Член Вищої ради правосуддя Бондаренко Тетяна Знаменівна, розглянувши заяву Криворучко Лариси Сергіївни про порушення суддею Закарпатського апеляційного суду Фазикош Ганною Василівною вимог щодо несумісності,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 3 січня 2024 року за вх. № К-30/0/7-24 надійшла заява Криворучко Л.С. про порушення суддею Закарпатського апеляційного суду Фазикош Г.В. вимог щодо несумісності.
Протоколом автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 3 січня 2024 року вказана заява передана для попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Маселку Р.А.
Ухвалою Вищої ради правосуддя від 23 січня 2024 року № 176/0/15-24 задоволено заяву члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. про самовідвід від розгляду заяви про порушення вимог щодо несумісності суддею Закарпатського апеляційного суду Фазикош Г.В.
Протоколом повторного автоматизованого визначення члена Вищої ради правосуддя у справі від 29 січня 2024 року вказана заява передана для попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Бондаренко Т.З.
У заяві Криворучко Л.С. зазначила, що Указом Президента України від 14 жовтня 2002 року № 926/2002 Фазикош Г.В. призначена на посаду судді Ужгородського районного суду Закарпатської області строком на п’ять років. Указом Президента України від 14 квітня 2006 року № 308/2006 Фазикош Г.В. призначена на посаду судді Апеляційного суду Закарпатської області строком на п’ять років. Указом Президента України від 28 вересня 2018 року № 297/2018 суддю Фазикош Г.В. переведено з Апеляційного суду Закарпатської області на роботу на посаду судді Закарпатського апеляційного суду.
Вказала, що згідно з відомостями із відкритих джерел інформації суддя Фазикош Г.В. є адвокатом і має свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю; орган, що видав свідоцтво адвоката – Закарпатська обласна Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатів; обліковується у Раді адвокатів Закарпатської області; відомості не внесені в Єдиний реєстр адвокатів України (далі – ЄРАУ), але наявні в реєстрі адвокатів України, який вівся Вищою Кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України до 15 січня 2013 року.
Скаржниця зауважила, що Національна асоціація адвокатів України (далі – НААУ) заснована 17 листопада 2012 року. Відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» – з моменту державної реєстрації НААУ її членами стають усі особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Тобто, незалежно від часу отримання свідоцтва.
Криворучко Л.С. послалась на пункт 3 Розділу Х Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а саме, що адвокати, які на день набрання чинності цим Законом, обіймають посади або здійснюють діяльність, яка є несумісною з діяльністю адвоката відповідно до частини першої статті 7 цього закону, протягом дев’яноста днів з дня набрання чинності цим Законом письмово повідомляють кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури за місцем отримання свідоцтва про існування обставин несумісності. Отримання зазначених відомостей є підставою для внесення до Єдиного реєстру адвокатів України запису про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю у зв’язку з несумісністю. При цьому стверджує, що запис про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю стосовно Фазикош Г.В. в ЄРАУ відсутній, відомості до реєстру не вносилися.
Криворучко Л.С. також вказала, що проаналізувала декларації Фазикош Г.В. на сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – НАЗК) за весь період їх подання і звернула увагу, що Фазикош Г.В. внесла недостовірні відомості до пункту 16 цих декларацій щодо членства в інших організаціях, а саме приховала і не відобразила членство в Громадському об’єднанні «Національна асоціація адвокатів України», що є порушенням, оскільки членство в НААУ відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» набувається автоматично.
Отже, як вважає Криворучко Л.С., суддя Фазикош Г.В. не зупинила наявне в неї право на заняття адвокатською діяльністю. Наведене, відповідно до вимог статті 114 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», є підставою для звільнення судді з посади.
Відповідно до частин другої та третьої статті 39 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» справа щодо несумісності може бути відкрита за заявою будь-якої особи, якій відомі відповідні факти. Заява подається у письмовій формі та повинна містити: 1) прізвище, ім’я, по батькові (найменування) заявника, адресу його місця проживання (перебування) або місцезнаходження, номери засобів зв’язку; 2) прізвище, ім’я, по батькові та посаду судді (суддів), прокурора (прокурорів), щодо якого (яких) подано заяву; 3) конкретні відомості про порушення вимог щодо несумісності; 4) посилання на фактичні дані (свідчення, пояснення, інші докази), що підтверджують зазначені заявником відомості.
За результатами перевірки заяви Криворучко Л.С. про порушення суддею вимог щодо несумісності на відповідність вимогам частини третьої статті 39 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено таке.
На час призначення Фазикош Г.В. на посаду судді діяв Закон України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі – Закон № 2862-ХІІ).
Пунктом 4 частини першої статті 15 Закону № 2862-ХІІ було передбачено, що суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення вимог щодо несумісності (водночас вказаним законом окремо не були встановлені вимоги щодо несумісності).
Проте, під час перебування судді на посаді набрав чинності Закон України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 2453-VI), яким чітко встановлювалися вимоги щодо несумісності.
Частиною другою статті 53 Закону № 2453-VI було передбачено, що суддя не має права поєднувати свою діяльність з підприємницькою або адвокатською діяльністю, будь-якою іншою оплачуваною роботою (крім викладацької, наукової і творчої діяльності), а також входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.
Виходячи зі змісту заяви Криворучко Л.С., доходжу висновку, що заява за своєю формою відповідає вимогам, встановленим частиною третьою статті 39 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», та містить відомості, які можуть свідчити про порушення суддею Закарпатського апеляційного суду Фазикош Г.В. вимог щодо несумісності, передбачених частиною другою статті 53 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною п’ятою статті 39 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» ухвалення рішення про відкриття справи щодо несумісності здійснюється членом Вищої ради правосуддя, визначеним для розгляду відповідної заяви.
Керуючись статтею 39 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтею 53 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», пунктом 11.4 Регламенту Вищої ради правосуддя, член Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відкрити справу за заявою Криворучко Лариси Сергіївни про порушення суддею Закарпатського апеляційного суду Фазикош Ганною Василівною вимог щодо несумісності.
Член Вищої ради правосуддя
