X
Enter the word to search

View Акт ВРП

Ukraine
Вища рада правосуддя
Рішення
Kyiv
05.11.2020
3033/0/15-20
Про надання консультативного висновку щодо законопроєктів №№ 3843, 3844, 3845, 3924, 4191

Вища рада правосуддя розглянула проєкти законів України:

«Про суд присяжних» від 14 липня 2020 року, реєстраційний  № 3843, внесений на розгляд Верховної Ради України у порядку законодавчої ініціативи народними депутатами України Фроловим П.В., Фрісом І.П., Веніславським Ф.В., Павлішем П.В.;

 «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв’язку із прийняттям Закону України «Про суд присяжних» від  14 липня 2020 року, реєстраційний № 3844, внесений на розгляд Верховної Ради України у порядку законодавчої ініціативи народними депутатами України Фроловим П.В., Фрісом І.П., Веніславським Ф.В., Павлішем П.В.;

 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку із прийняттям Закону України «Про суд присяжних» від 14 липня 2020 року, реєстраційний № 3845, внесений на розгляд Верховної Ради України у порядку законодавчої ініціативи народними депутатами України  Фроловим П.В., Фрісом І.П., Веніславським Ф.В., Павлішем П.В.;

 «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо законодавчого врегулювання трудових відносин присяжних суду» від 22 липня 2020 року, реєстраційний № 3924, внесений на розгляд Верховної Ради України у порядку законодавчої ініціативи народними депутатами України Мельником П.В., Вінтоняк О.В., Мазурашу Г.Г., Ткаченком О.М., Вагнєр В.О., Третьяковою Г.М., Павлюком М.В., Остапенком А.Д., Мошенець О.В.;

«Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо удосконалення порядку залучення громадян України до участі у здійсненні правосуддя та формування списку присяжних» від 5 жовтня 2020 року, реєстраційний № 4191, внесений на розгляд Верховної Ради України у порядку законодавчої ініціативи Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя надає обов’язкові до розгляду консультативні висновки щодо законопроєктів із питань утворення, реорганізації чи ліквідації судів, судоустрою і статусу суддів.

За результатами розгляду вказаних законопроєктів, керуючись статтею 131 Конституції України, статтями 3, 34 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища рада правосуддя

 

вирішила:

 

1. Затвердити консультативний висновок щодо проєктів законів України:

 «Про суд присяжних» від 14 липня 2020 року, реєстраційний № 3843, внесеного на розгляд Верховної Ради України у порядку законодавчої ініціативи народними депутатами України Фроловим П.В., Фрісом І.П., Веніславським Ф.В., Павлішем П.В.;

 «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв’язку із прийняттям Закону України «Про суд присяжних» від 14 липня 2020 року, реєстраційний № 3844, внесеного на розгляд Верховної Ради України у порядку законодавчої ініціативи народними депутатами України Фроловим П.В., Фрісом І.П., Веніславським Ф.В., Павлішем П.В.;

 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку із прийняттям Закону України «Про суд присяжних» від 14 липня 2020 року, реєстраційний № 3845, внесеного на розгляд Верховної Ради України у порядку законодавчої ініціативи народними депутатами України  Фроловим П.В., Фрісом І.П., Веніславським Ф.В., Павлішем П.В.;

 «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо законодавчого врегулювання трудових відносин присяжних суду» від 22 липня 2020 року, реєстраційний № 3924, внесеного на розгляд Верховної Ради України у порядку законодавчої ініціативи народними депутатами України Мельником П.В., Вінтоняк О.В., Мазурашу Г.Г., Ткаченком О.М., Вагнєр В.О., Третьяковою Г.М., Павлюком М.В., Остапенком А.Д., Мошенець О.В.;

«Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо удосконалення порядку залучення громадян України до участі у здійсненні правосуддя та формування списку присяжних» від 5 жовтня 2020 року, реєстраційний № 4191, внесеного на розгляд Верховної Ради України у порядку законодавчої ініціативи Кабінетом Міністрів України.

2. Надіслати консультативний висновок до Верховної Ради України.

 

 

 

Заступник

 

Голови Вищої ради правосуддя                                            О.В. Маловацький

 

 

 

 

 

                                                                     ЗАТВЕРДЖЕНО

Рішення Вищої ради правосуддя

 

5 листопада 2020 року № 3033/0/15-20

 

 

КОНСУЛЬТАТИВНИЙ ВИСНОВОК

щодо законопроєктів №№ 3843, 3844, 3845, 3924, 4191

 

1. Проєкти законів України «Про суд присяжних» від 14 липня 2020 року, реєстраційний № 3843 (далі – законопроєкт № 3843), внесений на розгляд Верховної Ради України у порядку законодавчої ініціативи  народними депутатами України Фроловим П.В., Фрісом І.П., Веніславським Ф.В., Павлішем П.В.; «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв’язку із прийняттям Закону України «Про суд присяжних» від 14 липня 2020 року, реєстраційний № 3844 (далі – законопроєкт № 3844), внесений на розгляд Верховної Ради України у порядку законодавчої ініціативи народними депутатами України Фроловим П.В., Фрісом І.П., Веніславським Ф.В., Павлішем П.В.; «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку із прийняттям Закону України «Про суд присяжних» від 14 липня 2020 року, реєстраційний № 3845 (далі – законопроєкт № 3845), внесений на розгляд Верховної Ради України у порядку законодавчої ініціативи народними депутатами України Фроловим П.В., Фрісом І.П., Веніславським Ф.В., Павлішем П.В.; «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо законодавчого врегулювання трудових відносин присяжних суду» від 22 липня 2020 року, реєстраційний № 3924 (далі – законопроєкт № 3924), внесений на розгляд Верховної Ради України у порядку законодавчої ініціативи народними депутатами України Мельником П.В., Вінтоняк О.В., Мазурашу Г.Г., Ткаченком О.М., Вагнєр В.О., Третьяковою Г.М., Павлюком М.В., Остапенком А.Д., Мошенець О.В.,  та «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо удосконалення порядку залучення громадян України до участі у здійсненні правосуддя та формування списку присяжних» від 5 жовтня 2020 року, реєстраційний № 4191 (далі – законопроєкт № 4191), внесений на розгляд Верховної Ради України у порядку законодавчої ініціативи Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з пояснювальних записок до законопроєктів, законопроєкт № 3843 спрямований на забезпечення реалізації статті 124 Конституції України щодо безпосередньої участі народу у здійсненні правосуддя через присяжних. Законопроєктом № 3843 передбачено унормувати визначення, юрисдикцію, склад суду присяжних, порядок формування Лави присяжних та вимоги до присяжного, встановити його права і обов’язки, підстави й порядок увільнення присяжного від виконання обов’язків, механізм усунення присяжного та заміни вибулого основного присяжного запасним, основні питання, які повинні вирішити присяжні, порядок наради й голосування присяжних при ухваленні вердикту, визначити види рішень головуючого судді в суді присяжних, підстави оскарження вироку суду присяжних, гарантії прав та матеріально-фінансового забезпечення присяжних тощо.

Законопроєкт № 3844 пропонує внести зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» для запровадження роботи класичного суду присяжних. З-поміж іншого, пропонується зазначити, що порядок утворення, організації і діяльності суду присяжних регулюватиметься Законом України «Про суд присяжних», а окремі положення процесуальної діяльності суду присяжних встановлюватимуться кримінальним процесуальним законом. Законопроєктом № 3844 передбачено вилучити низку статей Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що регулюють нині порядок залучення присяжних до судочинства як учасників судового засідання, вимоги до присяжного, підстави і порядок увільнення від виконання обов’язків присяжного тощо.

Перелік повноважень Державної судової адміністрації України пропонується доповнити веденням Реєстру кандидатів у присяжні, отриманням у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, доступу до Державного реєстру виборців та інших державних реєстрів для ведення цього Реєстру.

Законопроєктом № 3845 передбачено з метою реалізації законопроєкту «Про суд присяжних» внесення змін до Кримінального кодексу України,  Кримінального процесуального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення для запровадження роботи класичного суду присяжних.

Авторами законопроєкту № 3924 в пояснювальній записці зазначено, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів» урегульовує лише окремі питання трудових відносин осіб, яких включено до списку присяжних, не визначено їхнього статусу як суб’єкта трудових правовідносин та порядку застосування до них трудового законодавства. Список присяжних формується й затверджується місцевими радами, але робота присяжних згідно зі сформованими та затвердженими списками не може бути віднесена до роботи за жодною з існуючих форм трудового договору, передбачених чинним законодавством України. При цьому укладання з присяжним трудового договору або зарахування його до штату суду законодавчо не передбачено, як і не передбачено внесення до трудової книжки періодів діяльності присяжних у суді.

Основною метою законопроєкту № 3924 є врегулювання проблеми віднесення непрацюючих осіб у списку присяжних до працевлаштованих, що призводить до втрати ними права на отримання повного обсягу державної соціальної допомоги непрацюючим та пенсіонерам, що передбачено чинним законодавством, а також втрати зазначеними пенсіонерами права на перерахунок пенсії з урахуванням нового прожиткового мінімуму для обчислення мінімального розміру або доплати пенсіонерам, які отримали винагороду як присяжні.

Законопроєкт № 4191 спрямований на удосконалення порядку залучення громадян України до участі в здійсненні правосуддя та спрощення порядку формування списку присяжних шляхом виключення місцевих рад з процедури його формування.

Розглянувши законопроєкти № 3843, № 3844, № 3845, № 3924, № 4191 та опрацювавши позиції Національної школи суддів України, Вища рада правосуддя зазначає таке. 

 

2. Вища рада правосуддя відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» надає обов’язкові до розгляду консультативні висновки щодо законопроєктів з питань утворення, реорганізації чи ліквідації судів, судоустрою і статусу суддів.

Усі проєкти законів, що стосуються статусу суддів, здійснення правосуддя, процесуальних законів, та загальніше будь-які законопроєкти, що можуть мати вплив на судівництво, наприклад незалежність судової влади, або можуть обмежити гарантії доступу громадян (у тому числі самих суддів) до правосуддя, повинні розглядатися парламентом лише після отримання висновку  судової ради. Ця консультативна функція повинна бути визнана усіма державами та підтверджена Радою Європи як рекомендація[1].

 

3. Статтею 124 Конституції України встановлено, що народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через присяжних. У статті 127 Основного Закону України передбачено, що у визначених законом випадках правосуддя може здійснюватися за участю присяжних. Крім того, у статті 129 Конституції України визначено, що судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних.

Суд присяжних – це форма здійснення судової влади безпосередньо громадянами шляхом їхньої участі у здійсненні правосуддя. Як самостійний соціально-політичний інститут суд присяжних представлений колегією присяжних засідателів та професійного судді чи суддів. Форми участі народу у здійсненні правосуддя вдосконалювалися впродовж тривалого часу. Інститут суду присяжних бере свій початок у Франції та Англії. Саме завдяки цим країнам згодом у світі сформувалися дві основні моделі суду присяжних: класична (англійська) та змішана (французька або континентальна).

Існує потреба вдосконалення  законодавства в частині формування списку присяжних, адже воно покликане не лише врегулювати порядок здійснення правосуддя, а й забезпечити найвищі стандарти судочинства. Суд присяжних у світовій практиці судочинства розглядається як один із найдемократичніших правових інститутів.

Зокрема, суд присяжних надає можливість створити необхідні умови для подальшого втілення ідей правової держави у сфері правосуддя, зміцнити довіру до суду, гарантувати справедливість, захист прав і свобод людини. Реформувати інститут суду присяжних в Україні слід поступово з обов’язковим урахуванням досвіду іноземних держав. Також необхідно в цілому підвищувати правосвідомість і моральність нації, оскільки суд присяжних має ґрунтуватися на моральних факторах, на засадах справедливості та неупередженості.

Демократичне суспільство не може розвиватися без демократичного судочинства, а воно можливе лише за наявності інституту суду присяжних, де народ самостійно ухвалює рішення, яке ґрунтується на принципах верховенства права.

Вища рада правосуддя підтримує ідею реформування інституту присяжних в Україні, адже функціонування суду присяжних можна розглядати як основний спосіб народовладдя у сфері правосуддя та гарантію прозорості і демократичних цінностей.

Водночас Україна повинна виважено, обґрунтовано та послідовно втілювати конституційну гарантію суду присяжних з урахуванням критерію  передбачуваності правового регулювання. З огляду на викладене пропонуються для врахування такі застереження до зазначених законопроєктів.

 

4. Варто зауважити, що запропоноване в аналізованих законопроєктах визначення суду присяжних як форми «безпосередньої реалізації природнього, закріпленого в Конституції України, права народу на здійснення правосуддя» є методологічно та юридично помилковим, оскільки право на суд присяжних хоч і належить до основоположних, проте не є природним правом (за антропологічним критерієм).

У частині другій статті 5 законопроєкту № 3843 зазначено, що здійснення правосуддя громадянином України, якого обрано як присяжного, є не лише правом, а й конституційним та громадянським обов’язком. Таке тлумачення змісту конституційних обов’язків суперечить Конституції України, яка не передбачає обов’язку громадян України брати участь у здійсненні правосуддя.

У пояснювальній записці до законопроєкту № 3843 вказано, що всі громадяни України, які досягли віку, що встановлений для особи, яка може бути кандидатом на посаду професійного судді, мають конституційний обов’язок брати участь у здійсненні правосуддя. Втім, у частині першій статті 7 законопроєкту № 3843 передбачено, що присяжним може бути громадянин України, який досяг двадцяти одного року.

Згідно з частиною третьою статті 127 Конституції України на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років.

Обґрунтування зниження віку присяжного до 21 року авторами законопроєкту не наводиться.

Крім того, у статті 7 законопроєкту № 3843 визначено вимоги до присяжного, у тому числі обставини, за наявності яких громадянин України не може бути присяжним.

Оскільки суд присяжних передбачає безпосередню участь громадян у здійсненні правосуддя, то для покладення на громадянина обов’язків присяжного такий громадянин повинен не лише відповідати вимогам, визначеним у зазначеній статті, а й мати добру репутацію. Адже від доброчесності обраних присяжних залежить справедливість прийнятого рішення. У зв’язку із цим доцільно розглянути питання про те, що не може бути присяжним особа, на яку протягом останнього року накладалось адміністративне стягнення за вчинення не лише корупційного, а й будь-якого умисного адміністративного правопорушення.

Крім того, не може вважатися послідовною позиція розробників, яка полягає в тому, що чисельність Лави присяжних (запропоновано – 8), кількість голосів за обвинувальний вердикт (консенсус усіх чи більшість журі), конкретні склади кримінальних правопорушень, які підсудні суду присяжних, тощо не є доктринально визначальними і тому можуть корегуватись залежно від доцільності або уявлень більшості законодавців. Такий підхід вочевидь призведе до правової невизначеності у питанні функціонування інституту присяжних, що матиме наслідком порушення прав особи на справедливий суд.

Вважаємо, що в цьому випадку потрібно визначити, що одноголосно (за винятком одного присяжного) має бути ухвалено як вердикт про винуватість, так і вердикт про невинуватість, а в разі неможливості досягнення згоди протягом певного часу вердикт має бути ухвалено більшістю присяжних.

З огляду на зазначене не може бути підтримана кількість присяжних (осіб), які беруть участь у розгляді справи й виносять вердикт, запропонована в законопроєкті № 3843.

Також законопроєктом № 3843 передбачено внесення змін до законів України «Про запобігання корупції», «Про Вищу раду правосуддя», «Про Державний реєстр виборців».

Зокрема, пропонуються зміни до глави 7 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», якими закріплюється правове врегулювання надання згоди на затримання присяжного, утримання його під вартою чи арештом.

Слід зазначити, що запропоновані авторами зміни можуть призвести до  неузгодженості норм законопроєкту № 3843 з Конституцією України (стаття 126) в частині внесення змін до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», а саме поширення гарантій незалежності і недоторканності суддів на присяжних в наслідок запровадження надання згоди Вищою радою правосуддя на затримання присяжного, утримання його під вартою чи арештом.

 

5. Автори законопроєкту № 3845 пропонують декодифікувати чинний Кримінальний процесуальний кодекс України (далі – КПК України), виключивши з нього більшість положень про суд присяжних (статті 384 – 396 КПК України).

Зокрема, законопроєктом № 3845 запропоновано виключити із КПК України статті 392 – 396, якими визначено судові рішення, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, коло осіб, які мають право на апеляційне оскарження, особливості апеляційного оскарження  окремих судових рішень, порядок і строки апеляційного оскарження та вимоги до апеляційної скарги. Натомість положень, які б визначали альтернативний спосіб вирішення окреслених питань, у зазначеному законопроєкті не передбачено.

Обґрунтовуючи такі зміни, автори законопроєкту посилаються на те, що інститут присяжних охоплює три різні групи норм: перша є інституційно- матеріальною, що унормовує статус інституту присяжних, а також правове положення кандидатів у присяжні і вже відібраних присяжних, зокрема гарантії їхньої недоторканності, компенсаційних виплат, пов’язаних із залученням їх до здійснення правосуддя; друга – процедурна, яка урегульовує процедуру добору і формування реєстру кандидатів у присяжні, порядок їх залучення до виконання обов’язку безпосередньо брати участь у здійсненні правосуддя; третя – процесуальна, яка безпосередньо пов’язана з формуванням в суді Лави присяжних і їхньою участю в судовому провадженні, постановленням ними вердикту.

Така пропозиція видається необґрунтованою, оскільки за національною традицією процесуальні питання судочинства є предметом регулювання кодифікованих актів (Цивільний процесуальний кодекс України, Господарський процесуальний кодекс України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України, Кодекс України про адміністративні правопорушення), а питання судоустрою (охоплюють процедуру формування суду, вимоги до кандидатів на посаду судді, статус суддів, гарантії їхньої діяльності, відповідальність суддів тощо) регламентовані  у Законі України «Про судоустрій і статус суддів».

Суд присяжних не є судом в інституційному розумінні, а є механізмом формування компетентного складу суду для розгляду певних категорій кримінальних проваджень, тобто органічно пов’язаний із кримінальним процесом. При цьому автори законопроєктів передбачають, що загальна кримінальна процедура здійснення правосуддя судом присяжних ґрунтуватиметься на нормах КПК України.

Також невиправданою є пропозиція передбачити підстави для апеляційного та касаційного оскарження вироку суду присяжних в окремому законі, залишивши у КПК України лише бланкетну норму про визначення таких підстав у Законі України  «Про суд присяжних».

 

6. Законопроєктом № 3844 пропонується вилучити статті 64 – 68, пункт 37 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що регулюють питання правового статусу присяжних, разом з цим передбачивши, що порядок утворення, організація і діяльність суду присяжних регулюються Законом України «Про суд присяжних».

Однак саме Закон України «Про судоустрій і статус суддів» визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, а отже, загальні засади правового статусу суду присяжних мають бути встановлені цим Законом.

Відповідно до запропонованих авторами законопроєкту № 3844 норм щодо розгляду справ у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій (частина перша статті 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») та  запропонованих норм статті 63, згідно з якими окремі положення процесуальної діяльності суду присяжних встановлюються кримінальним процесуальним законом, доречно зауважити наступне.

Наразі такі випадки розгляду справ судом присяжних визначаються статтею 31 КПК України. Визначення підсудності є прерогативою саме процесуального, а не будь-якого іншого закону, отже, запропоновані зміни суперечать принципу доцільності законодавчої кодифікації.

Автори законопроєкту № 3844 пропонують окремо визначити, що у місцевому окружному суді діє суд присяжних (частина перша статті 21 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Відповідно до частини першої статті 3 законопроєкту № 3843 суд присяжних складається з одного професійного судді і Лави присяжних. З огляду на вказане формулювання «у суді діє суд» є некоректним. Водночас слід наголосити, що в інших статтях Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зберігається формулювання «розгляд справи за участю присяжних», а не «судом присяжних». Вказана термінологічна неузгодженість потребує усунення.

 

7. Законопроєктом № 3924 пропонується визначити, що час виконання присяжними, які отримують пенсійні виплати та державну соціальну допомогу, обов’язків у суді зараховується до всіх видів трудового стажу за їхнім бажанням.

Наразі Законом України «Про судоустрій і статус суддів» передбачене автоматичне зарахування стажу.

Питання обчислення та зарахування страхового стажу для нарахування гідної пенсії є актуальним для громадян.

Відповідно до частини першої статті 68 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» присяжним за час виконання ними обов’язків у суді виплачується винагорода, розрахована виходячи з посадового окладу судді місцевого суду з урахуванням фактично відпрацьованого часу в порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. За присяжними на час виконання ними обов’язків у суді за місцем основної роботи зберігаються всі гарантії та пільги, визначені законом. Час виконання присяжним обов’язків у суді зараховується до всіх видів трудового стажу. Звільнення присяжного з роботи або переведення на іншу роботу без його згоди під час виконання ним обов’язків у суді не допускається.

З урахуванням норм чинного законодавства України додатковими гарантіями функціонування інституту присяжних в Україні є: збереження за ними робочих місць, виплата за рахунок держбюджету винагороди присяжним, добових, компенсація їхніх витрат на проїзд і наймання житла.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж – це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов’язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Водночас згідно із частиною першою статті 7 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» загальнообов’язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципом обов’язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб – підприємців.

З огляду на вказане запропонована законопроєктом № 3924  норма щодо права особи відмовитися від зарахування пенсійного стажу не може бути підтримана. Натомість необхідно розглянути можливість внесення змін у порядок перерахування пенсій, передбачений спеціальним законодавством.

 

8. Законопроєктом № 4191 пропонується внести зміни до статей 63 та 64 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якими виключити положення щодо надання попередньої згоди особи на включення її до списку присяжних. Крім того, запропоновано зміни, відповідно до яких під час формування списку присяжних територіальне управління Державної судової адміністрації України повідомляє особу про те, що її буде включено до такого списку, та про вимоги до присяжного. Також проєктом Закону пропонується рекомендувати Державній судовій адміністрації України затвердити порядок формування списку присяжних.

Варто звернути увагу, що Вища рада правосуддя на своєму засіданні 3 березня 2020 року ухвалила рішення № 653/0/15-20 «Про надання консультативного висновку щодо законопроекту № 2709» стосовно проєкту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо удосконалення порядку формування списку присяжних» від 2 січня 2020 року, реєстраційний № 2709, внесеного на розгляд Верховної Ради України у порядку законодавчої ініціативи Кабінетом Міністрів України, з окресленого питання. У цьому рішенні Вища рада правосуддя  висловилася за підтримку ідеї реформування інституту присяжних в Україні, однак наголосила, що удосконалення законодавства щодо інституту присяжних в Україні повинно здійснюватися обґрунтовано, послідовно та відповідати критерію правового регулювання.

З урахуванням висловленої позиції положення законопроєкту № 4191 щодо передання Державній судовій адміністрації України та її територіальним управлінням повноваження формувати списки присяжних з використанням даних Державного реєстру виборців та встановлення додаткових обмежень для членів органу, що здійснює дисциплінарне провадження відповідно до Закону України «Про прокуратуру», щодо незалучення їх до списку присяжних заслуговують на підтримку.

Втім, законопроєктом № 4191 не передбачено внесення змін до статті 152 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо покладення на  Державну судову адміністрацію України повноваження формувати список присяжних та затверджувати порядок такого формування.

Також законопроєктом № 4191 пропонується внести зміни до статті 160 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якими передбачити, що державне забезпечення особистої безпеки присяжних буде здійснювати Служба судової охорони. Вказані зміни також заслуговують на схвалення як такі, що  спрямовані на забезпечення гарантій безпеки присяжних.

 Разом з цим зазначаємо, що встановлення системи особливих заходів державного захисту суддів Конституційного Суду України, суддів та працівників апаратів судів, працівників правоохоронних органів від перешкоджання виконанню покладених на них законом обов’язків і здійсненню наданих прав, а так само від посягань на життя, здоров’я, житло і майно зазначених осіб та їх близьких родичів у зв’язку із службовою діяльністю цих осіб є сферою дії Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів». З огляду на це вважаємо за доцільне внести зміни до вказаного Закону, доповнивши перелік осіб, які перебувають під державним захистом, присяжними.

Окрім зазначеного, законопроєктом № 4191 також передбачено зміни до статті 65 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якими мінімальний вік присяжного зменшено до двадцяти п’яти років та скасовано граничний вік – шістдесят п’ять років, а також включено членів органу, що здійснює дисциплінарне провадження відповідно до Закону України «Про прокуратуру», до переліку осіб, які не можуть включатись до списків присяжних. Слід зауважити, що авторами законопроєкту № 4191 не обґрунтовано необхідність змінити віковий ценз для присяжних, а також запропоноване не узгоджується з новелами законопроєкту № 3843.

Стосовно виключення із статті 63 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» положення щодо необхідності отримання згоди особи на залучення її як присяжного до здійснення правосуддя зазначаємо, що запропоноване положення не заперечує права особи відмовитись від виконання обов’язків присяжного, проте таке увільнення можливе за наявності поважних причин за рішенням суду у справі.

 

9. Окремо слід звернути увагу на термінологічну неузгодженість законопроєктів із положенням чинного КПК України. Так, судові рішення не виносяться, а ухвалюються чи постановляються (стаття 371 КПК України); термін «судова справа / кримінальна справа» замінені у КПК України на «судове провадження / кримінальне провадження».

Крім того, мають місце суперечності у запропонованих варіантах унормування положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Зокрема, законопроєктом № 3844 пропонується виключити статті 64 – 68 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», тоді як законопроєктом № 3924 передбачено внесення зміни до статті 68 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Також, дискусійною в межах запропонованих законопроєктами змін залишається пропозиція зменшити мінімальний вік присяжного.

На думку Вищої ради правосуддя, суб’єктам законодавчої ініціативи доцільно розглядати законопроєкти, які стосуються єдиної правової сфери застосування, спільним блоком, що дасть змогу уникнути правових колізій і сприятиме цілісному та виваженому їх опрацюванню.

 

Відповідно до загальних вимог нормотворчої техніки проєкти законів та нормативно-правових актів мають раціонально, адекватно врегульовувати суспільні відносини; правові норми, які вони містять, повинні бути стислими, чіткими і недвозначними.

 Узгодженість правових норм, відсутність між ними суперечностей є не лише загальними умовами ефективності законодавства, а й водночас важливою закономірністю його функціонування як самостійного, цілісного, системного явища.

 

З огляду на викладене Вища рада правосуддя в межах компетенції  підтримує законопроєкти №№ 3843,  3844, 3845, 3924, 4191 за умови їх суттєвого доопрацювання.

 

 

[1] Висновок № 10 (2007) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо судової ради на службі суспільства, пункт 87.