X
Enter the word to search

View Акт ВРП

Ukraine
Supreme Judiciary Council
Друга Дисциплінарна палата
Рішення
Kyiv
10.01.2024
42/2дп/15-24
Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Бериславського районного суду Херсонської області Миргород В.С. (відряджена до Саратського районного суду Одеської області)

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Маселка Р.А., членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бурлакова С.Ю., Ковбій О.В., Саліхова В.В., заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мельника О.П., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерноком Херсон Агро» стосовно судді Бериславського районного суду Херсонської області Миргород Валентини Степанівни (відряджена до Саратського районного суду Одеської області),

 

встановила:

 

до Вищої ради правосуддя 7 квітня 2020 року за вхідним № 295/0/13-20 надійшла дисциплінарна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерноком Херсон Агро» (далі – ТОВ «Зерноком Херсон Агро»), яку подав адвокат Стельникович О.І., на дії судді Бериславського районного суду Херсонської області Миргород В.С. (відряджена до Саратського районного суду Одеської області) під час розгляду справи № 647/1518/18 (провадження № 1-кс/647/311/2018, № 1-кс/647/315/2018).

У дисциплінарній скарзі зазначено, що слідчий суддя Миргород В.С. постановила ухвалу від 15 червня 2018 року, якою задовольнила клопотання начальника СВ Бериславського ВП ГУ НП в Херсонській області майора поліції Хомича О.В. про накладення арешту на посіви та врожай 2018 року сільськогосподарської культури озимої пшениці.

На переконання скаржника, суддя Миргород В.С. істотно порушила норми процесуального права під час здійснення правосуддя в указаній справі, що призвело до порушення прав ТОВ «Зерноком Херсон Агро» та істотних негативних наслідків, які полягають у тому, що, зібравши врожай пшениці, Товариство з обмеженою відповідальністю «Зерноком Агроюг» (далі – ТОВ «Зерноком Агроюг») відвезло його в невідомому напрямку, оскільки в ухвалі суддя Миргород В.С. не зазначила конкретної адреси зберігання зібраного врожаю, і орган досудового розслідування втратив речовий доказ у справі.

Скаржник також вказав, що слідчому судді Миргород В.С. було достеменно відомо про наявність ухвали іншого слідчого судді Бериславського районного суду Херсонської області від 6 червня 2018 року, якою ТОВ «Зерноком Херсон Агро» надано дозвіл на вилучення, косіння та подальше передання пшениці на зберігання цьому товариству (справа № 647/1364/18), та ухвали Господарського суду Херсонської області від 19 червня 2018 року, якою було заборонено будь-яким юридичним особам, підприємцям та особам, за винятком ТОВ «Зерноком Херсон Агро», вчиняти будь-які дії щодо оброблення та збирання врожаю 2018 року пшениці ярої, засіяної на земельній ділянці загальною площею 120,8759 га, розташованій за адресою: Херсонська область, Бериславський район, Ольгівська сільська рада (справа № 923/558/18). Водночас суддя Миргород В.С. постановила ухвалу про арешт цього самого зерна і надала дозвіл ТОВ «Зерноком Агроюг» його скосити та зберігати в себе.

Крім того, скаржник зазначив, що слідчий суддя Миргород В.С. не звернула уваги на те, що ні ТОВ «Зерноком Агроюг», ні начальник СВ Бериславського ВП ГУНП в Херсонській області майор поліції Хомич О.В. не надали доказів того, що ТОВ «Зерноком Агроюг» є власником посівів і врожаю. До суду не було надано документів на підтвердження того, що ТОВ «Зерноком Агроюг» є орендарем земельної ділянки і що саме цьому товариству належить право на посіви та врожай. Також не було доведено, що ТОВ «Зерноком Агроюг» здійснювало витрати на придбання садівничого матеріалу тощо. Судді Миргород В.С. було відомо, що згідно з частиною першою статті 175 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором і навіть оскарження постановленої судом у її складі ухвали не зможе завадити рейдерам за участю ТОВ «Зерноком Агроюг» заволодіти майном ТОВ «Зерноком Херсон Агро» на суму 1 351 998 грн. Під час розгляду справи представник ТОВ «Зерноком Херсон Агро» також надав слідчому судді Миргород В.С. документи, які підтверджують, що законним орендарем земельної ділянки є саме ТОВ «Зерноком Херсон Агро» і що земельна ділянка перебуває в оренді ТОВ «Зерноком Херсон Агро» із 2016 року і до сьогодні.

З огляду на викладене скаржник просив притягнути суддю Бериславського районного суду Херсонської області Миргород В.С. до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 7 квітня 2020 року вказану скаргу передано члену Вищої ради правосуддя Худику М.П. для проведення попередньої перевірки (єдиний унікальний номер справи № 295/0/13-20).

За результатами попередньої перевірки відомостей, викладених у дисциплінарній скарзі ТОВ «Зерноком Херсон Агро», яку подав адвокат Стельникович О.І. стосовно судді Миргород В.С., член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Худик М.П. склав висновок із пропозицією про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Бериславського районного суду Херсонської області Миргород В.С.

Ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 8 лютого 2021 року № 260/2дп/15-21 стосовно судді Бериславського районного суду Херсонської області Миргород В.С. відкрито дисциплінарну справу за ознаками в її діях дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого визначення члена Вищої ради правосуддя від 19 березня 2021 року скаргу передано на розгляд члену Вищої ради правосуддя Грищуку В.К.

5 серпня 2021 року набрав чинності Закон України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (далі – Закон № 1635-ІХ), яким внесено зміни до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», зокрема в частині здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів. З моменту набрання чинності Законом № 1635-ІХ дисциплінарні скарги розподіляються дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя, а дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя є учасником дисциплінарної справи.

Правова невизначеність реалізації норм Закону № 1635-IX позбавила Вищу раду правосуддя можливості здійснювати процедури дисциплінарних проваджень стосовно суддів, у зв’язку із чим рішенням Вищої ради правосуддя від 5 серпня 2021 року № 1809/0/15-21 зупинено з 5 серпня 2021 року розподіл між членами Вищої ради правосуддя скарг щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарних скарг), поданих відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

Законами України від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів» (далі – Закон № 3304-ІХ), який набрав чинності 17 вересня 2023 року, та від 6 вересня 2023 року № 3378-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», який набрав чинності 19 жовтня 2023 року, внесено зміни до глави 4 «Дисциплінарне провадження» розділу ІІ «Особлива частина» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у частині строків та порядку здійснення дисциплінарного провадження.

Розділ ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповнено пунктом 237, яким установлено, що тимчасово, до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, повноваження дисциплінарного інспектора здійснює член Дисциплінарної палати (доповідач), визначений автоматизованою системою розподілу справ.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 19 жовтня 2023 року № 997/0/15-23 відновлено розподіл між членами Вищої ради правосуддя скарг щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарних скарг), поданих відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора, розподіл яких зупинено з 1 листопада 2023 року рішенням Вищої ради правосуддя від 5 серпня 2021 року № 1809/0/15-21.

На підставі протоколу повторного автоматизованого визначення члена Вищої ради правосуддя від 2 листопада 2023 року вказану скаргу передано для попередньої перевірки члену Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мельнику О.П. (доповідач), який відповідно до пункту 237 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» в редакції, чинній на час вчинення процесуальної дії (далі – Закон України «Про Вищу раду правосуддя»), тимчасово здійснює повноваження дисциплінарного інспектора.

Розгляд дисциплінарної справи призначено на 20 грудня 2023 року.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя своєчасно й у належний спосіб повідомила суддю Миргород В.С. та скаржника ТОВ «Зерноком Херсон Агро», в особі адвоката Стельниковича О.І., про дату та час засідання з використанням усіх можливих засобів, а саме шляхом надіслання письмових запрошень для участі в засіданні дисциплінарного органу на адреси, що містять матеріали дисциплінарної справи, на електронну адресу суду, в якому працює суддя Миргород В.С., а також розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

У зв’язку з введенням воєнного стану в Україні та з метою забезпечення реалізації прав, визначених пунктом 13.22 Регламенту Вищої ради правосуддя, учасникам дисциплінарної справи було запропоновано взяти участь у засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя в режимі відеоконференції.

20 грудня 2023 року Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вирішила оголосити перерву до 10 січня 2024 року в розгляді дисциплінарної справи стосовно судді Бериславського районного суду Херсонської області Миргород В.С. (відряджена до Саратського районного суду Одеської області), яку відкрито за скаргою ТОВ «Зерноком Херсон Агро» в особі адвоката Стельниковича О.І.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя своєчасно й у належний спосіб повідомила суддю Миргород В.С. та скаржника ТОВ «Зерноком Херсон Агро», в особі адвоката Стельниковича О.І., про дату та час засідання з використанням усіх можливих засобів, а саме шляхом надіслання письмових запрошень для участі в засіданні дисциплінарного органу на адреси, що містять матеріали дисциплінарної справи, на електронну адресу суду, в якому працює суддя Миргород В.С., а також розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

У зв’язку з введенням воєнного стану в Україні та з метою забезпечення реалізації прав, визначених пунктом 13.22 Регламенту Вищої ради правосуддя, учасникам дисциплінарної справи було запропоновано взяти участь у засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя в режимі відеоконференції.

9 січня 2024 року суддя Миргород В.С. надіслала на електронну адресу Вищої ради правосуддя клопотання щодо участі у засіданні у режимі відеоконференції.

10 січня 2024 року у засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя в режимі відеоконференції взяла участь суддя Миргород В.С., скаржник у засідання не прибув.

Відповідно до частини п’ятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» неявка скаржника не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мельника О.П., суддю Миргород В.С., дослідивши матеріали дисциплінарної справи, копії матеріалів справи № 647/1518/18 (провадження № 1-кс/647/311/2018, № 1-кс/647/315/2018), із застосуванням стандарту доказування, визначеного положеннями частини шістнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (наявність чітких та переконливих доказів), дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді Миргород В.С. до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.

Миргород Валентина Степанівна, ____ року народження, Указом Президента України від 4 серпня 2003 року № 802/2003 призначена строком на п’ять років на посаду судді Бериславського районного суду Херсонської області. Постановою Верховної Ради України від 21 травня 2009 року № 1406-VI обрана суддею Бериславського районного суду Херсонської області безстроково. Рішенням Голови Верховного Суду від 6 червня 2022 року № 197/0/149-22 відряджена до Саратського районного суду Одеської області для здійснення правосуддя з 7 червня 2022 року.

Із копій матеріалів судової справи, наданих на запит члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Грищука В.К., убачається, що начальник СВ Бериславського ВП ГУНП в Херсонській області майор поліції Хомич О.В. здійснював досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) за № ____ від 8 червня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 15, частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України (далі – КК України).

14 червня 2018 року начальник СВ Бериславського ВП ГУНП в Херсонській області майор поліції Хомич О.В., погоджене прокурором Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області Істоміним В.В., звернувся до Бериславського районного суду Херсонської області з клопотанням про накладення арешту на посіви та врожай 2018 року сільськогосподарської культури озимої пшениці, яке автоматизованою системою документообігу суду розподілено для розгляду слідчому судді Миргород В.С.

Клопотання обґрунтовано, зокрема, тим, що до Бериславського ВП ГУНП в Херсонській області надійшла заява ОСОБА2 про те, що директор ТОВ «Зерноком Херсон Агро» ОСОБА1 намагається в шахрайський спосіб заволодіти посівом та врожаєм озимої пшениці, що належать ТОВ «Зерноком Агроюг».

Ці відомості 8 червня 2018 року внесено до ЄРДР за № ____ за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 15, частиною першою статті 190 КК України.

Згідно з показами потерпілого ОСОБА2 відомо, що з 6 лютого 2018 року він обіймає посаду директора ТОВ «Зерноком Агроюг». Власником цього товариства є ОСОБА3, а до 6 лютого 2018 року на посаді директора ТОВ «Зерноком Агроюг» перебував ОСОБА1.

З 25 квітня 2018 року в оренді в ТОВ «Зерноком Агроюг» перебуває земельна ділянка орієнтовною площею 60 га, що розташована на території Ольгівської сільської ради в контурі № 15, кадастровий номер 6520683500:03:001:0112. На вказаній земельній ділянці на цей час перебуває посів озимої пшениці, яка була засіяна тоді, коли директором підприємства був ОСОБА1. Ці посіви озимої пшениці його підприємством обробляються та вони мали намір збирати вказаний урожай.

7 червня 2018 року через мережу «Інтернет» стало відомо, що існує рішення Бериславського районного суду Херсонської області, яким задоволено клопотання ТОВ «Зерноком Херсон Агро» та надано можливість зібрати врожай та зберігати його на своїх складських приміщеннях.

Отже, ТОВ «Зерноком Херсон Агро» в особі директора ОСОБА1 за допомогою підроблених офіційних документів щодо посіву на вказаній земельній ділянці ярової пшениці намагалось у шахрайський спосіб заволодіти посівом та врожаєм озимої пшениці, що належать ТОВ «Зерноком Агроюг».

Згідно з показами свідка ОСОБА4 він на прохання ОСОБА1, власника та директора ТОВ «Зерноком Агроюг» допомогав йому з березня місяця 2017 року в організації польових робіт, також до його обов’язків належало очищення зерна, протравлення, посів тощо. Посів проводили два трактори та дві сівалки (які належать ТОВ «Зерноком Агроюг»).

10 жовтня 2017 року складено договори купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ «Зерноком Агроюг» з ОСОБА1 та ОСОБА5 на користь ОСОБА3. Цього ж дня на загальних зборах ТОВ «Зерноком Агроюг» ухвалено рішення про прийняття до складу засновників товариства – ОСОБА3.

Згідно з актом № 3 витрат насіння і садивного матеріалу за жовтень ТОВ «Зерноком Агроюг» було посаджено озиму пшеницю площею 120 га.

Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 25 квітня 2018 року Бериславська РДА надала в оренду ТОВ «Зерноком Агроюг» земельну ділянку загальною площею 60,6124 га, зокрема, ріллі – 60,6124 га із них: кадастровий номер 6520685500:03:001:0112 в контурі № 15 ділянка № 1, 2; для ведення товарного сільського господарського виробництва із земель резервного фонду (не витребувані паї) Ольгівської сільської ради, Бериславського району, Херсонської області.

Згідно з Актом обстеження сільськогосподарських культур від 12 червня 2018 року робоча група АПР Бериславської РДА провела обстеження посівів сільськогосподарської культури на території Ольгівської сільської ради в контурі № 15 земельної ділянки № 1 кадастровий номер 6520685500:03:001:0112 площею 60,6124 га та земельної ділянки № 2 кадастровий номер 6520685500:03:001:0113 площею 60,2635 га загальна площа 120,8759 га. В результаті обстеження встановлено, що на площі 120,8759 га проведено посів єдиним масивом та при візуальному огляді виявлено, що рослини є однорідними за висотою, розвитком та строком дозрівання. Робоча група зробила висновок, що на цьому полі посів має ознаки озимої пшениці.

Постановою начальника СВ Бериславського ВП ГУНП в Херсонській області майора поліції Хомича О.В. від 12 червня 2018 року посіви озимої пшениці на земельній ділянці № 1 кадастровий номер 6520685500:03:001:0112 площею 60,6124 га та земельної ділянки № 2 кадастровий номер 6520685500:03:001:0113 площею 60,2635 га, що розташовані на території Ольгівської сільської ради, Бериславського району, Херсонської області, визнано речовим доказом.

Ухвалою Бериславського районного суду Херсонської області від 6 червня 2018 року (в клопотанні помилково зазначено 7 червня 2018 року) клопотання ТОВ «Зерноком Херсон Агро» задоволено та надано можливість зібрати врожай пшениці ярової та зберігати його на своїх складських приміщеннях.

Таким чином, ТОВ «Зерноком Херсон Агро», в особі директора ОСОБА1, намагається в шахрайський спосіб заволодіти посівом озимої пшениці, що належить ТОВ «Зерноком Агроюг».

Отже, на думку органу досудового розслідування, існують передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для арешту вказаного вище майна – з метою забезпечення збереження речових доказів, їх цілісності, а також недопущення їх знищення й відчуження.

Ухвалою слідчого судді Бериславського районного суду Херсонської області Миргород В.С. від 15 червня 2018 року задоволено клопотання про накладення арешту на майно.

Цією ухвалою накладено арешт на майно у кримінальному провадженні № ____ за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 15, частиною першою статті 190 КК України, а саме посіви та врожай 2018 року сільськогосподарської культури – озимої пшениці на земельній ділянці № 1, кадастровий номер 6520685:03:001:0112, площею 60,6124 га, місце розташування – Херсонська область, Бериславський район, в межах території Ольгівської сільської ради, у контурі № 15, та на земельній ділянці № 2, кадастровий номер 652068500:03:001:0113, площею 60,2635 га, місце розташування – Херсонська область, Бериславський район, у межах території Ольгівської сільської ради, у контурі № 15, шляхом заборони права відчуження, розпорядження та користування, у тому числі заборонено будь-яким фізичним особам, юридичним особам, фізичним особам – підприємцям псування, знищення, перетворення, косіння посівів та збирання врожаю.

Цією самою ухвалою посіви на зазначених ділянках, засіяних озимою пшеницею, кадастрові номери 6520685:03:001:0112 та 652068500:03:001:0113, передано на зберігання ТОВ «Зерноком Агроюг» код ЄДРПОУ 37464596. Доручено ТОВ «Зерноком Агроюг» код ЄДРПОУ 37464596 здійснити збір врожаю озимої пшениці з посівів та передати на відповідальне зберігання арештований врожай 2018 року з посівів сільськогосподарської культури – озимої пшениці, зрощений на земельній ділянці № 1, кадастровий номер 6520685:03:001:0112, площею 60,6124 га, місце розташування – Херсонська область, Бериславський район, в межах території Ольгівської сільської ради, у контурі № 15, та на земельній ділянці № 2, кадастровий номер 652068500:03:001:0113, площею 60,2635 га, місце розташування – Херсонська область, Бериславський район, у межах території Ольгівської сільської ради, у контурі № 15.

Задовольняючи клопотання, подане в межах кримінального провадження № ____, про накладення арешту на зазначене вище майно, слідчий суддя Миргород В.С., дослідивши матеріали, долучені до клопотання, урахувавши наявність підстав, передбачених статтею 170 КПК України для накладення арешту на майно, з метою забезпечення кримінального провадження шляхом збереження речових доказів, попередження (унеможливлення) вчинення неправомірних дій із відчуження, дійшла висновку про задоволення клопотання слідчого, оскільки вони є предметом кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 15, частиною першою статті 190 КК України.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, представник ТОВ «Зерноком Херсон Агро» звернувся до Бериславського районного суду Херсонської області із клопотанням про скасування арешту майна.

Ухвалою слідчого судді Бериславського районного суду Херсонської області Миргород В.С. від 19 червня 2018 року в задоволенні клопотання відмовлено.

За апеляційною скаргою захисника ОСОБА6, директора ТОВ «Зерноком Херсон Агро» ОСОБА1 ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 22 червня 2018 року ухвалу слідчого судді Бериславського районного суду Херсонської області Миргород В.С. від 15 червня 2018 року скасовано, постановлено нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання відмовлено.

Апеляційний суд Херсонської області зазначив, що слідчий суддя неповною мірою дотримався вимог статей 94, 132, 170, 173 КПК України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), вказав на необґрунтованість та незаконність рішення суду щодо накладення арешту на майно.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя згідно зі статтями 94, 132, 173 КПК України повинен урахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися й у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже, суб’єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак зазначених вимог закону слідчий суддя та слідчий, який виніс клопотання про арешт майна, не дотрималися.

Як зазначив суд апеляційної інстанції, посилаючись у клопотанні на те, що директор ТОВ «Зерноком Херсон Агро» ОСОБА1, використовуючи ухвалу Бериславського районного суду Херсонської області від 7 червня 2018 року, намагається у шахрайський спосіб заволодіти посівом та врожаєм озимої пшениці, що належить ТОВ «Зерноком Агроюг», слідчий та прокурор повинні були зібрати та надати слідчому судді достатні на цьому етапі досудового розслідування докази на підтвердження такого висновку.

Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що слідчий, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог статті 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, у свою чергу, всупереч вимогам статті 94 КПК України належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв’язку для прийняття рішення.

Зокрема, матеріали, додані до клопотання, не містять доказів того, що ТОВ «Зерноком Агроюг» є власником засіяного зерна на земельній ділянці № 1, кадастровий номер 6520685:03:001:0112, площею 60,6124 га та на земельній ділянці № 2, кадастровий номер 652068500:03:001:0113, площею 60,2635 га, місце розташування – Херсонська область, Бериславський район, у межах території Ольгівської сільської ради, у контурі № 15, та слідчим не надано документів, які підтверджували б оброблення земельних ділянок, сплату земельного податку. Крім того, з наданого слідчим акта № 3 витрат насіння і садивного матеріалу за жовтень 2017 року, які використані ТОВ «Зерноком Агроюг», не вбачається, що зерно було засіяно на земельній ділянці № 1, кадастровий номер 6520685:03:001:0112, площею 60,6124 га, він також не містить підпису керівника.

Слідчий суддя також не перевірив належним чином, чи постановлялась у Бериславському районному суді Херсонської області ухвала від 6 червня 2018 року, якою задоволено клопотання представника ТОВ «Зерноком Херсон Агро» та надано дозвіл представнику ТОВ «Зерноком Херсон Агро» ОСОБА6 на тимчасовий доступ до посіву пшениці ярої, розташованого на земельній ділянці № 1, кадастровий номер 6520685:03:001:0112, площею 60,6124 га, та на земельній ділянці № 2, кадастровий номер 652068500:03:001:0113, площею 60,2635 га, місце розташування – Херсонська область, Бериславський район, в межах території Ольгівської сільської ради, у контурі № 15, із залученням уповноваженої особи Бериславського ВП ГУ НП в Херсонській області, скошування, вилучення та подальшу передачу посівів пшениці на відповідальне зберігання на складі ТОВ «Зерноком Херсон Агро».

Суд апеляційної інстанції зазначив, що слідчий і прокурор не довели, що стосовно ТОВ «Зерноком Херсон Агро» існує обґрунтована підозра щодо вчинення його особами кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, який може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Також у матеріалах провадження відсутні дані, що майбутнє зерно відповідає критеріям, передбаченим статтею 98 КПК України, а слідчий у клопотанні про арешт майна не мотивував необхідності арешту врожаю та його кількості.

Апеляційний суд дійшов висновку про однобічність і необ’єктивність розгляду клопотання слідчого, а отже, ухвала слідчого судді підлягала скасуванню як незаконна та необґрунтована, а апеляційна скарга – задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на посіви та врожай 2018 року сільськогосподарської культури – озимої пшениці як такого, що внесено до суду з порушенням статті 171 КПК України та за недоведеності необхідності арешту зерна, який за викладених у клопотанні обставин явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням кримінального провадження.

Судді Миргород В.С. було запропоновано надати пояснення щодо доводів, викладених у дисциплінарній скарзі.

У поясненнях, надісланих до Вищої ради правосуддя, суддя Бериславського районного суду Херсонської області Миргород В.С. зазначила, що, враховуючи наявні у матеріалах справи докази, а також те, що майно може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження за частиною третьою статті 15, частиною першою статті 190 КК України, задовольнила клопотання про арешт майна.

Суддя вказала, що згідно з пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (тобто є речовим доказом). Постановою слідчого від 12 червня 2018 року посіви сільськогосподарської культури пшениці озимої на території Ольгівської сільської ради в контурі № 15 загальною площею 120,8759 га визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № ____, а тому саме для збереження речового доказу як об’єкта посягання у кримінальному провадженні за частиною третьою статті 15, частиною першою статті 190 КК України і було задоволено клопотання слідчого про арешт майна. У той же час ТОВ «Зерноком Херсон Агро» не надало суду доказів, що на час розгляду клопотання спірна земельна ділянка перебувала в його користуванні та посів зерна пшениці озимої проводився за рахунок підприємства.

Суддя Миргород В.С. зазначила, що клопотання про арешт майна розглянуто у присутності прокурора та слідчого, який звернувся з клопотанням, у встановлений КПК України строк. Під час розгляду клопотання слідчого про арешт майна досліджено надані стороною на підставі статті 94 КПК України докази, відповідно до яких суд за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для ухвалення відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має попередньо визначеної сили. Копію ухвали слідчого судді негайно вручено учасникам розгляду клопотання та заінтересованим особам, про що свідчать розписки, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», згідно з якою усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, ухвала своєчасно надіслана до Єдиного державного реєстру судових рішень.

На думку судді Миргород В.С., істотного порушення норм процесуального права та умисного правопорушення при здійсненні судових функцій під час здійснення правосуддя нею допущено не було.

Суддя вважає, що як слідчий суддя вчинила дії, які охоплюються процесуальними обов’язками під час розгляду клопотання про арешт. Крім того, злочинного наміру або навмисного порушення закону під час розгляду клопотання допущено не було.

Надаючи правову кваліфікацію діям судді Миргород В.С. під час розгляду кримінального провадження № 647/1518/18, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя керується таким.

Частиною першою статті 1 КПК України визначено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

За змістом положень пункту 18 статті 3 КПК України основним призначенням слідчого судді є здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Відповідно до частини першої статті 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно із частиною п’ятою статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ).

ЄСПЛ неодноразово у рішеннях зазначав, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежене державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. Зокрема, у рішенні ЄСПЛ у справі «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року вказано, що обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції, «якщо воно не має правомірної мети і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між вжитими засобами та поставленою метою».

Зазначену позицію містить також рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (стаття 41 Конституції України).

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно зі статтями 94, 132, 173 КПК України повинен урахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися й у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже, суб’єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що, постановляючи ухвалу від 15 червня 2018 року, слідчий суддя Миргород В.С. вказаних вимог закону не дотримала.

Згідно з пунктом 7 частини другої статті 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Статтею 132 КПК України встановлено загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження, які здійснюються лише на підставі ухвали слідчого судді або суду (за винятком випадків, передбачених цим Кодексом). Зокрема, частиною третьою статті 132 КПК України встановлено, що клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються (частина п’ята статті 132 КПК України).

Слідчий суддя Миргород В.С., розглядаючи зазначене клопотання начальника СВ Бериславського ВП ГУ НП в Херсонській області майора поліції Хомича О.В., погоджене із прокурором Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області молодшим радником юстиції Істоміним В.В., за відсутності обґрунтованої підозри щодо вчинення особами ТОВ «Зерноком Херсон Агро» кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, який може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, вимог статті 132 КПК України не дотримала.

Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів.

За приписами частини десятої статті 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Зі змісту клопотання начальника СВ Бериславського ВП ГУНП в Херсонській області майора поліції Хомича О.В., погодженого прокурором Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області Істоміним В.В. про накладення арешту на майно вбачається, що, звертаючись до суду із цим клопотанням, орган досудового розслідування обґрунтував підставу і мету накладення арешту на майно у виді врожаю 2018 року з посівів сільськогосподарської культури озимої пшениці на земельних ділянках № 1, кадастровий номер 6520685:03:001:0112, площею 60,6124 га та № 2, кадастровий номер 652068500:03:001:0113, площею 60,2635 га, місце розташування – Херсонська область, Бериславський район, в межах території Ольгівської сільської ради, у контурі № 15, як накладення такого арешту на майно, зокрема, з метою збереження речового доказу.

За приписами частин другої, третьої статті 170 КПК України арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів, і у цьому випадку накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (містить ознаки речового доказу).

Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів (частина десята статті 170 КПК України).

Частиною одинадцятою статті 170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно з частиною другою статті 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Розглядаючи клопотання начальника СВ Бериславського ВП ГУНП в Херсонській області майора поліції Хомича О.В., погоджене прокурором Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області Істоміним В.В. про арешт майна, суддя Миргород В.С. не вчинила дій щодо перевірки на відповідність цього клопотання вимогам статті 171 КПК України, у тому числі відображення в ньому документів, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

Матеріали, які долучив орган досудового розслідування до клопотання, не містять жодного доказу того, що ТОВ «Зерноком Агроюг» є власником засіяного зерна на земельних ділянках № 1 кадастровий номер 652068500:03:001:0112, площею 60,6124 га та на земельній ділянці № 2, кадастровий номер 652068500:03:001:0113, площею 60,2635 га місце розташування Херсонська область, Бериславський район, в межах території Ольгівської сільської ради, у контурі № 15 та слідчим не надано документів, які підтверджували б оброблення земельних ділянок, сплату земельного податку.

З договору оренди земельної ділянки від 25 квітня 2018 року, укладеного між Бериславською державною адміністрацією та ТОВ «Зерноком Агроюг», убачається, що в оренду передано земельну ділянку площею 60,6124 га, кадастровий номер 652068500:03:001:0112, у контурі № 15, але суддя Миргород В.С. наклала арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 652068500:03:001:0112 та 652068500:03:001:0113.

Крім того, з долученого до клопотання акта № 3 витрат насіння і садивного матеріалу за жовтень 2017 року, яке використано ТОВ «Зерноком Агроюг», не вбачається, що зерно було засіяно на земельній ділянці № 1 кадастровий номер 652068500:03:001:0112, площею 60,6124 га, він також не містить підпису керівника.

Слідчий суддя не врахував і того, що матеріали кримінального провадження не містять посилання на те, що майбутнє зерно відповідає критеріям, передбаченим статтею 98 КПК України.

Так, орган досудового розслідування у клопотанні про арешт майна не мотивував обґрунтування необхідності арешту врожаю та його кількості, а також документи, що підтверджують право власності на майно, яке слід арештувати. Клопотання містить викладення змісту фактичних обставин кримінального правопорушення, встановлених органом досудового розслідування, та формальне посилання на положення, зокрема, статей 131, 132, 167, 170, 171 КПК України без належного обґрунтування співвідношення цих положень закону з фактичними обставинами кримінального провадження № ____.

Відповідно до частини першої статті 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно із частиною першою статті 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Частиною другою статті 173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов’язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб (частина четверта статті 173 КПК України).

Проте Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що слідчий суддя Миргород В.С., задовольняючи клопотання начальника СВ Бериславського ВП ГУНП в Херсонській області майора поліції Хомича О.В., погоджене прокурором Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області Істоміним В.В. та накладаючи арешт на майно, не врахувала, що орган досудового розслідування, у розумінні статті 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, зокрема щодо необхідності збереження речового доказу. Слідчий суддя також не звернула уваги на те, що у своєму клопотанні орган досудового розслідування не надав оцінки правовим підставам арешту майна, достатності доказів необхідності збереження речового доказу (врожаю 2018 року з посівів сільськогосподарської культури озимої пшениці), наслідкам арешту майна для інших осіб. Водночас слідчий суддя Миргород В.С. не оцінила належним чином відповідно до статті 94 КПК України надані органом досудового розслідування докази з точки зору достатності та взаємозв’язку для ухвалення рішення.

На зазначені порушення вимог процесуального законодавства також вказав Апеляційний суд Херсонської області в ухвалі від 23 червня 2018 року.

Водночас зі змісту клопотання про арешт майна від 14 червня 2018 року, яке подав начальник СВ Бериславського ВП ГУНП в Херсонській області майор поліції Хомич О.В., погодженого прокурором Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області Істоміним В.В., убачається, що між ТОВ «Зерноком Херсон Агро» та ТОВ «Зерноком Агроюг» існує господарський спір про право власності на посіви озимої пшениці на земельних ділянках № 1 кадастровий номер 652068500:03:001:0112, площею 60,6124 га, та на земельній ділянці № 2, кадастровий номер 652068500:03:001:0113, площею 60,2635 га місце розташування Херсонська область, Бериславський район, в межах території Ольгівської сільської ради, у контурі № 15.

Відповідно до сканкопій матеріалів кримінального провадження № 647/1518/18 до вказаного клопотання орган досудового розслідування долучив ухвалу слідчого судді Бериславського районного суду Херсонської області Кириленко М.О. від 6 червня 2018 року у справі № 647/1364/18, якою задоволено клопотання представника ТОВ «Зерноком Херсон Агро», поданого в межах кримінального провадження № ____ від 19 травня 2018 року та надано дозвіл представнику ТОВ «Зерноком Херсон Агро» ОСОБА6 на тимчасовий доступ до посіву пшениці ярої розташованої на земельних ділянках № 1 кадастровий номер 652068500:03:001:0112, площею 60,6124 га, та на земельній ділянці № 2, кадастровий номер 652068500:03:001:0113, площею 60,2635 га місце розташування Херсонська область, Бериславський район, в межах території Ольгівської сільської ради, у контурі № 15 із залученням уповноваженої особи Бериславського ВП ГУНП в Херсонській області, скосу, вилученням та подальшою передачею посівів пшениці на відповідальне зберігання на складі ТОВ «Зерноком Херсон Агро». Строк дії вказаної ухвали встановлений до 5 липня 2018 року. Проте зі змісту ухвали слідчого судді Миргород В.С. від 15 червня 2018 року вбачається, що суддя жодної оцінки цим обставинам під час вирішення питання про накладення арешту не надала та в ухвалі не зазначила.

Більше того, під час розгляду клопотання ТОВ «Зерноком Херсон Агро» у кримінальному провадженні № ____ про скасування арешту майна, накладеного згідно з ухвалою слідчого судді Миргород В.С. від 15 червня 2018 року, суддя мала можливість почути доводи всіх сторін спору та ознайомитися з документами, які вказували на можливе рейдерське захоплення майна ТОВ «Зерноком Херсон Агро», наявність кримінального провадження за цим фактом № ____ від 19 травня 2018 року, а також про реальність спору.

Для стороннього обізнаного спостерігача зрозуміло, що не може бути одночасно постановлено два взаємовиключних судових рішення суду одного й того самого рівня про надання дозволу суб’єктам господарювання, які знаходяться в конфлікті для збору урожаю пшениці щодо якого між цими суб’єктами існує спір.

Суддя Миргород В.С. не могла не усвідомлювати, що передача арештованого зерна одній із зацікавлених осіб не в процедурі вирішення спору, а в кримінальному провадженні створює ризики його втрати та загострення конфлікту.

Зі змісту постанови Південно-західного апеляційного суду від 30 червня 2021 року у справі № 923/1009/20, що розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, убачається, що: «18 травня 2018 року директор ТОВ «Зерноком Херсон Агро» ОСОБА1 звернувся до Бериславського ВП ГУНП в Херсонській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення. 19 травня 2018 року Бериславським ВП ГУНП в Херсонській області було внесено відомості до ЄРДР за № ____ від 19 травня 2018 року за частиною першою статті 358 КК України. 18 травня 2018 року ОСОБА1 звернувся до Бериславського районної прокуратури в Херсонській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення. 6 червня 2018 року слідчим суддею Бериславського районного суду Херсонської області було винесено ухвалу про тимчасовий доступ, за якою ТОВ «Зерноком Херсон Агро» надано право зібрати врожай з орендованої земельної ділянки КН 6520685500:03:010:0306 і зберігати його. Працівники Бериславського ВП ГУНП у Херсонській області відмовились реалізовувати ухвалу суду про тимчасовий доступ. 8 червня 2018 року СВ Бериславського ВП ГУНП у Херсонській області було відкрито кримінальне провадження № ____ за заявою ТОВ «Зерноком Агроюг» щодо нібито шахрайських дій з боку ТОВ «Зерноком Херсон Агро». 15 червня 2018 року слідчим суддею Бериславського районного суду Херсонської області у справі № 647/1518/18 винесена ухвала про арешт врожаю і передачу його на відповідальне зберігання ТОВ «Зерноком Агроюг» у кримінальному провадженні № ____ на підставі постанови начальника СВ Бериславського ВП ГУНП у Херсонській області Хомича О.В., який був слідчим у провадженні, від 12 червня 2018 року про визнання врожаю пшениці речовим доказом. 18 червня 2018 року ТОВ «Зерноком Херсон Агро» оскаржило ухвалу Бериславського районного суду Херсонської області від 15 червня 2018 року у справі № 647/1518/18 про арешт врожаю і передачу його на відповідальне зберігання ТОВ «Зерноком Агроюг» у кримінальному провадженні № ____ до Апеляційного суду Херсонської області. 18 червня 2018 року представником ТОВ «Зерноком Херсон Агро» подано до Бериславського ВП ГУНП у Херсонській області, клопотання про долучення до матеріалів № ____ копії скарги до Апеляційного суду Херсонської області. 19 червня 2018 року Господарським судом Херсонської області у справі 923/558/18 була винесена ухвала про вжиття заходів забезпечення позову за якою було заборонено будь яким особам окрім ТОВ «Зерноком Херсон Агро» збирати спірний врожай. Яка також була долучена до матеріалів кримінального провадження. 21 червня 2018 року всупереч двом ухвалам, які забороняють збирати врожай ТОВ «Зерноком Агроюг» в супроводі начальника Бериславського ВП ГУНП у Херсонські області на той час та начальника СВ Бериславського ВП ГУНП у Херсонській області (слідчого у кп № ____ та № ____) – Хомича О.В., зібрано врожай пшениці вагою 252 710 кг. Арештований та зібраний врожай було передано на зберігання ТОВ «Зерноком Агроюг», а саме директору ОСОБА2 та перебувало на зернотоку СТОВ «Берегиня», за адресою: Херсонська область, с. Високе вул. Центральна, буд. 21-а. Так в присутності вказаних осіб начальником СВ Бериславського ВП ГУНП у Херсонській області, слідчим у № ____ Хомича О.В. від ОСОБА2 було відібрано розписку від 22 червня 2018 року, в якій останній зобов’язався зберігати зерно до закінчення кримінального провадження та в разі необхідності переміщати майно, – за два дні повідомити Хомича О.В. 23 червня 2018 року постановою Апеляційного суду Херсонської області у справі № 647/1518/18 було скасовано ухвалу слідчого судді Бериславського районного суду Херсонської області від 15 червня 2018 року про накладення арешту на майно, у кримінальному провадженні № ____. 2 липня 2018 року ухвалою слідчого судді Бериславського районного суду Херсонської області від по справі № 647/1364/18 начальнику СВ Бериславського ВП ГУНП в Херсонській області Хомичу О.В. та (або) старшому слідчому Глущенку К.Ю. доручено провести обшук комплексу зернотоку, який складається з: зерносховище 368,3 м3, критий тік очисник «ЗАВ-40»-2 піт., будівля вагової, асфальтний майданчик № 1, огорожа № 1 розташований за адресою: АДРЕСА_1, належить ОСОБА7 та перебуває в оренді СТОВ «Берегиня» з метою відшукання та вилучення пшениці вагою 252 710 кг. Проведення обшуку здійснювалось за участю представника ТОВ «Зерноком Херсон Агро». 6 липня 2018 року під час обшуку пшениці переданої СТОВ «Берегиня» на зберігання виявлено не було. Власник СТОВ «Берегиня» ОСОБА8 повідомив, що пшеницю в період з 21 червня 2018 року по 6 липня 2018 року з території зернотоку було вивезено ТОВ «Зерноком Агроюг» в невідомому напрямку. Що зафіксовано у протоколі обшуку який додається до позовної заяви. 6 липня 2018 року ТОВ «Зерноком Херсон Агро» звернулось до Бериславського ВП ГУНП у Херсонській області з відповідною заявою про вчинення кримінального правопорушення, реєстраційний номер ЖЄО «3244», проте жодних дій так і не було вчинено. 29 жовтня 2019 року ТОВ «Зерноком Херсон Агро» повторно подало заяву про вчинення кримінального правопорушення передбаченого частиною першою статті 388 КК України за фактом втрати речового доказу у кп № ____. 29 жовтня 2019 року вказані відомості було внесено до ЄРДР за № ____ та передано до Бериславського ВП ГУНП у Херсонській області. 31 січня 2020 року представник ТОВ «Зерноком Херсон Агро» адвокат Стельникович О.І. отримав від Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області, постанову про закриття кримінального провадження від 30 грудня 2018 року у кримінальному провадженні № ____, без зазначення подальшої долі речового доказу, а саме – зібраного 21-22 червня 2018 року врожаю пшениці належного ТОВ «Зерноком Херсон Агро». Листами Головного Управління національної поліції у Херсонській області від 6 травня 2020 року № 8/43аз та від 17 липня 2020 року № 6075/8/03/-2020 підтверджується факт бездіяльності працівників ГУ НП у Херсонській області з пошуку та повернення речового доказу, а саме врожаю пшениці – 2018 року у кількості 252 710 кг. законному власнику ТОВ «Зерноком Херсон Агро». 15 вересня 2020 року ТОВ «Зерноком Херсон Агро» звернулось до Бериславського ВП ГУНП у Херсонській області з вимогою про повернення належного майна – врожаю пшениці у кількості 252 710 кг. 16 вересня 2020 року звернення було отримано, проте повернення досі не відбулось. 15 вересня 2020 року ТОВ «Зерноком Херсон Агро» звернулось до Бериславської місцевої прокуратури Херсонській області, як органу який здійснював процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № ____, з вимогою про повернення належного майна – врожаю пшениці у кількості 252 710 кг. 16 вересня 2020 року звернення було отримано. 19 жовтня 2020 року ТОВ «Зерноком Херсон Агро» отримало відповідь на вимогу від 15 вересня 2020 року про повернення врожаю пшениці від Бериславського ВП ГУНП у Херсонській області. Так було зазначено, що у кримінальному провадженні № ____ знову здійснюється розслідування. Але про повернення майна товариства не сказано взагалі. 20 жовтня 2020 року ТОВ «Зерноком Херсон Агро» звернулось до слідчого/дізнавача упровадженні, Козуба М.С. про негайне повернення майна після скасування арешту, проте досі відповіді не отримано. В зв’язку з чим, скаржник просить визнати бездіяльність слідчих Бериславського ВП ГУНП в Херсонській області під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____, яке виразилось у невиконання пункту 4 частини першої статті 169 КПК України; зобов’язати посадових осіб Бериславського ВП ГУНП в Херсонській області негайно повернути майно ТОВ «Зерноком Херсон Агро» у вигляді зерна пшениці врожаю 2018 року у кількості 252 710 кг вилучене у кримінальному провадженні № ____».

Колегія суддів Апеляційного суду Херсонської області в ухвалі від 23 червня 2018 року, якою скасовано ухвалу слідчого судді Миргород В.С. про накладення арешту на майно, вказала також, що з наданих до апеляційної скарги матеріалів убачається, що земельна ділянка площею 120,8759 га з 3 листопада 2016 року відповідно до розпорядження Бериславської РДА передана в оренду ТОВ «Зерноком Херсон Агро», що підтверджується копією договору оренди землі. З апеляційної скарги вбачається, що викрадену печатку цього товариства було використано для підроблення документів, а 6 грудня 2017 року в ЄРДР зареєстровано за № ____, кримінальне правопорушення за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 185 КК України за фактом крадіжки з автомобіля ОСОБА1 печатки ТОВ «Зерноком Херсон Агро».

Суд апеляційної інстанції також вказав, що згідно з наданим товарним чеком від 14 грудня 2017 року № 719 ТОВ «Зерноком Херсон Агро» було виготовлено нову печатку.

З листа директора ТОВ «Зерноком Херсон Агро» до голови Бериславської РДА Херсонської області від 15 березня 2018 року вбачається, що товариство, її засновник, директор або будь-яка інша уповноважена особа товариства ніколи не подавало заяв та листів на припинення шляхом дострокового розірвання договору оренди землі.

З огляду на це у провадженні СВ Бериславського ВП ГУНП в Херсонській області перебуває кримінальне провадження № ____ від 19 травня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358, частиною четвертою статті 190 КК України.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ТОВ «Зерноком Агроюг» зареєстроване 14 грудня 2010 року та засновником та власником якої є ОСОБА3.

Зазначений витяг ставить під сумнів наданий слідчим до клопотання договори купівлі-продажу частки статутного капіталу ТОВ «Зерноком Агроюг», укладених між ОСОБА1, ОСОБА5 та ОСОБА3 10 жовтня 2017 року.

Вказане, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, дає підстави для висновку, що слідчий і прокурор не довели, що стосовно ТОВ «Зерноком Херсон Агро» існує обґрунтована підозра щодо вчинення його особами кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, який може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Крім того, як зазначено в ухвалі Апеляційного суду Херсонської області від 23 червня 2018 року, представник ТОВ «Зерноком Агроюг» ОСОБА9 в суді апеляційної інстанції зазначив, що зерно озимої пшениці було засіяне в 2017 року ТОВ «Зерноком Агроюг», засновником та директором якого на той час був ОСОБА1.

Згідно зі статтею 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Стаття 372 КПК України визначає загальні вимоги до змісту ухвали у кримінальному провадженні, зокрема, що її мотивувальна частина має містити виклад суті питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається; встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Під час здійснення дисциплінарного провадження встановлено, що слідчий суддя Миргород В.С., розглядаючи кримінальне провадження № 647/1518/18, вказаних вище вимог закону не дотрималася.

Мотивувальна частина ухвали від 15 червня 2018 року, постановленої слідчим суддею Миргород В.С., не відповідає зазначеним вимогам закону.

Очевидно, що слідчим суддею Миргород В.С. не наведено встановлених нею під час розгляду клопотання начальника СВ Бериславського ВП ГУНП в Херсонській області майора поліції Хомича О.В., погоджене прокурором Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області Істоміним В.В. із посиланням на досліджені докази, а також не наведено мотивів, якими вона керувалась при постановлені ухвали, зокрема щодо наявності достатніх підстав вважати, що майно (врожай 2018 року з посівів сільськогосподарської культури озимої пшениці) відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, та може бути використане як доказ у кримінальному провадженні; не вказано на існування обставин, які підтверджують, що незастосування заборони на відчуження, розпорядження та користування майном призведе до його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення тощо.

Крім того, суддя Миргород В.С. під час розгляду зазначеного клопотання проігнорувала той факт, що матеріали, додані до клопотання, не містили жодного доказу того, що ТОВ «Зерноком Агроюг» є власником засіяного зерна на земельних ділянках № 1 кадастровий номер 652068500:03:001:0112, площею 60,6124 га, та на земельній ділянці № 2, кадастровий номер 652068500:03:001:0113, площею 60,2635 га місце розташування Херсонська область, Бериславський район, в межах території Ольговської сільської ради, у контурі №15. Водночас, з договору оренди земельної ділянки від 25 квітня 2018 року, укладеного між Бериславською державною адміністрацією та ТОВ «Зерноком Агроюг», вбачається, що в оренду передана земельна ділянка площею 60,6124 га, кадастровий номер 652068500:03:001:0112, у контурі № 15, однак суддя Миргород В.С. наклала арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 652068500:03:001:0112 та 652068500:03:001:0113.

Не оцінюючи правильності вирішення клопотання про арешт майна, слід констатувати, що слідчий суддя Миргород В.С. не навела в судовому рішенні мотивів прийняття аргументів заявника клопотання (органу досудового розслідування) щодо обґрунтованості накладення арешту на посіви та врожай 2018 року сільськогосподарської культури – озимої пшениці на вказаних земельних ділянках через заборону відчуження, розпорядження та користування ним.

Ненадання суддею Миргород В.С. в ухвалі оцінки відсутності в клопотанні посилань на відповідність майна, яке слід арештувати, критеріям, зазначеним у частині третій статті 170 КПК України, свідчить про невмотивованість такого судового рішення в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що для судді зі значним досвідом роботи мало бути очевидним.

У рішенні у справі «Бендерський проти України» (пункт 42) ЄСПЛ нагадав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

У рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (пункт 58) ЄСПЛ наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Обов’язок суду мотивувати прийняття або відхилення доводів сторін по суті спору полягає у відображенні в судовому рішенні висновків суду про те, що саме дало йому підстави прийняти та/чи відхилити аргументи сторін щодо суті спору, з посиланням на з’ясовані у справі обставини та норми матеріального чи процесуального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, що склалися.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що вимога щодо мотивування судового рішення – важлива процедурна гарантія від свавільності судових органів (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», пункти 29–30).

Обґрунтування судового рішення, його мотивування та аргументація – це ключовий критерій якості окремого судового рішення, за яким оцінюється ефективність діяльності всієї судової системи.

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) щодо якості судових рішень на рівні рекомендацій, що мають характер норм «м’якого права», наголосила, що якість будь-якого судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Воно не лише полегшує розуміння сторонами суті рішення, а насамперед слугує гарантією проти свавілля. Обґрунтування судового рішення загалом засвідчує дотримання національним суддею принципів, проголошених ЄСПЛ. При цьому навіть «проміжні» процесуальні рішення потребують належного викладу підстав їх прийняття, якщо вони стосуються індивідуальних свобод. Належне мотивування судового рішення – це стандарт ЄСПЛ, напрацьований за результатами розгляду заяв про порушення права на справедливий суд. Аналіз практики ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції свідчить, що право на мотивоване судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи. По-перше, ціль мотивування судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати і довести, передусім сторонам, що суд справді почув їхні позиції, а не проігнорував їх. По-друге, мотивоване судове рішення надає сторонам змогу вирішити питання про доцільність його оскарження. По-третє, належне мотивування судового рішення забезпечує ефективний апеляційний перегляд справи. По-четверте, тільки мотивоване судове рішення забезпечує можливість здійснювати суспільний контроль за правосуддям.

ЄСПЛ у своїх рішеннях послідовно констатує, що пункт 1 статті 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях. Хоча ЄСПЛ і наголошує, що ця вимога не означає обов’язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент, таке питання вирішується виключно в світлі обставин конкретної справи. Така свобода національних судів у сфері оцінки доказів, аргументації й мотивування судових рішень не повинна сприйматися як дозвіл для суду поводитися з доводами свавільно й на власний розсуд та без наведення відповідних мотивів визначати, чи заслуговує будь-який довід сторони конфлікту того, щоб бути окремо прокоментованим у судовому рішенні. Навпаки, така дискреція зобов’язує суд у кожній конкретній справі надзвичайно ретельно підходити до оцінки всіх без винятку доказів і доводів якраз для того, щоб визначити з них ті, що обов’язково потребують особливої уваги та наведення в рішенні відповідних аргументів «за» чи «проти» їх прийняття.

Щоб судове рішення вважалося належно мотивованим, недостатньо просто процитувати закон та перерахувати докази, надані сторонами. Важливо навести ті висновки, яких дійшов суд за результатами оцінки доказів, та знайти настільки вагомі й одночасно зрозумілі аргументи на користь прийнятого рішення, щоб вони переконали в законності й справедливості вирішення спору навіть ту сторону, яка в цьому спорі програла.

Крім цього, необхідно зазначити, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справах «Антріш проти Франції» (Hentrich v. France)» від 22 вересня 1994 року, серія А № 296-А, пункт 42, та «Кушоглу проти Болгарії» 10 травня 2007 року, заява № 48191/99, підпункти 49–62). Будь-яке втручання державного органу у права осіб повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, пункти 69, 73, серія A № 52).

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції регламентує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішеннях «Спадея і Скалабріно проти Італії» від 1 вересня 1995 року та «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28 липня 1999 року ЄСПЛ зазначив, що втручання у право власності допустиме лише тоді, коли воно переслідує легітимну мету в суспільних інтересах. Але, окрім того, втручання, особливо коли воно має розглядатися в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції, має забезпечити «справедливу рівність» між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав людини. Має бути розумне співвідношення між засобами, що використовуються, і поставленою метою.

Отже, слідчий суддя Миргород В.С. не звернула уваги на положення частини четвертої статті 173 КПК України, відповідно до яких у разі задоволення клопотання суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна.

Суддя необґрунтовано та невмотивовано, за відсутності підстав та об’єктивно з’ясованих обставин, підтверджених доказами та іншими матеріалами, якими обґрунтовують доводи клопотання та які досліджені під час судового розгляду, ухвалила рішення про арешт майна, належного ТОВ «Зерноком Херсон Агро». Водночас таке втручання в право власності особи має задовольняти «вимогу законності та не повинно бути свавільним» (рішення у справі «Серявін та інші проти України», пункт 39).

Натомість суддя Миргород В.С. формально і недбало підійшла до ухвалення рішення, належним чином не впевнилась у доцільності, розумності та співрозмірності накладення такого арешту і застосувала найбільш обтяжливий спосіб арешту майна, не впевнилась, що такий спосіб арешту майна не призведе до зупинення або надмірного обмеження діяльності товариства або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Крім того, слід урахувати, що під час розгляду дисциплінарної справи підтверджено доводи скаржника ТОВ «Зерноком Херсон Агро» про те, що порушення суддею Миргород В.С. норм процесуального права під час здійснення правосуддя у справі № 647/1518/18 призвело до істотних негативних наслідків, а саме – порушення прав ТОВ «Зерноком Херсон Агро» як власника посівів та врожаю 2018 року сільськогосподарської культури озимої пшениці на земельній ділянці № 1, кадастровий номер 6520685:03:001:0112, площею 60,6124 га, місце розташування – Херсонська область, Бериславський район, в межах території Ольгівської сільської ради, у контурі № 15, та на земельній ділянці № 2, кадастровий номер 652068500:03:001:0113, площею 60,2635 га, місце розташування – Херсонська область, Бериславський район, у межах території Ольгівської сільської ради, у контурі № 15.

З відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, убачається, що в жовтні 2020 року ТОВ «Зерноком Херсон Агро» звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Херсонській області (далі – ГУ Національної поліції в Херсонські області) про стягнення 1 925 650,20 грн завданої йому шкоди за наслідками втрати вилученого у нього в межах кримінального провадження майна – 252 710 тонн пшениці.

10 листопада 2020 року до Господарського суду Херсонської області ТОВ «Зерноком Херсон Агро» подало заяву про збільшення позовних вимог, у якій просило стягнути з ГУ Національної поліції в Херсонські області 2 105 074,30 грн.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 26 січня 2021 року у справі № 923/1009/20 у задоволенні позову ТОВ «Зерноком Херсон Агро» відмовлено.

30 червня 2021 року постановою Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ «Зерноком Херсон Агро» задоволено. Рішення Господарського суду Херсонської області від 23 січня 2020 року скасовано. Прийнято нове рішення у справі № 923/1009/20, яким позовну заяву ТОВ «Зерноком Херсон Агро» задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Зерноком Херсон Агро» 2 105 074,30 грн шкоди.

Апеляційний господарський суд виходив з того, що з 3 листопада 2016 року ТОВ «Зерноком Херсон Агро» є єдиним законним орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 6520685500:03:010:0306 загальною площею 120,8759 га, яка є тотожною з земельним ділянками № 1 кадастровий номер 6520685500:03:001:0112 площею 60,6124 га та № 2 кадастровий номер 6520685500:03:001:0113, площею 60,2635 га, загальною площею 120,8759 га.

Крім цього, суд апеляційної інстанції вказав, що оскільки у даному випадку зібрано у червні 2018 року та передано на відповідальне зберігання директору ТОВ «Зерноком Агроюг» врожай з посівів сільськогосподарської культури пшениці озимої урожаю 2018 року, то посів даного урожаю здійснювався восени 2017 року. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідачем не спростовані посилання позивача, що саме позивач здійснював посів озимої пшениці, яку в подальшому арештовано та передано на відповідальне зберігання директору ТОВ «Зерноком Агроюг».

27 липня 2021 року ГУ Національної поліції в Херсонській області надіслало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просив скасувати, зокрема, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30 червня 2021 року; залишити в силі рішення господарського суду Херсонської області від 26 січня 2021 року у справі № 923/1909/20.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26 січня 2023 року (справа № 923/1009/20) касаційну скаргу ГУ Національної поліції в Херсонській області залишено без задоволення; постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30 червня 2021 року залишено без змін.

Із тексту вказаних постанов суду апеляційної та суду касаційної інстанцій, зокрема, убачається таке: «Ухвалою від 15 червня 2018 року у справі № 647/1518/18 слідчим суддею Бериславського районного суду Херсонської області по кримінальному провадженню № ____ було накладено арешт на посіви та врожай 2018 року озимої пшениці на вказаних вище земельних ділянках, а також посіви передано на зберігання ТОВ «Зерноком Агроюг» та доручено йому здійснити збір врожаю; передано ТОВ «Зерноком Агроюг» на відповідальне зберігання арештований врожай та доручено останньому здійснювати відповідальне зберігання врожаю.

Слідчим у вказаному кримінальному провадженні від директора ТОВ «Зерноком Агроюг» було відібрано розписку від 22 червня 2018 року, попередивши його про кримінальну відповідність за статтею 388 КК України за незбереження переданого йому майна, в якій останній зобов’язався зберігати зерно до закінчення кримінального провадження та в разі необхідності переміщати майно – за два дні повідомити слідчого.

В подальшому, ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 23 червня 2018 року у справі № 647/1518/18 ухвалу слідчого судді від 15 червня 2018 року про накладення арешту на майно, у кримінальному провадженні № ____ скасовано.

2 липня 2018 року ухвалою слідчого судді у справі № 647/1364/18 доручено провести обшук комплексу зернотоку з метою відшукання та вилучення пшениці вагою 252 710 кг, за результатом проведення якого спірної пшениці виявлено не було. Позивач звертався до Бериславського ВП ГУНП у Херсонській області, Бериславської місцевої прокуратури, слідчого/дізнавача у провадженні з вимогами про негайне повернення спірної пшениці після скасування арешту.

6 липня 2018 року під час обшуку пшениці, переданої СТОВ «Берегиня» на зберігання, виявлено не було. Власник СТОВ «Берегиня» повідомив, що пшеницю в період з 21 червня 2018 року по 6 липня 2018 року з території зернотоку було вивезено ТОВ «Зерноком Агроюг» в невідомому напрямку. Що зафіксовано у протоколі обшуку.

6 липня 2018 року ТОВ «Зерноком Херсон Агро» звернулось до Бериславського ВП ГУНП у Херсонській області з відповідною заявою про вчинення кримінального правопорушення, реєстраційний номер ЖЄО «3244», проте жодних дій так і не було вчинено.

29 жовтня 2019 року ТОВ «Зерноком Херсон Агро» повторно подало заяву про вчинення кримінального правопорушення передбаченого частиною першою статті 388 КК України за фактом втрати речового доказу у кримінальному провадженні № ____.

29 жовтня 2019 року вказані відомості було внесено до ЄРДР за № ____ та передано до Бериславського ВП ГУНП у Херсонській області.

31 січня 2020 року представник ТОВ «Зерноком Херсон Агро» адвокат Стельникович О.І. отримав від Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області, постанову про закриття кримінального провадження від 30 грудня 2018 року у кримінальному провадженні № ____, без зазначення подальшої долі речового доказу, а саме – зібраного 21-22 червня 2018 року врожаю пшениці належного ТОВ «Зерноком Херсон Агро».

В подальшому, 19 жовтня 2020 року ТОВ «Зерноком Херсон Агро» отримало відповідь на вимогу від 15 вересня 2020 року про повернення врожаю пшениці від Бериславського ВП ГУНП у Херсонській області. Так було зазначено, що у кримінальному провадженні № ____ знову здійснюється розслідування. Але про повернення майна товариства не сказано взагалі.

Ухвалою слідчого судді від 30 жовтня 2020 року у справі № 647/1518/18, зокрема, задоволено скаргу позивача на бездіяльність слідчого та зобов`язано слідчий відділ Бериславського ВП ГУНП в Херсонській області, яким здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню № ____ від 8 червня 2018 року повернути володільцю – ТОВ «Зерноком Херсон Агро», врожай пшениці у кількості 252 710 кг, арешт якого скасовано 23 червня 2018 року постановою Апеляційного суду Херсонської області.

Однак, речовий доказ – врожай пшениці у кількості 252 710 кг ТОВ «Зерноком Херсон Агро» повернуто не було».

Таким чином, на переконання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, суддею Миргород В.С. розглянуто клопотання начальника СВ Бериславського ВП ГУНП в Херсонській області майора поліції Хомича О.В., погоджене прокурором Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області Істоміним В.В. про накладення арешту на майно у справі № 647/1518/18 із порушенням норм процесуального права і не виконано обов’язку справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, а постановлена суддею ухвала від 15 червня 2018 року призвела до негативних наслідків – втрати врожаю 2018 року з посівів сільськогосподарської культури пшениці озимої, власником якої є ТОВ «Зерноком Херсон Агро», а також стягнення з Державного бюджету України 2 105 074,30 грн шкоди.

Отже, з матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що допущені суддею Миргород В.С. порушення закону під час розгляду судової справи є очевидними та такими, що повністю підтверджені матеріалами перевірки.

Водночас на запит члена Вищої ради правосуддя Мельника О.П. Херсонська обласна прокуратура (лист від 23 листопада 2023 року № 09/1-1429ВИХ-23) повідомила, що у провадженні судів відсутні позови (рішення за позовами) ТОВ «Зерноком Херсон Агро» до органів прокуратури з вимогою про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, заявлені поза межами кримінального провадження.

Херсонська обласна прокуратура зауважила, що службове розслідування за фактом погодження прокурором Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області Істоміним В.В. клопотання про накладення арешту на врожай 2018 року посівів сільськогосподарської культури озимої пшениці у кримінальному провадженні № ____ проведене не було.

Херсонська обласна прокуратура також повідомила, що скарги стосовно погодження прокурором Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області Істоміним В.В. клопотання про накладення арешту на врожай 2018 року посівів сільськогосподарської культури озимої пшениці у кримінальному провадженні № ____, а також щодо не проведення службового розслідування з цього приводу до Херсонської обласної прокуратури та Бериславської окружної (місцевої) прокуратури не надходили.

З огляду на обставини, установлені під час дисциплінарного провадження, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя доходить висновку, що в діях судді Миргород В.С. наявний склад дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Кваліфікація діяння – це точна правова оцінка конкретного діяння, яка полягає у встановленні точної відповідності між ознаками вчиненого діяння та ознаками, визначеними законом. Юридичною підставою кваліфікації діяння є його склад.

Наявність умислу та недбалості при допущенні порушення є невід’ємною складовою дисциплінарного проступку судді (суб’єктивною стороною), а отже, обов’язковою умовою притягнення судді до дисциплінарної відповідальності (частина перша статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеціанська комісія) і Директорат з прав людини Генерального директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи вважають, що дія чи бездіяльність судді можуть бути підставою для дисциплінарної відповідальності, якщо вони вчинені умисно або з грубою необережністю (пункт 19 Спільного висновку щодо проєкту Закону «Про дисциплінарну відповідальність суддів Республіки Молдова»), а дисциплінарне провадження, як правило, має порушуватися в разі грубої і неприпустимої професійної поведінки судді (пункт 35 цього Спільного висновку).

Суддя Миргород В.С. не виконала завдання КПК України та не дотрималась вимог кримінального процесуального судочинства під час розгляду клопотання про арешт майна, що свідчить про необ’єктивний та формальний його розгляд.

Водночас будь-яких доказів умисності вчинення проступку під час розгляду дисциплінарної справи не встановлено.

З огляду на порушення суддею Миргород В.С. очевидних і зрозумілих за змістом вимог процесуального закону Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя доходить висновку, що допущені порушення не мають характеру простої суддівської помилки, а свідчать про неналежне ставлення до службових обов’язків та охоплюються складом дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (незазначення внаслідок недбалості в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; допущення у зв’язку з грубою недбалістю суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків), що є підставами для дисциплінарної відповідальності судді.

Згідно із частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

Строк притягнення судді Миргород В.С. до дисциплінарної відповідальності за вказаний дисциплінарний проступок відповідно до частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не закінчився.

Надаючи оцінку діям судді Миргород В.С. під час розгляду кримінального провадження № 647/1518/18, ураховано, що згідно з положеннями частини четвертої статті 126 Конституції України суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.

Частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» установлено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також бере до уваги, що в Бериславському районному суді Херсонської області передбачено 5 штатних посад суддів. У 2018 році у цьому суді фактично здійснювали правосуддя 4 суддів.

У 2018 році до провадження судді Миргород В.С. надійшли 1334 справи різних категорій, з них: 276 справ та матеріалів, що підлягали розгляду за правилами кримінального судочинства; 512 справ та матеріалів, що підлягали розгляду за правилами цивільного судочинства; 8 справ та матеріалів, що підлягали розгляду за правилами адміністративного судочинства; 538 справ про адміністративні правопорушення.

За цей самий період суддя Миргород В.С. розглянула 1469 судових справ всіх категорій, а саме: 346 справ та матеріалів, що підлягали розгляду за правилами кримінального судочинства; 558 справ та матеріалів, що підлягали розгляду за правилами цивільного судочинства; 14 справ та матеріалів, що підлягали розгляду за правилами адміністративного судочинства; 551 справу про адміністративні правопорушення.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя погоджується з тим, що судова система України є перенавантаженою та бере до уваги кількість справ, що перебували у провадженні судді Миргород В.С. протягом 2018 року справ, але наголошує, що правосуддя має здійснюватися ефективно, а суддівське навантаження не може бути єдиним і достатнім виправданням допущеної суддею недбалості під час розгляду кримінального провадження № 647/1518/18.

Із характеристики, яку надав голова Херсонського апеляційного суду Коровайко О.І., убачається, що за період роботи на посаді судді Бериславського районного суду Херсонської області, суддя Миргород В.С. поряд з адміністративною роботою, розглядала скарги, вела прийом громадян, виступала головуючою у судових справах. Мала спеціалізацію судді, уповноваженого на здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх. Крім цього, за період роботи судді, голови Бериславського районного суду Херсонської області Миргород В.С. зарекомендувала себе з позитивного боку. Свої обов’язки виконувала сумлінно, має достатній рівень відповідальності та професійної компетентності. Як голова суду вживала заходів щодо забезпечення належних умов роботи як суддів, так і працівників суду. Постійно дбала за організаційне забезпечення діяльності суду, за своєчасний розгляд судових справ, а також створювала належні умови для здійснення правосуддя. Для підвищення кваліфікації проходила підготовку в Національній школі суддів України для підтримання кваліфікації за програмою для голів судів: «Ефективне спілкування та вирішення конфліктів (2019 рік) та підготовку суддів, обраних на адміністративні посади, за програмою для голів та заступників голів місцевих судів (2019 рік). За період роботи на посаді судді, голови суду до дисциплінарної відповідальності не притягувалася.

Відповідно до інформації, яку надала Вища кваліфікаційна комісія суддів України (лист від 26 травня 2021 року № 21-618/21), суддя Миргород В.С. до дисциплінарної відповідальності не притягувалася.

Визначаючи вид стягнення, що має бути застосоване до судді Миргород В.С., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує обставини та характер дисциплінарних проступків судді Миргород В.С., ступінь вини, дані, що характеризують суддю, відомості щодо кількості та якості розгляду нею судових справ і матеріалів та вважає пропорційним і достатнім застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також ураховує, що суддя Миргород В.С. працює на посаді судді понад 20 років, а тому зобов’язана була володіти достатньою кваліфікацією під час розгляду кримінального провадження № 647/1518/18.

На підставі викладеного, керуючись статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

 

вирішила:

 

притягнути суддю Бериславського районного суду Херсонської області Миргород Валентину Степанівну (відряджена до Саратського районного суду Одеської області) до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.

Рішення Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, що встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

 

 

 

Головуючий на засіданні

Другої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя

Роман МАСЕЛКО

Члени Другої Дисциплінарної                                                 

палати Вищої ради правосуддя

 

Сергій БУРЛАКОВ
Олена КОВБІЙ
Віталій САЛІХОВ

 

 

Примітки: 

Рішенням ВРП від 15.02.2024 № 452/0/15-24 рішення Другої Дисциплінарної палати залишено без змін.

Ознака до документа: 
Результати розгляду питань щодо притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності