного суду Черкаської області не відображено, які саме дії, що підривають авторитет правосуддя, на думку робочої групи, він допустив, а тому йому не зрозуміло, з приводу яких саме фактів він повинен надавати пояснення. 

Під час розгляду дисциплінарної справи суддя Подорога Л.В. підтримав позицію, викладену у письмових поясненнях, та зазначив, що підстави для притягнення його дисциплінарної відповідальності відсутні.

Кваліфікуючи дії судді Подороги Л.В., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходить із такого.

Постановою Придніпровського районного суду міста Черкас від 14 березня 2016 року у справі № 711/1085/16-п Подорогу Л.В. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, передбаченого частиною другою статті 172-7 КУпАП. 23 травня 2016 року апеляційним судом Черкаської області винесено постанову, якою зазначену постанову змінено, а саме виключено з абзацу шостого її мотивувальної частини посилання на надання згідно з наказом від   12 жовтня 2015 року № 83-в відгулів ОСОБА1 «по 19.11.2015». У решті постанову залишено без змін.

Крім того, постановою Соснівського районного суду міста Черкас від 12 квітня 2016 року у справі № 712/2064/16-п Подорогу Л.В. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, передбаченого частиною першою статті 172-7 КУпАП. Постановою апеляційного суду Черкаської області від 1 липня 2016 року змінено зазначену постанову, а саме виключено з абзацу вісімнадцятого її мотивувальної частини посилання на надання в наказі від 12 жовтня 2015 року № 83-в відгулів ОСОБА1 «по 19.11.2015». У решті цю постанову залишено без змін.

Вказаними судовими рішення встановлено наявність у діях судді Подороги Л.В. складу двох адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією, у зв’язку із чим останнього притягнуто до адміністративної відповідальності.

Також виїзною перевіркою робочої групи встановлені обставини, які зазначені у довідці.

Під час розгляду дисциплінарної справи Друга Дисциплінарна палата дійшла висновку, що обставини, викладені у довідці, складеній робочою групою за результатами перевірки у Городищенському районному суді Черкаської області, підтверджуються як матеріалами дисциплінарної справи, так і копіями матеріалів судових справ, які надійшли на запит до Вищої ради правосуддя.

Другою Дисциплінарною палатою встановлено, що з моменту звернення помічника судді Синиці Л.П. – ОСОБА1 до голови Городищенського районного суду Черкаської області Подороги Л.В. останній, видаючи накази від 12 жовтня 2015 року №№ 83-в та 84-в  «Про надання відгулів помічнику судді Городищенського районного суду ОСОБА1», діяв в умовах реального конфлікту інтересів, про що не повідомив Раду суддів України у спосіб та строки, визначені Законом України «Про запобігання корупції».

Відповідно до чинного законодавства України дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя як орган, який вирішує питання про дисциплінарну відповідальність судді, не наділена законом повноваженнями встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, а також перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень.

Згідно із частиною першою статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання.

Таким чином, доводи судді Подороги Л.В. про те, що судами неправильно встановлено в його діях наявність складу двох адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією, передбачених статтею 172-7 КУпАП, не беруться до уваги Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя. 

Крім того, не заслуговують на увагу Другої Дисциплінарної палати посилання судді Подороги Л.В. на сталу практику Городищенського районного суду Черкаської області щодо видання головами цього суду до 2015 року наказів щодо працівників апарату суду.   

Відповідно до положень статей 152 та 154 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (які діяли на день видачі наказів №№ 83-в та 84-в), пункту 3 Положення про помічника судді суду загальної юрисдикції, затвердженого рішенням Ради судів України від 23 березня 2011 року № 14, пунктів 8 та 15 Типового положення про апарат місцевого, апеляційних судів, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 28 вересня 2012 року, помічник судді прикріплюється до кадрового та фінансового обслуговування апарату відповідного суду, а накази з кадрових питань щодо працівників апарату суду та помічників суддів видаються керівником апарату суду.

Зазначеними положеннями однозначно врегульовано питання стосовно видачі наказів кадрових питань щодо помічників суддів.

Пояснення судді Подороги Л.В. щодо відсутності законодавчого врегулювання повноважень керівника апарату суду, зокрема залучення помічників суддів до роботи у вихідні та святкові дні, не узгоджуються із нормами чинного законодавства.

Статтею 68 Конституції України визначено, що кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до положень частини першої статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пунктах 12 частини першої статті 3 цього Закону, зобов’язані вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі – Національне агентство з питань запобігання корупції чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Згідно із частиною п’ятою статті 28 зазначеного Закону у разі існування в особи сумнівів щодо наявності в неї конфлікту інтересів вона зобов’язана звернутися за роз’ясненнями до територіального органу Національного агентства. У разі якщо особа не отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона діє відповідно до вимог, передбачених у цьому розділі Закону.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що пояснення судді не спростовують встановлені судами обставини щодо неповідомлення ним про наявність реального конфлікту інтересів та вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів.

У пунктах 2, 6 частини сьомої статті 56 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» зазначено, що суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів; виконувати вимоги та дотримуватися обмежень, установлених законодавством у сфері запобігання корупції.

У Кодексі суддівської етики, затвердженому XI з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року, закріплено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.

Відповідно до пунктів 12, 13 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів (далі – КРЄС) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, повноваження, надані суддям, регулюються не тільки внутрішнім правом – національним волевиявленням, а й принципами міжнародного права та правосуддя, як це прийнято в сучасних демократичних суспільствах. Метою довірення таких повноважень суддям є надання їм можливості відправляти правосуддя, застосовуючи закон та гарантуючи те, що кожна людина має права та/або власність, які правомірно належать їй та яких вона була або могла бути несправедливо позбавлена.

У пункті 1 Принципу VI Рекомендації № К(94)12, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи 13 жовтня 1994 року на 518 засіданні заступників міністрів «Незалежність, дієвість та роль суддів», зазначено, що коли мають місце дисциплінарні порушення, повинно бути вжито всіх необхідних заходів, за умови, що вони не впливають на незалежність правосуддя. Дисциплінарний проступок судді повинен підлягати розслідуванню та покаранню, і недопустимо, щоб уповноважений орган не вчиняв відповідних дій на основі будь-яких інших критеріїв, окрім чинного законодавства.

Відповідно до пунктів 3, 15 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (далі – Закон № 1402-VIII) суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав допущення суддею поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, а також визнання судді винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією, у випадках, установлених законом.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що вина судді Подороги Л.В. у вчиненні правопорушень, пов’язаних з корупцією, встановлена судами. Крім того, судами встановлено, що суддя Подорога Л.В. вчинив дії з умислом.

Відповідно до пункту 4 частини дев’ятої статті 109 Закону № 1402-VIII істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт, коли судом визнано суддю винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного  з корупцією.

Пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України передбачено, що підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Під час розгляду дисциплінарної справи встановлено, що дії судді Подороги Л.В., вчинені в умовах реального конфлікту інтересів, про які він не повідомив у визначений законом спосіб, є несумісними з перебуванням на посаді судді.

Згідно з пунктом 1 частини восьмої статті 109 Закону № 1402-VIII дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Відповідно до частини одинадцятої статті 109 цього Закону дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

Строк притягнення до дисциплінарної відповідальності вказаного судді не сплинув.

Відповідно до частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини п’ятої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Друга Дисциплінарна палата враховує позитивну характеристику судді та його досвід роботи на посаді судді.

Однак, визначаючи вид стягнення, що має бути застосоване до судді Подороги Л.В., Друга Дисциплінарна палата враховує очевидний, грубий та умисний характер його дій, а також відношення до вчинених дій.

З огляду на наведене Друга Дисциплінарна палата вважає пропорційним застосування до судді Подороги Л.В. дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, керуючись статтею 126 Конституції України, статтями 49, 50, 56 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктами 12.22–12.40 Регламенту Вищої ради правосуддя,

вирішила:

притягнути суддю Городищенського районного суду Черкаської області Подорогу Леоніда Вікторовича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення його з посади.

Рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя
А.М. Бойко

Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
І.А. Артеменко

Н.О. Волковицька
В.А. Нежура

Примітки: 

Рішенням ВРП від 28.08.2018 № 2726/0/15-18 змінено рішення Дисциплінарної палати та застосовано до судді дисциплінарне стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця