X
Enter the word to search

View Акт ВРП

Ukraine
Вища рада правосуддя
Рішення
Kyiv
22.09.2020
2692/0/15-20
Про надання консультативного висновку щодо законопроєкту № 3935

Вища рада правосуддя розглянула проєкт Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо врегулювання окремих питань проходження служби у Службі судової охорони» від 24 липня 2020 року, реєстраційний № 3935, внесений на розгляд Верховної Ради України у порядку законодавчої ініціативи народним депутатом України Божиком В.І.

Відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя надає обов’язкові до розгляду консультативні висновки щодо законопроєктів з питань утворення, реорганізації чи ліквідації судів, судоустрою і статусу суддів.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтями 3, 34 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища рада правосуддя

 

вирішила:

 

1. Затвердити консультативний висновок щодо проєкту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо врегулювання окремих питань проходження служби у Службі судової охорони» від 24 липня 2020 року, реєстраційний № 3935,  внесеного на розгляд Верховної Ради України у порядку законодавчої ініціативи народним депутатом України Божиком В.І.

2. Надіслати консультативний висновок до Верховної Ради України.

 

 

 

Голова Вищої ради правосуддя                                                 А.А. Овсієнко

ЗАТВЕРДЖЕНО

Рішення Вищої ради правосуддя

22 вересня 2020 року № 2692/0/15-20

 

 

КОНСУЛЬТАТИВНИЙ ВИСНОВОК

щодо законопроєкту № 3935

 

1. Проєкт Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо врегулювання окремих питань проходження служби у Службі судової охорони» від 24 липня 2020 року, реєстраційний № 3935 (далі – законопроєкт № 3935), внесений на розгляд Верховної Ради України у порядку законодавчої ініціативи народним депутатом України Божиком В.І.

Як вбачається з пояснювальної записки до законопроєкту № 3935, його метою є врегулювання правових засад організації проходження служби у Службі судової охорони (далі  також – Служба), уточнення й деталізація низки норм Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та інших законодавчих актів, а також забезпечення виконання Службою судової охорони визначених законом завдань.

Крім того, на думку суб’єкта законодавчої ініціативи, на сьогодні є нагальною потреба у вдосконаленні чинного порядку зарахування до стажу служби у Службі судової охорони окремих періодів військової служби та служби у правоохоронних та інших державних органах, що дасть можливість встановлювати співробітникам надбавку за стаж служби, а також надавати їм додаткову оплачувану відпустку.

Також законопроєктом № 3935 передбачено внесення змін до низки інших законодавчих актів, а саме: до Закону України «Про державну службу» – щодо надання Голові Служби повноважень керівника державної служби у Службі судової охорони, начальникам територіальних підрозділів – у територіальних підрозділахСлужби; до Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» – в частині зазначення, що особливості застосування цього Закону у Службі судової охорони встановлюються відповідним законом; до Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» – щодо поширення його дії на співробітників Служби судової охорони; до Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» – щодо поширення на співробітників Служби судової охорони особливого порядку військового обліку, встановленого для поліцейських, осіб начальницького та рядового складу Міністерства внутрішніх справ України, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України; до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», – щодо поширення його дії на співробітників Служби судової охорони.

Розглянувши законопроєкт № 3935, врахувавши позиції Національної школи суддів України, Державної судової адміністрації України та Служби судової охорони, Вища рада правосуддя зазначає таке.

 

2. Вища рада правосуддя відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» надає обов’язкові до розгляду консультативні висновки щодо законопроєктів з питань утворення, реорганізації чи ліквідації судів, судоустрою і статусу суддів.

Усі проєкти законів, що стосуються статусу суддів, здійснення правосуддя, процесуальних законів та загальніше будь-які законопроєкти, що можуть мати вплив на судівництво, наприклад незалежність судової влади, або можуть обмежити гарантії доступу громадян (у тому числі самих суддів) до правосуддя, повинні розглядатися парламентом лише після отримання висновку судової ради. Ця консультативна функція повинна бути визнана усіма державами та підтверджена Радою Європи як рекомендація[1].

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Основного Закону України). Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо[2].

Конституцією України, а саме статтею 126, передбачено, що держава забезпечує особисту безпеку судді та членів його сім’ї.

Як зазначає Консультативна рада європейських суддів, «незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв’язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: «Ніхто не може бути суддею у власній справі». Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці» [3].

Гарантування безпеки судді є одним з із важливих чинників забезпечення ефективного здійснення правосуддя.

Статтею 160 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорона приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу здійснює Служба судової охорони.

Згідно зі статтею 161 цього Закону Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Серед її ключових завдань як державного органу у системі правосуддя, створеного для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах, належить також припинення проявів неповаги до суду, охорона приміщень судів, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників апаратів судів, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу.

На виконання зазначених норм Закону за участю Вищої ради правосуддя створено державний орган у системі правосуддя – Службу судової охорони. Вищою радою правосуддя затверджено Порядок проведення конкурсу для призначення на посади співробітників Служби судової охорони, Положення про Службу судової охорони, Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони, призначено Голову Служби судової охорони та його заступників.

Разом із тим у процесі забезпечення початку роботи Служби судової охорони виникла низка питань, які необхідно врегулювати на законодавчому рівні.

Відповідно до частини другої статті 19 Основного Закону України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Цей імперативний припис є однією із засад конституційного ладу і не передбачає жодних винятків.

 

3. Законопроєктом № 3935 пропонується внести зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в частині державної служби в системі правосуддя, оплати праці та соціальних гарантій.

Слід зазначити, що така законодавча пропозиція не суперечить нормам законодавства і є доцільною, оскільки відповідає стану правового регулювання статусу працівників інших державних органів зі схожими повноваженнями.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про державну службу» державна служба – це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Окрім цього, авторами законопроєкту № 3935 запропоновано доповнити Закон України «Про судоустрій і статус суддів» окремими положеннями, що унормовують правовий режим статусу особового складу Служби судової охорони. Оскільки повноваження співробітників Служби судової охорони мають особливий характер, на думку Вищої ради правосуддя, доречно передбачити, що порядок заміщення окремих посад співробітників Служби судової охорони державними службовцями та іншими працівниками визначається Законом України, а перелік зазначених посад має визначати Кабінет Міністрів України.

Законопроєктом № 3935 пропонується поширити дію Дисциплінарного статуту Національної поліції України на співробітників Служби судової охорони з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», та визначити повноваження Голови Служби та інших керівників Служби щодо застосування заохочень та накладення дисциплінарних стягнень, передбачених Дисциплінарним статутом Національної поліції України, на співробітників Служби судової охорони. Слід зазначити, що згідно з положеннями Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до кандидатів на посаду співробітників Служби судової охорони застосовуються вимоги, передбачені Законом України «Про Національну поліцію» для кандидатів на службу в поліції.

Крім того, співробітникам Служби судової охорони для здійснення повноважень надаються певні права, зокрема право застосування зброї, заходів фізичного впливу та спеціальних засобів у порядку і випадках, визначених Законом України «Про Національну поліцію». Це стосується і поширення на співробітників Служби судової охорони гарантій соціального захисту в обсягах і порядку, передбачених Законом України «Про Національну поліцію», за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансування Служби судової охорони. Разом із тим слід зауважити, що одночасно із правами на співробітників Служби судової охорони поширюються передбачені для поліцейських Законом України «Про Національну поліцію» обмеження, пов’язані із службою в поліції. Враховуючи викладене, запропоноване законопроєктом № 3935 поширення норм дії Дисциплінарного статуту Національної поліції України на співробітників Служби судової охорони є логічним і очевидним.

Частиною четвертою статті 163 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що час проходження служби у Службі судової охорони зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, стажу служби в поліції, інших правоохоронних органах. До стажу служби у Службі судової охорони зараховується стаж служби в поліції, органах внутрішніх справ, військова служба в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону. Автори законопроєкту № 3935 пропонують виключити зазначену норму як таку, що, на їхню думку, суттєво обмежує права співробітників Служби судової охорони, оскільки унеможливлює зарахування до стажу служби таких осіб низки періодів їхньої попередньої служби.

Крім того, суб’єкт законодавчої ініціативи наголошує, що у більшості військових формувань та правоохоронних органів питання зарахування до вислуги років (стажу служби) військовослужбовцям (співробітникам) відповідних періодів служби регулюється підзаконними, а не законодавчими актами.

Разом із тим з огляду на статус Служби судової охорони як державного органу в системі правосуддя вважаємо за доцільне перелік видів стажу, який зараховується до стажу служби у Службі судової охорони, визначити саме у Законі України «Про судоустрій і статус суддів», розширивши чинні норми.

Крім зазначених новел, законопроєктом № 3935 також пропонується унормувати право співробітників Служби судової охорони на утворення професійних об’єднань та професійних спілок відповідно до Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» із визначенням обмежень та з урахуванням Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також поширити на працівників Служби судової охорони дію Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».

З огляду на характер повноважень Служби судової охорони, враховуючи, що підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також що Служба судової охорони здійснює  охорону приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконує функції щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечує у суді безпеку учасників судового процесу,  запропоновані законопроєктом  норми можуть бути підтримані.

Окрім цього, поза увагою законодавця залишилось питання щодо процедури підготовки та підвищення рівня кваліфікації співробітників Служби судової охорони.

Відповідно до загальних вимог нормотворчої техніки проєкти законів та нормативно-правових актів мають раціонально, адекватно врегульовувати суспільні відносини; правові норми, які вони містять, повинні бути стислими, чіткими і недвозначними та узгоджуватися з нормами інших законодавчих актів.  

 

З огляду на зазначене Вища рада правосуддя підтримує законопроєкт № 3935. 

 

 

 

 

[1] Висновок № 10 (2007) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи

щодо судової ради на службі суспільства, пункт 87.

[2] Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м’якого покарання) від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, пункт 4 мотивувальної частини.

[3] Висновок № 1 Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів від 23 листопада 2001 року, пункт 12.