View Акт ВРП

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Бондаренко Т.З., членів Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бокової Ю.В., Кваші О.О., Мороза М.В., заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Котелевець А.В., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за скаргами Буртник Христини Василівни та Національного агентства з питань запобігання корупції щодо дисциплінарного проступку судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Князєва Всеволода Сергійовича,

 

встановила:

 

до Вищої ради правосуддя надійшли скарги: 16 лютого 2024 року (вх. № Б-12/11/7-24) – Буртник Х.В., 18 березня 2024 року (вх. № 172/0/13-24) – Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – НАЗК), щодо дисциплінарного проступку судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Князєва В.С.

 

Стислий зміст обставин, викладених у дисциплінарних скаргах

Скаржники зазначають, що постановою Печерського районного суду міста Києва від 26 грудня 2023 року в справі № 757/50993/23-п про адміністративне правопорушення суддю Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172⁵ Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), до ОСОБА1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2550 гривень, з конфіскацією подарунка в розмірі 906 600 гривень.

Скаржники звертають увагу на те, що в діях судді Князєва В.С. Печерський районний суд міста Києва встановив порушенням вимог Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі – Закон № 1700-VII).

Ураховуючи викладене, скаржники просять притягнути суддю Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Князєва В.С. до дисциплінарної відповідальності: Буртник Х.В. – на підставі пунктів 3, 15 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу; визнання судді винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією, у випадках, установлених законом); НАЗК – на підставі пункту 15 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (визнання судді винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією, у випадках, установлених законом).

 

Процедура розгляду дисциплінарних скарг

5 серпня 2021 року набрав чинності Закон України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», яким внесено зміни до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», зокрема в частині здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 5 серпня 2021 року № 1809/0/15-21 з 5 серпня 2021 року зупинено розподіл між членами Вищої ради правосуддя скарг щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарних скарг), поданих відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

Законами України від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів» (набрав чинності 17 вересня 2023 року) та від 6 вересня 2023 року № 3378-ІХ «Про внесення змін до Закону України ‟Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (набрав чинності 19 жовтня 2023 року) внесено зміни до глави 4 «Дисциплінарне провадження» розділу II «Особлива частина» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» в частині строків та порядку здійснення дисциплінарного провадження.

Розділ III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповнено пунктом 23⁷, яким установлено, що тимчасово, до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, повноваження дисциплінарного інспектора здійснює член Дисциплінарної палати (доповідач), визначений автоматизованою системою розподілу справ.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 19 жовтня 2023 року № 997/0/15-23 з 1 листопада 2023 року відновлено розподіл між членами Вищої ради правосуддя скарг щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарних скарг), поданих відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора, розподіл яких зупинено рішенням Вищої ради правосуддя від 5 серпня 2021 року № 1809/0/15-21.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 16 лютого 2024 року та протоколу передачі справи раніше визначеному члену Вищої ради правосуддя від 18 березня 2024 року зазначені дисциплінарні скарги передані члену Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Котелевець А.В., яка згідно з пунктом 23⁷ розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» тимчасово здійснює повноваження дисциплінарного інспектора.

За результатами попередньої перевірки складено висновок від 12 березня 2024 року із пропозицією відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Князєва В.С.

Ухвалою Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 15 квітня 2024 року № 1115/1дп/15-24 за дисциплінарними скаргами Буртник Х.В. та НАЗК відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Князєва В.С. на підставі пунктів 3, 15 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що у діях судді Князєва В.С. наявні ознаки дисциплінарних проступків, установлених пунктами 3, 15 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; визнання судді винним у вчиненні правопорушення, пов’язаного з корупцією, у випадках, установлених законом).

Відповідно до приписів частини першої статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами підготовки справи доповідачем підготовлено висновок, який в тридцятиденний термін з дня відкриття дисциплінарної справи передано для розгляду Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя, а також повідомлено судді та скаржникам про наявність проєкту такого висновку, можливість ознайомитися з матеріалами дисциплінарної справи в порядку, визначеному Регламентом Вищої ради правосуддя.

Про засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, призначене на 17 червня 2024 року, суддю, його адвокатів та скаржників повідомлено своєчасно та належним чином шляхом надіслання письмових повідомлень засобами електронного поштового зв’язку та розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя. Крім того, у зв’язку із введенням в Україні воєнного стану та з метою забезпечення реалізації прав судді та скаржника, визначених пунктом 13.22 Регламенту Вищої ради правосуддя, судді та скаржникам запропоновано взяти участь у засіданні в режимі відеоконференцзв’язку.

У засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 17 червня 2024 року суддя Князєв В.С. та представник НАЗК не прибули. Скаржниця Буртник Х.В. взяла у часть в режимі відеоконференцзв’язку, адвокати судді Князєва В.С. – Романов О.О. та Староста І.І. були присутні особисто.

Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Князєв В.С. надіслав до Вищої ради правосуддя клопотання від 7 червня 2024 року про зупинення розгляду дисциплінарної справи стосовно нього на підставі пункту 2 частини чотирнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.

Ухвалою Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 червня 2024 року № 1838-1/1дп/15-24 у здоволенні клопотання судді Князєва В.С. було відмовленоу зв’язку з тим, що підстави для зупинення розгляду дисциплінарної справи стосовно нього відсутні.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Котелевець А.В., адвокатів – Романова О.О., Старосту І.І., скаржницю Буртник Х.В., дослідивши матеріали дисциплінарної справи та письмові пояснення судді Князєва В.С., а також додаткові пояснення адвоката Романова О.О., дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Князєва В.С. до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.

 

Установлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини та фактичні відомості

Князєв Всеволод Сергійович, ____ року народження. Указом Президента України від 18 жовтня 2013 року № 571/2013 призначений на посаду судді Миколаївського окружного адміністративного суду строком на п’ять років. Указом Президента України від 10 листопада 2017 року № 357/2017 призначений на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

22 жовтня 2021 року Пленум Верховного Суду таємним голосуванням обрав Князєва В.С. Головою Верховного Суду (постанова Пленуму Верховного Суду від 22 жовтня 2021 року № 10).

Постановою Пленуму Верховного Суду від 16 травня 2023 року № 16 достроково припинено повноваження Голови Верховного Суду Князєва В.С. у зв’язку з висловленням йому недовіри.

Відповідно до постанови Печерського районного суду міста Києва від 26 грудня 2023 року ОСОБА1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172⁵ КУпАП, до ОСОБА1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2550 гривень, з конфіскацією подарунка в розмірі 906 600 гривень.

Установлено, що згідно з підпунктом «ґ» пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1700-VII Князєв В.С. є суб’єктом, на якого поширюється дія Закону, зокрема обмеження, визначені статтею 23 Закону.

Відповідно до частини другої статті 23 Закону № 1700-VII особи, зазначені у підпунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону № 1700-VII, можуть приймати подарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, крім випадків, передбачених частиною першою статті 23 Закону, якщо вартість таких подарунків одноразово не перевищує двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на день прийняття подарунка, а сукупна вартість таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року, не перевищує чотирьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на 1 січня того року, в якому прийнято подарунки.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону подарунок – грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які надають, одержують безоплатно або за ціною, нижчою мінімальної ринкової.

У деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017–2022 роки Князєв В.С. зазначив місце проживання за адресою: АДРЕСА1. Квартира перебувала у нього на праві оренди із датою набуття такого права 19 листопада 2017 року.

За договором найму (оренди) нерухомого майна, укладеним 19 листопада 2017 року, наймодавець ОСОБА2 передала наймачеві Князєву В.С. квартиру за адресою: АДРЕСА1, із місячною платою за оренду 1000 гривень, а наймач Князєв В.С. прийняв вказану квартиру.

Відповідно до листа директора Науково-дослідного інституту судових експертиз О. Рувіна від 7 вересня 2023 року № 39-02/21116-23 на запит НАЗК за результатами аналізу статистичних даних, а також за відомостями з доступних джерел інформації мінімальна ринкова вартість оренди квартири площею 133 кв. м за адресою: АДРЕСА1, могла становити:

станом на 19 листопада 2021 року – 51 500 гривень на місяць (тобто 387 гривень за 1 кв. м);

станом на 19 листопада 2022 року – 51 100 гривень на місяць (тобто 384 гривні за 1 кв. м);

станом на 15 травня 2023 року – 57 400 гривень на місяць (тобто 431 гривня за 1 кв. м).

Прожитковий мінімум для однієї працездатної особи в розрахунку на місяць становив: з 1 січня 2021 року – 2270 гривень (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»); з 1 січня 2022 року – 2481 гривня (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік»); з 1 січня 2023 року – 2684 гривні (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік»).

Отже, мінімальна ринкова вартість оренди вказаної квартири становить таку суму із розрахунку:

1) із 19 листопада 2021 року до 19 листопада 2022 року:

мінімальна ринкова вартість оренди на місяць 51 500 гривень × 12 місяців = 618 000 гривень (мінімальний річний платіж за оренду квартири);

фактична вартість оренди становила 1000 гривень × 12 місяців = 12 000 гривень.

Тобто станом на 19 листопада 2022 року Князєв В.С. отримав від ОСОБА2 подарунок (зберіг власні кошти), що полягав у несплаті мінімальної ринкової вартості оренди квартири, на суму 606 000 гривень (різниця між мінімальною ринковою вартістю та фактичною вартістю);

2) із 19 листопада 2022 року до 15 травня 2023 року:

мінімальна ринкова вартість оренди на місяць 51 100 гривень × 6 місяців = 306 600 гривень (мінімальний річний платіж за оренду квартири);

фактична вартість оренди становила 1000 гривень × 6 місяців = 6 000 гривень.

Тобто станом на 15 травня 2023 року Князєв В.С. отримав від ОСОБА2 подарунок (зберіг власні кошти), що полягав у несплаті мінімальної ринкової вартості оренди квартири, на суму 300 600 гривень (різниця між мінімальною ринковою вартістю та фактичною вартістю).

Після обшуків, які 15 та 16 травня 2023 року провели детективи Національного антикорупційного бюро України за місцем проживання ОСОБА1 за адресою: АДРЕСА1, до ОСОБА1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, тобто після 15 травня 2023 року Князєв В.С. у вказаній квартирі не проживав.

Водночас, Князєв В.С. та ОСОБА2 не є близькими особами в розумінні абзацу четвертого частини першої статті 1 Закону.

Отже, Князєв В.С., усвідомлюючи свій статус особи, уповноваженої на виконання функцій держави, та наявність обмежень щодо одержання подарунків, що визначені статтею 23 Закону, добровільно уклав договір найму (оренди) вказаної квартири площею 133 кв. м з урахуванням розміру орендної плати 1000 гривень на місяць, яка була нижчою, ніж мінімальна ринкова вартість оренди такої квартири в Печерському районі міста Києва в 2021–2023 роках.

Князєв В.С. під час обговорення з ОСОБА2 вартості оренди житла та погодження пропозиції оренди в розмірі 1000 гривень, незважаючи на приватний майновий інтерес, був зобов’язаний згідно зі статтею 24 Закону невідкладно вжити таких заходів: відмовитися від пропозиції; залучити свідків, якщо це можливо; письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції.

Натомість Князєв В.С. прийняв пропозицію оренди житла за 1000 гривень на місяць та постійно користувався отриманим подарунком (пропозицією), зокрема із 19 листопада 2021 року до 15 травня 2023 року.

Отже, Князєв В.С., нехтуючи вимогами частини першої статті 24 Закону № 1700-VII, щомісяця приймав подарунки від ОСОБА2, що задовольняли його приватний інтерес (плата за оренду квартири на вигідних для нього умовах за ціною, що є нижчою від мінімальної ринкової), недоплативши (зберігши власні кошти) 906 600 гривень, а відтак, отримав по суті дозвіл від ОСОБА2 на їх збереження, чим порушив обмеження, передбачене частиною другою статті 23 Закону № 1700-VII, тобто вчинив правопорушення, встановлене частиною першою статті 172⁵ КУпАП (порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків).

Не погоджуючись із постановою Печерського районного суду міста Києва від 26 грудня 2023 року, адвокат Романов О.О. в інтересах ОСОБА1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення № 757/50993/23-п на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постановою Київського апеляційного суду від 11 березня 2024 року в адміністративній справі № 757/50993/23-п апеляційну скаргу адвоката Романова О.О., подану в інтересах ОСОБА1, залишено без задоволення, а постанову Печерського районного суду міста Києва від 26 грудня 2023 року залишено без змін.

Київський апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА1, орендуючи квартиру за ціною, нижчою від мінімальної ринкової, недоплативши, зберіг власні кошти в розмірі 906 600 гривень, тобто отримав від ОСОБА2 подарунок, визначення поняття якого закріплено у частині першій статті 1 Закону № 1700-VII.

Зі змісту постанови Печерського районного суду міста Києва від 26 грудня 2023 року вбачається, що суд відповідно до положень статті 252 КУпАП всебічно, повно й об’єктивно дослідив наявні у справі докази та дав їм належну оцінку, зокрема наданому представниками ОСОБА1 договору найму (оренди) нерухомого майна від 19 листопада 2017 року та додаткам до нього, згідно з якими розмір орендної плати за квартиру становив 1100 доларів США.

На думку Київського апеляційного суду, відсутність будь-яких заперечень ОСОБА1 щодо встановленого розміру орендної плати за квартиру, яку він винаймав у ОСОБА2, під час проведення перевірки органами НАЗК та незазначення на цій стадії про наявність іншого договору оренди свідчить про те, що встановлені в протоколі НАЗК обставини та розмір орендної плати вказаної квартири – 1000 гривень – ОСОБА1 визначив на підставі наявних об’єктивних даних і доказів, які зібрав контролюючий орган під час здійснення перевірки та які були наявні на день виявлення адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини четвертої статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Оскільки правопорушення, яке вчинив ОСОБА1, є триваючим та вчинялося із 19 листопада 2021 року до 15 травня 2023 року, датою закінчення його вчинення є день проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА1, а саме 15 травня 2023 року, тобто на момент судового розгляду не сплинув дворічний строк із дня вчинення адміністративного правопорушення, що виключає застосування наслідків закінчення строку накладення адміністративного стягнення, який передбачений статтею 38 КУпАП.

Ураховуючи наявні в матеріалах справи докази, які повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву в їх достовірності та допустимості, суд апеляційної інстанції встановив, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172⁵ КУпАП.

Будь-якого неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права під час розгляду справи в суді першої інстанції не було встановлено.

 

Пояснення судді Князєва В.С., надані під час здійснення Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя дисциплінарного провадження

Суддя Князєв В.С., на запит члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Котелевець А.В., надав пояснення, у яких зазначив, що до дискреційних повноважень Вищої ради правосуддя належить вирішення питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Під час ухвалення такого рішення дисциплінарний орган зобов’язаний перевірити обставини, які стали підставою для відкриття провадження у дисциплінарній справі, повною мірою та з повною компетенцією. Так, суддя Князєв В.С. вказував, що судові рішення у справі про адміністративне правопорушення № 757/50993/23 не мають преюдиційного значення у звичайному розумінні та підлягають самостійній, повній перевірці Вищою радою правосуддя як дисциплінарним органом на предмет наявності / відсутності в них складу дисциплінарних проступків.

У поясненнях Князєв В.С. зазначив про відсутність в його діях інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 172⁵ КУпАП, про упередженість та політизованість суддів під час розгляду справи про адміністративне правопорушення № 757/50993/23-п, про порушення правової визначеності та неоднакове застосування одних і тих самих норм права в подібних справах.

Зокрема, вказав, що: суди неправомірно визнали корупційним подарунком збережені власні кошти, що мають законні джерела походження та відображені у відкритих деклараціях судді Князєва В.С. як державного службовця; у справі щодо Князєва В.С. конфісковано власні кошти, законність походження яких обвинувачення не оспорювало; під час розгляду справи стосовно Князєва В.С. використано норми антикорупційного, а не цивільного законодавства; не встановлено зв’язку корупційного подарунка зі службовим становищем судді Князєва В.С., а побутові орендні відносини витлумачені як корупційні, незважаючи на те, що оренда виникла до зайняття суддею Князєвим В.С. посади Голови Верховного Суду; побутовий інтерес судді Князєва В.С. орендувати житло для проживанням родини помилково витлумачений судами як корисливий; відсутність з боку судді Князєва В.С. обіцянки вчинити дії на користь третіх осіб із використання службового становища за отримання подарунка від ОСОБА2; відсутній факт протиправного діяння (поведінки) судді Князєва В.С., оскільки він діяв відповідно до умов договору і законодавства України; не було встановлено обставин приховування суддею Князєвим В.С. корупційних благ, отриманих у дар; суддя Князєв В.С. виконував закон, публічно в декларації заявляв про побутову оренду житла для проживання родини та надавав документи контролюючим органам; не встановлено несприятливих наслідків для держави від протиправних дій Князєва В.С.; у відносинах із ОСОБА2 суддя Князєв В.С. виступав як фізична особа, а не державний службовець, відносини мали побутовий характер, а власниця квартири не отримувала від орендаря інформації про місце служби Князєва В.С.; сума збережених власних коштів, кваліфікованих судами як корупційний подарунок, визначена на підставі неякісної інформації експерта, із використанням вихідних даних, які не можна перевірити, та без дотримання правових процедур; під час визначення ціни корупційного подарунка експерт не досліджував орендованої квартири; суди визнали недійсним правочин, укладений із ОСОБА2 19 листопада 2017 року в письмовій формі – договір оренди квартири за адресою: АДРЕСА1, без ухваленого судового рішення, яке набрало законної сили; на час укладення договору оренди житла 19 листопада 2017 року з ОСОБА2 суддя Князєв В.С. не обіймав посади Голови Верховного Суду, що виключає можливість отримання ним будь-якого корупційного подарунка від ОСОБА2; суди вирахували строк давності з дня складання протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності, що суперечить національному закону, усталеній судовій практиці, правовій визначеності та наслідком чого є притягнення судді ОСОБА1 до адміністративної відповідальності за межами строку давності.

На підставі викладеного суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Князєв В.С. висловив прохання відмовити у притягненні його до дисциплінарної відповідальності.

Крім того адвокатом Романовим О.О. в інтересах судді Князєва В.С. були надані додаткові пояснення по суті дисциплінарної справи, в яких він, зокрема, зазначає про порушення презумпції невинуватості при розгляді справи про адміністративне правопорушення, пов’язаного з корупцією стосовно судді Князєва В.С., оскільки голова НАЗК Олександр Новіков неодноразово висловлювався, у тому числі у засобах масової інформації, щодо наявності вини в діях судді Князєва В.С. до початку розгляду справи судом. Олександр Новіков надавав суб’єктивну оцінку оприлюдненій інформації, розцінюючи дії Князєва В.С як зраду України і українського суспільства.

Така передчасна оцінка з боку найвищої посадової особи у сфері боротьби з корупцією із констатацією вини Князєва В.С. порушує презумпцію невинуватості. Слова, висловлені головою НАЗК, безумовно сформували в суспільстві передчасну впевненість про винуватість Князєва В.С. у вчиненні злочину. Як наслідок, суспільна думка безумовно вплинула на упередженість суддів, які розглядали справу про адміністративне правопорушення № 757/50993/23-п.

Крім того, зазначається про порушення судами під час розгляду справи про адміністративне правопорушення № 757/50993/23-п порядку доведення вини поза розумним сумнівом і неврахування судами позиції представника ОСОБА1. Адвокат вважає, що трактування закону, застосоване до судді Князева В.С., було вибірковим. Адже в аналогічних справах, які розглядалися за статтею 172-5 КУпАП Печерським районним судом міста Києва, були ухвалені рішення про відсутність складу адміністративного правопорушення.

Адвокат Романов О.О. стверджує, що визнаючи Князєва В.С. злочинцем і корупціонером публічно, суди заздалегідь були налаштовані визнати його винним у корупції за будь-яких обставин.

Думки вищих посадових осіб держави, медіа-кампанія у пресі та суспільна думка безумовно вплинули на суддів, які розглядали справу про адміністративне правопорушення № 757/50993/23-п стосовно ОСОБА1.

Це порушило презумпцію невинуватості, передбачену параграфом 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і як результат – порушило право Князєва В.С. на справедливий суд.

 

Висновки Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя за результатами розгляду дисциплінарної справи

Надаючи правову кваліфікацію поведінці судді Князєва В.С., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає за доцільне зазначити таке.

Згідно з частиною другою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

Дисциплінарна справа щодо судді має розглядатися з дотриманням розумних строків та застосуванням процедур, які повною мірою гарантують йому захист (Рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2020 року № 4-р/2020).

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вжила всіх заходів з метою забезпечення дотримання процесуальних гарантій судді та права ефективно будувати свій захист задля справедливого та прозорого розгляду дисциплінарної справи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності з підстав допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

Відповідно до пункту 15 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у випадку визнання судді винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією, у випадках, установлених законом.

Дисциплінарним проступком судді зазвичай визнається винне протиправне порушення чи невиконання суддею службових обов’язків, а також порушення спеціальних вимог та обмежень, встановлених для судді, чи загальновизнаних моральних / етичних вимог.

За пунктом 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Згідно із частиною шостою статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя повинен додержуватися присяги.

Складаючи присягу судді, особа, призначена на посаду судді, присягає Українському народові об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя (стаття 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Отже, присяга судді вимагає, зокрема, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

Стандарти етичної поведінки, яких має додержуватись суддя, встановлюються Кодексом суддівської етики відповідно до статті 58 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також актами структурних органів міжнародних організацій (Економічна і Соціальна Рада ООН, Консультативна рада європейських суддів як дорадчий орган Ради Європи тощо). Один із таких стандартів закріплює необхідність дотримання суддею належної поведінки не лише під час здійснення правосуддя, а й поза виконанням своїх суддівських обов’язків, тобто у приватному житті:

суддя повинен бути прикладом неухильного дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду;

має докладати всіх зусиль до того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною (статті 1, 3 Кодексу суддівської етики);

дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід’ємною частиною діяльності суддів;

суддя дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов’язана з його посадою;

поведінка судді має відповідати високому статусу його посади (принцип четвертого показника «Дотримання етичних норм», пункти 4.1, 4.2 Бангалорських принципів);

поняття суддівської етики включає, в тому числі, принципи регламентації позасудової поведінки суддів;

зміцнення довіри суспільства до судової влади, обов’язок судді бути не лише представником влади, а й людиною з високими стандартами поведінки, які полягають у тому, щоб суддя як на роботі, так і поза її межами, в повсякденному житті був еталоном порядності і справедливості – високоморальною, чесною, стриманою, врівноваженою людиною; авторитет суду та його рішень багато в чому пов’язується з авторитетом судді, оцінкою його поведінки як у сфері судочинства, так і поза межами його професійної (службової) діяльності (Коментар до Кодексу суддівської етики, затверджений рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1);

судді повинні гідно поводити себе у приватному житті (пункт 29 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів).

Вказаними положеннями закріплено обов’язок судді дотримуватися високих стандартів етичної поведінки. Більше того, з огляду на наявність у судді спеціальних правових знань та, відповідно, підвищених вимог до судді він повинен додержуватись не лише утверджених у суспільстві загальноприйнятих правил етичної поведінки для кожного громадянина, а й вчиняти у певних ситуаціях усі можливі дії для встановлення істини.

На думку Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, суддя Князєв В.С. не дотримався стандартів етичної поведінки.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 26 грудня 2023 року у справі про адміністративне правопорушення № 757/50993/23-п суддю Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172⁵ КУпАП, до ОСОБА1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2550 гривень, з конфіскацією подарунка в розмірі 906 600 гривень.

Постановою Київського апеляційного суду від 11 березня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення № 757/50993/23-п апеляційну скаргу адвоката Романова О.О., подану в інтересах ОСОБА1, залишено без задоволення, постанову Печерського районного суду міста Києва від 26 грудня 2023 року залишено без змін.

Постанова Київського апеляційного суду від 11 березня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення № 757/50993/23-п набрала законної сили 11 березня 2024 року і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

З огляду на наведене необхідно зазначити, що постійна увага з боку суспільства до дій представників судової гілки влади, прагнення громадян мати в державі справедливе правосуддя для забезпечення належного захисту своїх прав покладають на суддю обов’язок бути не лише представником влади, який неухильно дотримується Конституції України, законів України та міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а й обов’язок бути людиною з високими стандартами поведінки.

Високі стандарти поведінки полягають у тому, що суддя як на роботі, так і поза її межами, у повсякденному житті, має демонструвати таку поведінку, щоб оточуючі люди бачили в ньому еталон порядності і справедливості – високоморальну, чесну, стриману, врівноважену людину. При цьому суддя має не лише подавати особистий приклад, а і пропагувати етичну поведінку серед оточуючих, вимагати етичної поведінки від інших.

Підтримання високих стандартів поведінки вимагає від суддів уникнення створення враження неналежної поведінки – як професійної, так і особистої. Суддя має усвідомлювати, що він представляє судову гілку влади, та не допускати зі свого боку поведінки, що може зашкодити авторитету правосуддя.

Особливості поведінки судді проявляються в тому, що суддя зобов’язаний не допускати будь-яких дій, що можуть заподіяти шкоду, порушити нормальну діяльність суду чи дискредитувати судову владу в цілому.

Необхідною умовою для належного виконання суддею своїх обов’язків є, зокрема, чесність. Суддя має демонструвати поведінку, бездоганну навіть з точки зору стороннього спостерігача.

Постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов’язок прийняти окремі обмеження і, незважаючи на те, що пересічному громадянину ці обов’язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.

Суддя повинен поважати закон, дотримуватися його та за будь-яких обставин дбати про те, щоб його дії сприяли зміцненню суспільної довіри до судових органів. Бездоганна поведінка суддів означає уникнення порушень норм етики та недопущення створення враження їх порушення не лише під час виконання професійних обов’язків, а й в особистому житті.

Недотримання суддею моральних засад суспільства призводить до зниження його авторитету, робить таку поведінку незрозумілою для суспільства, внаслідок чого можуть виникати сумніви щодо незалежності та справедливості суду.

Суддя Князєв В.С. обізнаний зі встановленими Законом України «Про судоустрій і статус суддів», Кодексом суддівської етики, актами структурних органів міжнародних організацій (Економічна і Соціальна Рада ООН, Консультативна Рада Європейський суддів, як дорадчий орган Ради Європи тощо) вимогами до стандартів етичної поведінки, які покладають на нього обов’язки судді, а також з вимогами Закону № 1700-VII, тому не міг не знати, що їх недотримання матиме негативний вплив на рівень суспільної довіри до суду.

Неналежна поведінка суддів підриває упевненість громадян у справедливості судової системи.

Події, які є предметом розгляду в дисциплінарній справі, набули маштабного розголосу в медіа та викликали у громадськості негативну оцінку дій судді Князєва В.С.

Вказані обставини, безумовно, мають негативний вплив на авторитет не лише судді Князєва В.С., суду, який він очолював, а й судової системи загалом.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що поведінка судді Князєва В.С., пов’язана з отриманням подарунка на загальну суму 906 600 гривень з порушенням вимог Закону № 1700-VII, порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Будь-яка особа, яка вчинила правопорушення, має бути готовою нести справедливу відповідальність за таке правопорушення.

Статус судді покладає на особу додатковий тягар відповідальності за поведінку. Від поведінки кожного служителя Феміди залежить довіра громадян до судової системи загалом. Віра у правосуддя набуває важливого значення і є джерелом сили судової влади й одночасним показником її ефективності. Суспільство чи окрема людина зацікавлені в довірі до суду як до інституту.

З метою зміцнення довіри суспільства до судової влади судді мають усвідомлювати значущість своєї місії в утвердженні верховенства права і забезпеченні захисту прав людини і основоположних свобод.

Велика Палата Верховного Суду у рішенні від 17 січня 2019 року (справа № 11-1010сап18) звернула увагу на те, що за приписами Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» та Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» обов’язковим наслідком допущення суддею неетичної поведінки, за яку його можна притягнути до дисциплінарної відповідальності, є те, що така поведінка має підривати авторитет правосуддя.

Вина судді Князєва В.С. у вчиненні правопорушення, пов’язаного з корупцією, установлена судом.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя як орган, який вирішує питання про дисциплінарну відповідальність судді, не наділена законом повноваженнями встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, а також перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень.

Згідно із частиною першою статті 129¹ Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання.

Доводи судді Князєва В.С. про те, що суди неправильно встановили наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, передбаченого частиною першою статті 172⁵ КУпАП, не спростовують встановлених судом обставин щодо отримання суддею Князєвим В.С. подарунка на загальну суму 906 600 гривень з порушенням вимог Закону № 1700-VII.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністартивного суду у постанові від 2 листопада 2022 року (адміністративна справа № 140/6115/21) зазначив, що відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обов’язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Так, згідно з частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Загальноприйнято вважати, що преюдиційність (лат. praejudicialis – те, що стосується попереднього судового рішення, це можливість прийняття судом як беззаперечними обставин (юридичних фактів), що були встановлені іншим судом в іншій справі та містяться у мотивувальній частині рішення, яке набрало законної сили.

Преюдиційність безпосередньо пов’язана з презумпцією істинності судового рішення, конституційною нормою про обов’язковість судового рішення (частина друга статті 129 Основного закону України), а також такими складовими верховенства права як принцип правової визначеності, легітимних очікувань, процесуальної економії, а також заборони зловживати процесуальними правами.

У пунктах 60, 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ющенко та інші проти України» (заяви №№ 73990/01, 7364/02, 15185/02 і 11117/05) констатовано: «… право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], № 28342/95, п. 61)»; за відсутності будь-яких ознак того, що в іншому судовому провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення з тих самих питань може звести нанівець закінчене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності.

На відміну від прецедентного характеру правових висновків (позицій) Верховного Суду, преюдиція зберігатися як при зміні законодавства, так і зміні судової практики.

Згідно з правовим висновком, що міститься у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц, преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду – на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Такі висновки сформульовані в пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2018 року у справі № 917/1345/17.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що діяння, вчинене суддею Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Князєвим В.С., містить склад дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 15 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; визнання судді винним у вчиненні правопорушення, пов’язаного з корупцією, у випадках, установлених законом).

Частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

Адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 172⁵ КУпАП, вчинено із 19 листопада 2021 року до 15 травня 2023 року; протокол про адміністративне правопорушення № 39-02/36 складено 10 жовтня 2023 року; постановою Печерського районного суду міста Києва від 26 грудня 2023 року у справі про адміністративне правопорушення № 757/50993/23-п суддю Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172⁵ КУпАП; постановою Київського апеляційного суду від 11 березня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення № 757/50993/23-п постанову Печерського районного суду міста Києва від 26 грудня 2023 року залишено без змін; дисциплінарані скарги стосовно судді Князєва В.С. подано: Буртник Х.В. – 16 лютого 2024 року, НАЗК – 18 березня 2024 року. З урахуванням наведеного строк притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не закінчився.

Підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді (пункт 3 частини шостої статті 126 Конституції України).

Відповідно до пункту 1 частини восьмої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Згідно з пунктом 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнано, зокрема, допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

За статтею 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді.

Під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності (частина друга статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частина п’ята статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Відповідно до відомостей, розміщених на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя, суддя Князєв В.С. за період роботи на посаді судді не притягувався до дисциплінарної відповідальності.

Згідно із характеристикою, яку надав голова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду М. Смокович, Князєв В.С. зарекомендував себе кваліфікованим, досвідченим фахівцем, який вміло застосовує професійні навички та знання законодавства на практиці. Судові справи розглядав з урахуванням законодавчо встановлених строків. Підготовку процесуальних документів здійснював своєчасно і якісно.

Під час візитів до іноземних держав зарекомендував себе як грамотний і кваліфікований суддя. Його володіння англійською мовою сприяло ефективності та якості спілкування з міжнародними колегами та досягненню мети візитів.

З початком повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну Князєв В.С. організував належну роботу Верховного Суду для забезпечення правосуддя в умовах воєнного стану.

З огляду на характер та зміст допущеного суддею Князєвим В.С. дисциплінарного проступку, який є істотним, зважаючи на наслідки такого проступку, що призвели до підриву авторитету правосуддя та негативно вплинули на ступінь довіри суспільства до судової гілки влади загалом, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що ні особа судді та ступінь його вини, ні відсутність дисциплінарних стягнень чи будь-які інші обставини не можуть вплинути на застосування до судді Князєва В.С. іншого стягнення, ніж подання про звільнення судді з посади, яке є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку та відповідає вимогам статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

З огляду на наведене Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя доходить висновку про застосування до судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Князєва В.С. дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

На підставі викладеного, керуючись статтею 126 Конституції України, статтями 49, 50, пунктом 23⁷ розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

 

вирішила:

 

притягнути суддю Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Князєва Всеволода Сергійовича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Надати всім учасникам дисциплінапної справи дозвіл на оскарження рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

Рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

 

Головуючий на засіданні

Першої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя

 

Члени Першої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя