X
Enter the word to search

View Акт ВРП

Ukraine
Supreme Judiciary Council
Перша Дисциплінарна палата
Рішення
Kyiv
17.07.2020
2184/1дп/15-20
Про притягнення судді Київського районного суду міста Одеси Іванчука В.М. до дисциплінарної відповідальності

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Шапрана В.В., членів Краснощокової Н.С., Маловацького О.В., Розваляєвої Т.С., заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Шелест С.Б., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за скаргою адвоката Голосова Юрія Валерійовича на дії судді Київського районного суду міста Одеси Іванчука Вадима Миколайовича,

 

встановила:

 

Іванчук Вадим Миколайович Указом Президента України від 4 квітня 2003 року № 294/2003 призначений на посаду судді Київського районного суду міста Одеси строком на п’ять років, Постановою Верховної Ради України від 30 жовтня 2008 року № 625-VІ обраний на посаду судді Київського районного суду міста Одеси безстроково.

До Вищої ради правосуддя 5 листопада 2019 року за вхідним № Г-6069/0/7-19 надійшла скарга адвоката Голосова Ю.В. стосовно судді Київського районного суду міста Одеси Іванчука В.М.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 5 листопада 2019 року вказану скаргу для проведення перевірки передано члену Вищої ради правосуддя Шелест С.Б.

Ухвалою Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 березня 2020 року № 756/1дп/15-20 стосовно судді Київського районного суду міста Одеси Іванчука В.М. відкрито дисциплінарну справу.

Підставою для відкриття дисциплінарної справи стали дії судді Іванчука В.М. щодо неповідомлення цивільних позивачів, їх представника про розгляд справи № 947/23125/19, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків та могло свідчити про вчинення суддею дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Про засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 5 червня 2020 року скаржник та суддя були повідомлені належним чином та у межах строку, визначеного статтею 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

З метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та забезпечення реалізації прав учасників дисциплінарної справи, скаржнику та судді запропоновано взяти участь у вказаному засіданні в режимі відеоконференції та подати відповідні клопотання.

На засідання 5 червня 2020 року суддя Іванчук В.М. не з’явився, електронною поштою надіслав заяву, у якій просив розгляд дисциплінарної справи провести без його участі і врахувати додані ним письмові пояснення у дисциплінарній справі.

Розгляд дисциплінарної справи було призначено на 17 липня 2020 року.

Про засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 17 липня 2020 року скаржник та суддя були повідомлені належним чином та у межах строку, визначеного статтею 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

З метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та забезпечення реалізації прав учасників дисциплінарної справи, скаржнику та судді запропоновано взяти участь у вказаному засіданні в режимі відеоконференції та подати відповідні клопотання.

16 липня 2020 року від судді Іванчука В.М. надійшло клопотання про відкладення розгляду дисциплінарної справи у зв’язку з перебуванням у відпустці.

Дисциплінарна справа щодо судді має розглядатися з дотриманням розумних строків та застосуванням процедур, які повною мірою гарантують йому захист (Рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2020 року у справі № 4-р/2020).

Враховуючи наведене, а також те, що суддя Іванчук В.М. надав письмові пояснення щодо викладених у дисциплінарній скарзі обставин, а клопотання судді про відкладення розгляду справи не містить відомостей про намір подати додаткові пояснення або докази, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про можливість розгляду дисциплінарної справи за відсутності судді Іванчука В.М., який належним чином повідомлений про дату та час засідання дисциплінарного органу.

Скаржник у засідання не прибув.

Згідно з частиною п’ятою статті 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» неявка скаржника не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи.

Отже, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не вбачає перешкод для розгляду дисциплінарної справи по суті.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Шелест С.Б., дослідивши матеріали дисциплінарної справи, встановила такі обставини.

11 та 17 жовтня 2019 року до Київського районного суду міста Одеси надійшли клопотання адвоката Голосова Ю.В. в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про арешт майна у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) 21 вересня 2019 року за № _________________ за частиною третьою статті 286 Кримінального кодексу України (далі – КК України).

Згідно із протоколами передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11 та від 17 жовтня 2019 року відповідно, вказані клопотання того самого дня були передані судді Іванчуку В.М.

Обидва клопотання мотивовані тим, що у провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі – СУ ГУ НП в Одеській області) перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № _________________ за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 286 КК України, за фактом дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП), що сталася 21 вересня 2019 року на 13 км 480 м автодороги Н-33 Одеса – Білгород-Дністровський – Монаші в Овідіопольському районі Одеської області. Зокрема, з боку міста Одеси у напрямку міста Білгород-Дністровський рухався автопоїзд у складі тягача «DAF», д.н.з. НОМЕР_1, з напівпричепом-цистерною Е, д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, який виїхав на смугу зустрічного напрямку руху, де допустив зіткнення з маршрутним мікроавтобусом «Mercedes-Benz Sprinter», д.н.з. НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_4.

Внаслідок ДТП загинуло дев’ять осіб, в тому числі дочка ОСОБА_2 – ОСОБА_5, ____ року народження, та єдиний син ОСОБА_1 – ОСОБА_6, ____ року народження, четверо осіб отримали тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості.

У клопотаннях адвокат Голосов Ю.В. зазначив, що ОСОБА_3 працював на посаді водія у ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ТСН» ЛТД на підставі наказу про прийняття на роботу від 27 вересня 2017 року № __, ОСОБА_4 був фактично допущений ПАТ «Чорноморська транспортна компанія» до роботи водія із здійснення регулярних пасажирських перевезень.

22 вересня 2019 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 286 КК України, за кваліфікуючою ознакою – порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб. ОСОБА_4 загинув на місці ДТП.

27 вересня та 11 жовтня 2019 року представник потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – адвокат Голосов Ю.В. подав старшому слідчому в особливо важливих справах СУ ГУ НП в Одеській області цивільні позови у кримінальному провадженні, в яких просив:

стягнути солідарно з ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ТСН» ЛТД та ПАТ «Чорноморська транспортна компанія» на користь ОСОБА_1 заподіяну злочином матеріальну шкоду у розмірі 58100,00 гривень, моральну шкоду у розмірі 1 500 000,00 гривень, шкоду внаслідок смерті годувальника в розмірі 2500,00 гривень щомісяця довічно та витрати на правову допомогу;

стягнути солідарно з ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ТСН» ЛТД та ПАТ «Чорноморська транспортна компанія» на користь ОСОБА_2 заподіяну злочином матеріальну шкоду у розмірі 55 900,00 гривень, моральну шкоду у розмірі 1 000 000,00 гривень та витрати на правову допомогу.

На підтвердження факту завдання матеріальної шкоди до клопотань від 11 та 17 жовтня 2019 року адвокат Голосов Ю.В. надав підтвердні документи.

За результатами розгляду клопотання про арешт майна від 11 жовтня 2019 року, ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси Іванчука В.М. від 22 жовтня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання адвоката Голосова Ю.В. в інтересах потерпілої ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 21 вересня 2019 року за № _________________, про накладення арешту на:

транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ», модель GLE 400, 2016 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_4, який належить на праві приватної власності ТОВ  «Виробничо-комерційна фірма «ТСН» ЛТД;

транспортний засіб марки «БАЗ», 2013 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_5, який належить на праві приватної власності ПАТ «Чорноморська транспортна компанія».

За результатами розгляду клопотання про арешт майна від 17 жовтня 2019 року, ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси Іванчука В.М. від 22 жовтня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання адвоката Голосова Ю.В. в інтересах потерпілого ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 21 вересня 2019 року за № ________________, про накладення арешту на:

транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ», модель Е 200, 2015 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_6, який належить на праві приватної власності ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ТСН» ЛТД;

транспортний засіб марки «БАЗ», 2013 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_7, який належить на праві приватної власності ПАТ «Чорноморська транспортна компанія».

Відмовляючи у задоволенні обидвох клопотань про накладення арешту на майно, слідчий суддя Іванчук В.М. мотивував ухвали тим, що в матеріалах клопотань відсутні документально підтверджені відомості щодо взаємозв’язку водіїв (учасників) цієї ДТП і зазначених вище юридичних осіб та відомості щодо залучення зазначених юридичних осіб як цивільних відповідачів, а представником потерпілих цивільних позивачів не доведено, що вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, співмірна із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільних позовах.

Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя установлено, що копії матеріалів справи № 947/23125/19, які надійшли на запит Вищої ради правосуддя, не містять жодних повідомлень учасників провадження про час і місце розгляду обидвох клопотань.

Водночас згідно з наявними в копіях матеріалів справи довідками від 22 жовтня 2019 року фіксація судового процесу за допомогою технічного звукозаписувального засобу не здійснювалось відповідно до частини четвертої статті 107 КПК України (у зв’язку із неприбуттям в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб).

За результатами апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Київського районного суду міста Одеси Іванчука В.М. від 22 жовтня 2019 року, ухвалою Одеського апеляційного суду (судді Грідіна Н.В., Кравець Ю.І., Мандрик В.О.) від 26 листопада 2019 року задоволено апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_1 – адвоката Голосова Ю.В.

Ухвалу слідчого судді Іванчука В.М. від 22 жовтня 2019 року скасовано.

Постановлено нову ухвалу, якою клопотання представника потерпілої ОСОБА_1 – адвоката Голосова Ю.В. задоволено в частині накладення арешту на транспортний засіб марки «БАЗ».

Накладено арешт на транспортний засіб марки «БАЗ», 2013 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_5, який належить на праві приватної власності цивільному відповідачу – ПАТ «Чорноморська транспортна компанія», шляхом заборони його відчуження.

Провадження за клопотанням представника потерпілої ОСОБА_1 – адвоката Голосова Ю.В. у частині накладення арешту на транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ», модель GLE 400, 2016 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_4, який належить на праві приватної власності цивільному відповідачу – ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ТСН» ЛТД, закрито.

За результатами апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Київського районного суду міста Одеси Іванчука В.М. від 22 жовтня 2019 року, ухвалою Одеського апеляційного суду (судді Грідіна Н.В., Кравець Ю.І., Мандрик В.О.) від 26 листопада 2019 року задоволено апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_2 – адвоката Голосова Ю.В.

Ухвалу слідчого судді Іванчука В.М. від 22 жовтня 2019 року скасовано.

Постановлено нову ухвалу, якою клопотання представника потерпілого ОСОБА_2 – адвоката Голосова Ю.В. задоволено в частині накладення арешту на транспортний засіб марки «БАЗ».

Накладено арешт на транспортний засіб марки «БАЗ», 2013 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_7, який належить на праві приватної власності ПАТ «Чорноморська транспортна компанія» (ЄДРПОУ 34221158), шляхом заборони його відчуження.

Провадження за клопотанням представника потерпілого ОСОБА_2 – адвоката Голосова Ю.В. у частині накладення арешту на транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ», модель Е 200, 2015 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_6, який належить на праві приватної власності ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ТСН» ЛТД, закрито.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що представник потерпілих – адвокат Голосов Ю.В. у клопотаннях довів обставини, передбачені пунктом 4 частини другої статті 170 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), зокрема, що арешт майна був необхідний з метою забезпечення поданого цивільного позову. Транспортні засоби марки «MERCEDES-BENZ» (державні реєстраційні номери НОМЕР_4, НОМЕР_6) були відчужені, що підтвердило доводи клопотань про існування ризиків відчуження майна. Крім того, апеляційний суд констатував, що на порушення вимог частини першої статті 172 КПК України клопотання розглянуті без участі цивільних позивачів або їх представника, які не повідомлялися про час та місце розгляду клопотання, що є порушенням їхніх прав. Суд також вказав, що слідчим суддею Іванчуком В.М. під час розгляду клопотань про арешт майна допущені істотні порушення вимог КПК України, що унеможливило постановлення законних та обґрунтованих судових рішень.

У дисциплінарній скарзі адвокат Голосов Ю.В. зазначає про те, що слідчий суддя Іванчук В.М. розглянув вказані клопотання без повідомлення та без участі слідчого, прокурора, цивільних позивачів та представника цивільних позивачів та відмовив у задоволенні обох клопотань про арешт майна з формальних підстав, не дотримавши вимог процесуального закону, що у свою чергу надало змогу підприємству – цивільному відповідачу наступного дня після постановлення ухвал слідчим суддею Іванчуком В.М. відчужити належне підприємству майно.

У наданих письмових поясненнях, що надійшли до Вищої ради правосуддя 25 листопада 2019 року, суддя Іванчук В.М. зазначив, що розгляд клопотань ним було призначено на 21 жовтня 2019 року. При цьому 21 жовтня 2019 року в телефонній розмові з помічником судді ОСОБА_7 адвокат Голосов Ю.В. повідомив, що не буде з’являтися для розгляду клопотань, оскільки юридичні особи продали майно, у зв’язку із чим предмет розгляду відсутній. Повторно розгляд клопотань був призначений на 22 жовтня 2019 року. 22 жовтня 2019 року в телефонній розмові з помічником судді ОСОБА_7 адвокат Голосов Ю.В. повідомив, що він не буде з’являтися для розгляду клопотань з тих самих причин, про які повідомляв 21 жовтня 2019 року.

Суддя Іванчук В.М. стверджує, що під час розгляду вказаних клопотань ним не порушено засад судочинства та вимог кримінально-процесуального законодавства України, забезпечено справедливий та неупереджений розгляд клопотань.

26 червня 2020 на електронну пошту Вищої ради правосуддя надійшли додаткові пояснення судді Іванчука В.М. (1 липня 2020 року – їх паперова копія), в яких він повідомив, що згідно з загальнодоступним додатком, який функціонує на базі месенджеру «Telegram», вбачається, що станом на 26 червня 2020 року транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ», модель Е 200, 2015 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_6, залишається у власності ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ТСН» ЛТД.

Суддя також зазначає, що документи, які б підтверджували наявність трудових відносин між водіями транспортних засобів та підприємствами, на майно яких заявник просив накласти арешт, були надані адвокатом Голосовим Ю.В. лише 8 листопада 2019 року Одеському апеляційному суду, що дало змогу колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку про доведеність клопотань про накладення арешту на майно зазначених юридичних осіб. Вважає твердження адвоката Голосова Ю.В. про формальний  підхід судді до розгляду клопотань такими, що не відповідають дійсності.

Надаючи правову кваліфікацію діям судді Київського районного суду міста Одеси Іванчука В.М., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до пункту 18 частини першої статті 3 КПК України до повноважень слідчого судді – судді суду першої інстанції належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні серед іншого реалізується заходами забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (частина перша статті 131 КПК України).

Одним із таких заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (пункт 7 частини другої статті 131 КПК України).

Частиною першою статті 172 КПК України передбачено, що клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності – також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Статтями 134–136 КПК України передбачено, що особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв’язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. Належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Застосовуючи положення статті 6 Конвенції, Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що Конвенція вимагає від держав-сторін вживати необхідних заходів для забезпечення ефективного здійснення прав, гарантованих статтею 6 (пункт 77 рішення у справі «Dilipak and Karakaya v. Turkey» від 4 березня 2014 року). Порушенням права на справедливий суд визнавався судовий розгляд без повідомлення особи за її відомим місцем проживання (пункт 97 та інші рішення у справі «Schmidt v. Latvia» від 27 квітня 2017 року). Поза всяким сумнівом, право на справедливий судовий розгляд буде тим більше порушено, якщо особа взагалі не була залучена до судового розгляду, в результаті якого було вирішено питання про її права.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що на суд покладено обов’язок здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, який реалізується  слідчим суддею, судом серед іншого шляхом обов’язкового залучення до участі у судовому розгляді клопотання про арешт майна кола осіб, визначених частиною першою статті 172 КПК України.

Як встановлено Першою Дисциплінарною палатою, копії матеріалів справи № 947/23125/19 не містять жодних доказів на підтвердження факту належного повідомлення усіх учасників провадження, зокрема цивільних позивачів та їх представника про розгляд клопотань.

Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що слідчий суддя Іванчук В.М., не переконавшись у належному повідомленні усіх учасників провадження у справі № 947/23125/19, 22 жовтня 2019 року розглянув обидва клопотання про арешт майна, без повідомлення та за відсутності заявників – цивільних позивачів та їхнього представника, що є порушенням вимог статей 134–136, 172 КПК України.

Таке порушення є істотним порушенням норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків в частині реалізації прав та інтересів  цивільних позивачів та їх представника, клопотання яких розглядались судом.

Частиною другою статті 61 КПК України визначено, що права та обов’язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду. Такі позовні заяви представник потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_1 – адвокат Голосов Ю.В подав 27 вересня та 11 жовтня 2019 року відповідно, про що зазначено у клопотаннях.

Із системного аналізу статей 56, 57, 61, 63, 171, 172 КПК України випливає, що протягом  кримінального провадження цивільний позивач, представник цивільного позивача, серед іншого, мають право бути поінформованим про час і місце судового розгляду, брати участь у судовому провадженні, у тому числі у судовому розгляді клопотання про арешт майна, право заявляти відводи та клопотання, право давати пояснення,  подавати докази слідчому судді, суду на підтвердження свого клопотання, брати участь у безпосередній перевірці доказів та інші права, а також обов’язки, передбачені цим Кодексом. 

Водночас слід акцентувати увагу на тому, що обов’язок доводити необхідність арешту майна покладається на особу, що  подала відповідне клопотання. Якщо така особа не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, слідчий  суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна (частина перша статті 173 КПК України).

Отже, неповідомлення  цивільних позивачів, їхнього представника  про час і місце розгляду клопотання про арешт майна є істотним порушенням норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію зазначеними  учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків у обсязі, визначеному нормами процесуального закону. 

Унеможливлення доведення перед судом необхідності арешту майна та наявність ризиків з метою запобігання можливості відчуження призвело до формального розгляду клопотань, та, як наслідок, прийняття рішень про відмову у задоволенні клопотань, які судом апеляційної інстанції скасовані як незаконні та необґрунтовані.

Частиною четвертою статті 172 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя має право за клопотанням учасників розгляду або за власною ініціативою заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про арешт майна.

За таких обставин, пояснення судді Іванчука В.М про те, що заявником на обґрунтування поданих слідчому судді клопотань не було долучено усіх документів, які б доводили необхідність такого арешту, а саме документів, які підтверджували наявність трудових відносин між водіями транспортних засобів та підприємствами, на майно яких заявник просив накласти арешт, та які були надані адвокатом Голосовим Ю.В. апеляційному суду – не заслуговують на увагу, оскільки неповідомлення цивільних позивачів та їхнього представника позбавило учасників провадження доводити обґрунтованість заявлених ними клопотань.

Такі порушення мали наслідком неналежне здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, як того вимагає пункт 18 частини першої статті 3 КПК України.

Крім того, з наданої на запит Вищої ради правосуддя інформації Головного сервісного центру МВС від 23 червня 2020 року № 31/10434 вбачається, що транспортні засоби, на які заявники просили накласти арешт, а саме: транспортний засіб «MERCEDES-BENZ» Е 200, 2015 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_6, та транспортний засіб «MERCEDES-BENZ» GLE 400, 2016 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_6, що з 17 липня 2018 року належали ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ТСН» ЛТД,  23 жовтня 2019 року були перереєстровані на інших власників згідно з договорами купівлі-продажу, укладеними в територіальному сервісному центрі № ____ РСЦ МВС в Кіровоградській області.

Викладеним спростовуються доводи судді Іванчука В.М. про те, що транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ», модель Е 200, 2015 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_6, залишається у власності ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ТСН» ЛТД.

Таким чином, наступного дня, після постановлення слідчим суддею Іванчуком В.М. ухвал від 22 жовтня 2019 року про відмову у задоволенні клопотань адвоката Голосова Ю.В. в інтересах потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 транспортні засоби марки «MERCEDES-BENZ» (державні реєстраційні номери НОМЕР_6, НОМЕР_4) були відчужені. Отже, доводи заявників про існування ризиків відчуження майна не були безпідставними, мали обґрунтований характер. 

Про допущені істотні порушення суддею Іванчуком В.М. вимог КПК України і наслідки таких зазначив апеляційний суд, скасовуючи ухвали, та закриваючи провадження за клопотаннями представника потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – адвоката Голосова Ю.В. у частині накладення арешту на транспортні засоби марки «MERCEDES-BENZ», модель Е 200, 2015 року випуску, та марки «MERCEDES-BENZ», модель GLE 400, 2016 року випуску, які належали на праві приватної власності цивільному відповідачу – ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ТСН» ЛТД.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відхиляє доводи судді Іванчука В.М. про те, що ним дотримано вимоги закону при ухваленні судових рішень. Ухвали про відмову у задоволенні клопотань були предметом судової оцінки апеляційного суду та не оцінюються дисциплінарним органом на предмет їх законності та обґрунтованості. Судова оцінка процесуальних рішень судді є несумісною із природою дисциплінарного провадження.

Водночас, надаючи оцінку діям судді Іванчука В.М. під час розгляду клопотань про арешт, з урахуванням встановлених обставин та пояснень судді Іванчука В.М., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що такі пояснення не спростовують вчинення суддею дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або внаслідок недбалості, зокрема істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.

Підсумовуючи викладене, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що допущені суддею Іванчуком В.М. порушення вчинені через недбалість судді та неналежне виконання ним своїх повноважень. При цьому матеріали дисциплінарної справи не дають підстав для висновку, що такі дії допущено суддею Іванчуком В.М. умисно.

З огляду на викладене Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Іванчук В.М., розглянувши клопотання про арешт майна без участі цивільних позивачів та їх представника, які були ініціаторами таких клопотань, позбавивши їх можливості реалізувати свої права, визначені кримінальним процесуальним законодавством, вчинив дії, які містять склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків).

Вирішуючи питання про притягнення судді Іванчука В.М. до дисциплінарної відповідальності, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла такого.

Частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

Строк застосування дисциплінарного стягнення стосовно судді Іванчука В.М. не закінчився.

Частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Стаж роботи Іванчука В.М. на посаді судді становить понад 17 років.

Відповідно до характеристики судді Іванчука В.М. за підписом голови Київського районного суду міста Одеси Чванкіна С.А. за час роботи суддя Іванчук В.М. зарекомендував себе як грамотний юрист, досвідчений суддя. До виконання своїх обов’язків ставиться добросовісно та сумлінно. Об’єктивний, уважний до людей, користується повагою серед громадськості району і в колективі суду. Порушень трудової дисципліни не допускав. Володіє необхідними теоретичними знаннями та практичними навичками, вивчає нормативно-правові акти та слідкує за змінами у законодавстві.

Суддя Іванчук В.М. до дисциплінарної відповідальності не притягувався.

З огляду на зазначене та обставини, що підлягають врахуванню відповідно до статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», враховуючи позитивну характеристику судді Іванчука В.М., а також що до дисциплінарної відповідальності суддя не притягувався, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що за результатами розгляду дисциплінарної справи слід притягнути до дисциплінарної відповідальності суддю Київського районного суду міста Одеси Іванчука В.М. за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження, яке є пропорційним вчиненому ним порушенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктами 12.22, 12.23, 12.36–12.39 Регламенту Вищої ради правосуддя, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

 

вирішила:

 

притягнути суддю Київського районного суду міста Одеси Іванчука Вадима Миколайовича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Рішення Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, що встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

 

Головуючий на засіданні

Першої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя                                                   В.В. Шапран

 

 

Члени Першої Дисциплінарної                                               

палати Вищої ради правосуддя                                      Н.С. Краснощокова

 

 

                                                                                               О.В. Маловацький

 

 

                                                                                             Т.С. Розваляєва