Вища рада правосуддя, розглянувши питання щодо припинення відставки судді Підгорного Івана Івановича у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком щодо нього за вчинення умисного злочину,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 26 грудня 2022 року за вхідним № 5113/0/8-22 надійшло повідомлення Млинівського районного суду Рівненської області про набрання законної сили обвинувальним вироком Млинівського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року щодо судді у відставці Підгорного І.І., що є підставою для припинення його відставки.
На підставі службової записки начальника управління суддівської кар’єри, дисциплінарної відповідальності, незалежності суддів Плакси В.І. від 27 грудня 2022 року (вх. № 544/0/10-22) вказаний лист передано до управління документального забезпечення секретаріату Вищої ради правосуддя для внесення відповідної інформації до автоматизованої системи та визначення члена Вищої ради правосуддя для його розгляду.
Статтею 18 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що Вища рада правосуддя є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п’ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.
26 січня та 23 лютого 2022 року у більшості членів Вищої ради правосуддя припинилися повноваження у зв’язку з їх звільненням із посади за власним бажанням, отже, з 24 лютого 2022 року був відсутній повноважний склад Вищої ради правосуддя, визначений статтею 131 Конституції України.
12 січня 2023 року повноважний склад Вищої ради правосуддя відновлено.
Згідно з рішенням Вищої ради правосуддя від 23 січня 2023 року № 3/0/15-23 датою початку розрахункового періоду для визначення навантаження члена Вищої ради правосуддя під час автоматизованого розподілу справ (матеріалів) визначено 23 січня 2023 року.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 24 січня 2023 року повідомлення Млинівського районного суду Рівненської області про набрання законної сили обвинувальним вироком Млинівського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року щодо судді у відставці Підгорного І.І. передано члену Вищої ради правосуддя Блажівській О.Є.
Під час засідання Вищої ради правосуддя 2 лютого 2023 року член Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. заявив про самовідвід від розгляду питання щодо припинення відставки судді Підгорного І.І. у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком щодо нього за вчинення умисного злочину.
Відповідно до статті 33 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Вищої ради правосуддя не може брати участі в розгляді питання і підлягає відводу, якщо буде встановлено, що він особисто, прямо чи побічно заінтересований у результаті справи, є родичем особи, стосовно якої розглядається питання, або якщо будуть встановлені інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості.
Вища рада правосуддя ухвалила відмовити у задоволенні заяви про самовідвід члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А.
Під час попереднього розгляду повідомлення Млинівського районного суду Рівненської області про набрання законної сили обвинувальним вироком Млинівського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року щодо судді у відставці Підгорного І.І. встановлено таке.
Підгорний Іван Іванович, ____________ року народження, із квітня 1984 року працював народним суддею Ківерцівського районного народного суду Волинської області (Ківерцівського районного суду Волинської області), Постановою Верховної Ради України від 23 березня 2000 року № 1570-ІІІ обраний безстроково суддею Ківерцівського районного суду Волинської області.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 березня 2020 року № 789/0/15-20 Підгорного І.І. звільнено з посади судді Ківерцівського районного суду Волинської області у зв’язку з поданням заяви про відставку.
Встановлено, що 27 вересня 2013 року стосовно ОСОБА_1 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № _________________, за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 368 Кримінального кодексу України (в редакції, що діяла на час вчинення злочину) та частиною другою статті 375 Кримінального кодексу України.
У подальшому вироком Млинівського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року ОСОБА_1 засуджено за частиною другою статті 368 Кримінального кодексу України (в редакції Закону України від 11 червня 2009 року № 1508-VI, чинного на час вчинення злочину) за одержання 23 червня 2010 року хабаря у розмірі ____ гривень (далі – справа № 158/803/14-к).
Вказаним вироком ОСОБА_1 за двома іншими епізодами – за частиною другою статті 368 та частиною другою статті 375 Кримінального кодексу України – виправдано у зв’язку з відсутністю в його діях складу цих кримінальних правопорушень.
Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 16 березня 2017 року зазначений вирок залишено без змін.
Постановою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 5 березня 2019 року, прийнятою з окремою думкою судді Бущенка А.П., ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 16 березня 2017 року скасовано та призначено новий розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 26 червня 2019 року задоволено подання Рівненського апеляційного суду. Матеріали кримінального провадження стосовно ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 368, частиною другою статті 375 Кримінального кодексу України, направлено на розгляд до Тернопільського апеляційного суду.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 11 жовтня 2019 року вирок Млинівського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 368 Кримінального кодексу України (в редакції Закону України від 11 червня 2009 року № 1508-VI), а саме в одержанні 23 червня 2010 року хабаря у розмірі ____ гривень, скасовано, кримінальне провадження закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України у зв’язку з невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді та вичерпанням можливості їх отримати.
У частині виправдання ОСОБА_1 за двома епізодами – за частиною другою статті 368, за частиною другою статті 375 Кримінального кодексу України – у зв’язку з відсутністю в його діях складу цих кримінальних правопорушень вирок залишено без змін.
Ухвалою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 13 січня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 11 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_1.
Ухвалою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 31 січня 2020 року закінчено підготовку матеріалів кримінального провадження до касаційного розгляду, касаційний розгляд скарги прокурора призначено на 8 квітня 2020 року.
Постановою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 10 червня 2020 року касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, задоволено частково.
Ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 11 жовтня 2019 року в частині скасування вироку Млинівського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року щодо визнання ОСОБА_1 винним за частиною другою статті 368 Кримінального кодексу України (в редакції Закону України від 11 червня 2009 року № 1508-VI) за епізодом одержання 23 червня 2010 року хабаря від ОСОБА_2 та закриття кримінального провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України у зв’язку з невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді і вичерпанням можливості їх отримати скасовано і призначено новий розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
В іншій частині судове рішення залишено без змін.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року апеляційну скаргу прокурора Прокуратури Волинської області ОСОБА_3 залишено без задоволення.
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_4 задоволено частково.
Вирок Млинівського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року в частині визнання ОСОБА_1 винним за частиною другою статті 368 Кримінального кодексу України (в редакції Закону України від 11 червня 2009 року № 1508-VI) за епізодом одержання ним 23 червня 2010 року хабаря від ОСОБА_2 у розмірі ____ грн скасовано, кримінальне провадження стосовно нього закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України у зв’язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості та вичерпанням можливості їх отримати.
Арешт, накладений на майно ОСОБА_1 в межах цього кримінального провадження, скасовано.
У решті вирок суду залишено без змін.
Ухвалою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року щодо ОСОБА_1.
Постановою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 14 липня 2021 року касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, задоволено.
Ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року щодо ОСОБА_1 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
У подальшому до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в порядку статті 34 Кримінального процесуального кодексу України надійшло подання Тернопільського апеляційного суду щодо неможливості утворити склад суду в Тернопільському апеляційному суді для судового розгляду апеляційних скарг у зв’язку з відсутністю потрібної кількості суддів у судовій палаті з розгляду кримінальних справ.
Ухвалою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 12 серпня 2021 року подання Тернопільського апеляційного суду задоволено.
Матеріали кримінального провадження (справа № 158/803/14-к) щодо обвинуваченого ОСОБА_1 за апеляційними скаргами прокурора ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_4 на вирок Млинівського районного суду Волинської області від 25 квітня 2016 року направлено для розгляду до Івано-Франківського апеляційного суду.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами прокурора, обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_4 на вирок Млинівського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 368 Кримінального кодексу України.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 3 листопада 2022 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково.
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_4 залишено без задоволення.
Вирок Млинівського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року щодо ОСОБА_1 змінено.
Відповідно до частини п’ятої статті 74 Кримінального кодексу України ОСОБА_1 звільнено від призначеного вироком суду покарання з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 49 Кримінального кодексу України, у зв’язку із закінченням строків давності.
У решті вирок суду залишено без змін.
У подальшому ОСОБА_1 подано касаційну скаргу на вирок Млинівського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 3 листопада 2022 року.
Ухвалою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22 грудня 2022 року за вказаною скаргою відкрито касаційне провадження.
Водночас відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 532 Кримінального процесуального кодексу України вирок або ухвала суду першої інстанції, ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Судові рішення суду апеляційної та касаційної інстанцій набирають законної сили з моменту їх проголошення.
Згідно зі статтею 145 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» однією з підстав для припинення відставки судді є набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього за вчинення умисного злочину. Рішення про припинення відставки судді приймається Вищою радою правосуддя, що кореспондується з пунктом 11 частини першої статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Пунктом 16.4 глави 16 Регламенту Вищої ради правосуддя визначено, що Рада вирішує питання про припинення відставки судді після набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді у відставці за вчинення злочину.
Відставка судді Підгорного І.І., підставою для якої було рішення Вищої ради правосуддя від 17 березня 2020 року № 789/0/15-20, підлягає припиненню у зв’язку з набранням законної сили вироком Млинівського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року стосовно нього за вчинення злочину, передбаченого частиною другою статті 368 Кримінального кодексу України (в редакції Закону України від 11 червня 2009 року № 1508-VI, чинного на час вчинення злочину).
Відповідно до пункту 16.7 глави 16 Регламенту Вищої ради правосуддя питання про припинення відставки судді розглядаються на засіданні Ради, за результатами якого Рада приймає відповідне рішення в порядку, визначеному цим Регламентом.
Згідно із частинами другою та третьою статті 145 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» припинення відставки судді є підставою для припинення виплати йому щомісячного довічного грошового утримання, що було нараховано у зв’язку з відставкою; у разі припинення відставки судді з підстави, визначеної пунктом 2 частини першої цієї статті, пенсія судді нараховується на загальних підставах.
На підставі викладеного Вища рада правосуддя, керуючись статтею 145 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 3, 30, 34 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 16.1–16.21, 16.4, 16.7 глави 16 Регламенту Вищої ради правосуддя,
вирішила:
1. Припинити відставку судді Підгорного Івана Івановича у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком щодо нього за вчинення умисного злочину.
2. Копію цього рішення направити до Пенсійного фонду України, який забезпечує виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці.
Голова Вищої ради правосуддя Григорій УСИК
