Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Швецової Л.А., членів Гречківського П.М., Іванової Л.Б., розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Говорухи В.І. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Зарічанського Володимира Анатолійовича на дії судді Вінницького міського суду Вінницької області Венгрин Оксани Омелянівни,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 29 грудня 2020 року (вх. № З-6685/0/7-20) надійшла дисциплінарна скарга Зарічанського В.А. на дії судді Вінницького міського суду Вінницької області Венгрин О.О. під час розгляду справи № 127/17277/20.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 29 грудня 2020 року вказану дисциплінарну скаргу передано для попередньої перевірки члену Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Говорусі В.І.
За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги член Третьої Дисциплінарної палати Говоруха В.І. вніс пропозицію залишити її без розгляду та повернути скаржнику.
Здійснивши попередню перевірку дисциплінарної скарги, заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Говоруху В.І., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про залишення дисциплінарної скарги без розгляду та повернення її скаржнику з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач): 1) вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону; 2) за наявності підстав, визначених пунктами 1–5 частини першої статті 44 цього Закону, – повертає дисциплінарну скаргу скаржнику; 3) за наявності підстав, визначених пунктом 6 частини першої статті 44 цього Закону, – передає скаргу на розгляд Дисциплінарної палати для ухвалення рішення щодо залишення без розгляду та повернення її скаржнику або відкриття дисциплінарної справи; 4) за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги – готує матеріали у строки, встановлені регламентом, з пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи.
У дисциплінарній скарзі Зарічанський В.А. зазначає, що 1 грудня 2020 року у цивільній справі за його позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницької області (далі – ГУ НП у Вінницькій області), Державної казначейської служби України (далі – ДКС України) про відшкодування моральної шкоди, суддею Венгрин О.О. в судовому засіданні за його відсутності, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, копію якого надіслано 10 грудня 2020 року лише після письмового запиту позивача.
В подальшому, як вказує скаржник, ознайомившись з текстом вступної та резолютивної частини рішення від 1 грудня 2020 року він вирішив його оскаржити. Однак суддя Венгрин О.О. з метою унеможливити таке оскарження навмисно надіслала, як вважає скаржник, не копію повного тексту рішення, а його вступну і резолютивну частини, зміст якої не відповідає вимогам Закону, оскільки не зазначено дату виготовлення повного тексту рішення.
Також Зарічанський В.А. зазначає, що суддею Венгрин О.О. із запізненням складено та направлено до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР), а також йому копію повного тексту рішення від 1 грудня 2020 року. Такі порушення суддею норм Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), викликало у Зарічанського В.А. сумніви в неупередженості судді.
Крім того, скаржник вважає, що суддя Венгрин О.О. навмисно, не зазначила мотивів ухвалення рішення від 1 грудня 2020 року та відхилення його аргументів, будучи заінтересованою в ухвалені рішення на користь відповідача — ГУ НП у Вінницькій області, неправильно застосувала норми матеріального права, які не мають відношення до предмета спору.
У зв’язку з викладеним Зарічанський В.А. просить притягнути суддю Вінницького міського суду Вінницької області Венгрин О.О. до дисциплінарної відповідальності.
Під час попередньої перевірки встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до ГУ НП у Вінницькій області, ДКС України про відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 1 грудня 2020 року відмовлено в задоволенні його позову.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 оскаржив його до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 23 грудня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 14 січня 2021 року підготовчі дії у справі закінчено та призначено її до розгляду без повідомлення учасників в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З викладеного вбачається, що доводи скаржника, про те, що суддя Венгрин О.О., позбавила ОСОБА_1 права на апеляційне оскарження, не знайшли свого підтвердження та спростовуються інформацією, яка міститься в ЄДРСР.
Щодо доводів скаржника, про не зазначення у рішенні від 1 грудня 2020 року дати складання його повного тексту, слід зауважити, що відповідно до пункту 6 частини сьомої статті 265 ЦПК України, в резолютивній частині вказується дата складення повного судового рішення лише у разі необхідності.
Відповідно до частини першої статті 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до частини другої статті 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до тексту самого рішення від 1 грудня 2020 року вказано, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня складення повного рішення до Вінницького апеляційного суду. Також в рішенні вказано дату складення повного тексту рішення, а саме – 11 грудня 2020 року.
Частиною шостою статті 259 ЦПК України встановлено, що у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п’ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Таким чином, враховуючи, навіть те, що повний текст рішення від 1 грудня 2020 року був виготовлений із незначним порушенням строку, встановленого ЦПК України (11 грудня 2020 року), то слід вказати, що це не впливає на строки апеляційного оскарження в данному конкретному випадку, оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, а тому відповідно до пункту 2 частини першої статті 354 ЦПК України, строк апеляційного оскарження даного рішення обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення, а саме з – 11 грудня 2020 року. Тобто в цій частині, доводи скаржника також не знайшли свого підтверження.
Щодо посилання скаржника на те, що суддя Венгрин О.О. за його відсутності розглянула вказану справу, необхідно зазначити, що в рішенні Вінницького міського суду Вінницької області від 1 грудня 2020 року вказано про те, що в матеріалах справи разом з відповідю на відзив відповідача є прохання ОСОБА_1 про розгляд справи без його участі. З огляду на викладене, вважаю, що доводи скаржника в цій частині, також спростовуються інформацією, яка міститься в ЄДРСР, а саме в рішенні суду від 1 грудня 2020 року.
Як вбачається із тексту дисциплінарної скарги, ОСОБА_1 фактично не погоджується з рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 1 грудня 2020 року у справі № 127/17277/20, стверджує про його незаконність та необґрунтованість, відсутність в рішенні мотивів відхилення його аргументів, неправильне застосування норм права, та зазначає про упередженість судді. Тобто посилається на обставини які можуть і повинні бути перевірені виключно судом вищої інстанції в процесуальному порядку. Вважає, що в діях судді Венгрин О.О. наявні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Слід зазначити, що у Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. Консультативна рада європейських суддів наголошує, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Дисциплінарне провадження щодо судді має здійснюватися з урахуванням конституційного принципу незалежності суддівської діяльності, відповідно до якого дисциплінарне провадження не може бути спрямоване на оцінку судових рішень суддів, які можуть піддаватися критиці лише шляхом оскарження відповідно до закону. Той факт, що рішення судді може бути переглянуто, змінено чи відмінено апеляційною інстанцією, не може бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Згідно зі статтею 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках – на касаційне оскарження судового рішення. Зокрема, таке право передбачене і ЦПК України.
Конституційний Суд України у рішенні від 23 травня 2001 року у справі № 6-рп/2001 вказав, що відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.
Вища рада правосуддя діє в межах повноважень, визначених статтею 131 Конституції України та статтею 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», і не вправі оцінювати законність судового рішення, перевіряти його правовий зміст. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно із процесуальним законодавством.
Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).
Що стосується упередженості, то особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Веттштайн проти Швейцарії» та у п. 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України».
Особа, яка заявляє про упередженість, повинна бути здатна довести реальну або очевидну відсутність неупередженості у судді. Але простої заяви недостатньо, необхідно навести достовірні докази. Особиста думка або незгода з рішеннями судді не є доказом упередженості. У будь-якому випадку, припущення щодо упередженості є правовим питанням, яке має бути винесене на розгляд суду. За виключенням надзвичайних обставин, заява про справжню або можливу упередженість не є питанням поведінки судді.
До того ж, Вища рада правосуддя не уповноважена оцінювати ані те, у який спосіб суддя використовує власний суддівський розсуд під час розгляду справи, ані те, яким чином він робить висновки з питань фактів і з питань права. До повноважень Ради не належить перегляд судових рішень (включаючи процесуальні рішення) і процесу їх ухвалення. Цю функцію зазвичай здійснює суд апеляційної інстанції.
Таким чином, з огляду на встановлені обставини Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що викладені у скарзі ОСОБА1 доводи щодо законності ухваленого суддею рішення можуть бути перевірені виключно судом вищої інстанції, що й здійснюється на даний час Вінницьким апеляційним судом.
У пункті 6 частини першої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» зазначено, що дисциплінарна скарга залишається без розгляду та повертається скаржнику, якщо скарга ґрунтується лише на доводах, що можуть бути перевірені виключно судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Ураховуючи викладене, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що дисциплінарну скаргу Зарічанського В.А. на дії судді Вінницького міського суду Вінницької області Венгрин О.О. слід залишити без розгляду та повернути скаржнику.
Третя Дисциплінарна палата Вищої рада правосуддя, керуючись статтями 43, 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,
ухвалила:
дисциплінарну скаргу Зарічанського Володимира Анатолійовича на дії судді Вінницького міського суду Вінницької області Венгрин Оксани Омелянівни залишити без розгляду та повернути скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя Л.А. Швецова
Члени Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя П.М. Гречківський
Л.Б. Іванова
