View Акт ВРП

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Котелевець А.В., членів Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бокової Ю.В., Бондаренко Т.З., Мороза М.В., розглянувши висновок доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кваші О.О. за результатами попередньої перевірки скарги Національного антикорупційного бюро України стосовно судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюхи Валентина Олексійовича,

встановила:

 

28 серпня 2024 року за вх. № 432/0/13-24 до Вищої ради правосуддя надійшла дисциплінарна скарга Національного антикорупційного бюро України стосовно дій судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюхи В.О. у справах №№ 495/2284/23, 495/9643/22, 495/1426/22, 495/8702/22, 495/3746/24.

5 серпня 2021 року набрав чинності Закон України від 14 липня 2021 року № 163-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», яким внесено зміни до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», зокрема в частині здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 5 серпня 2021 року № 1809/0/15-21 зупинено з 5 серпня 2021 року розподіл між членами Вищої ради правосуддя скарг щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарних скарг), поданих відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

19 жовтня 2023 року введено в дію Закон України від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів».

Рішенням Вищої ради правосуддя від 19 жовтня 2023 року № 997/0/15-23 відновлено розподіл між членами Вищої ради правосуддя скарг щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарних скарг), поданих відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора, розподіл яких зупинено рішенням Вищої ради правосуддя від 5 серпня 2021 року № 1809/0/15-21, з 1 листопада 2023 року.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 28 серпня 2024 року вказану скаргу стосовно судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюхи В.О. передано для здійснення попередньої перевірки члену Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кваші О.О. (доповідач), яка відповідно до пункту 23⁷ розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» тимчасово здійснює повноваження дисциплінарного інспектора.

Член Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кваша О.О. провела попередню перевірку, за результатами якої склала висновок від 15 жовтня 2024 року із пропозицією відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюхи В.О.

Заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Квашу О.О., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюхи В.О. з огляду на таке.

 

Доводи дисциплінарної скарги

Згідно з дисциплінарною скаргою, НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 9 травня 2023 року за підозрою ОСОБА1 (судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 368; частиною п’ятою статті 27, частиною третьою статті 332 Кримінального кодексу України (далі – КК України); ОСОБА2 (секретаря Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 369 КК України, ОСОБА3 (консультанта суду в Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 376¹ КК України, ОСОБА4 (адвоката) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 369, частиною третьою статті 332, частиною третьою статті 369 КК України, ОСОБА5 (помічника адвоката) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п’ятою статті 27, частиною третьою статті 332 КК України, ОСОБА6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п’ятою статті 27, частиною третьою статті 369 КК України; частиною третьою статті 369 КК України.

Під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні встановлено обставини, які можуть свідчити, що судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА7, ОСОБА8, ОСОБА1 за попередньою змовою з працівниками апарату вказаного суду та адвокатами, за неправомірну вигоду, у тому числі шляхом незаконного втручання в роботу автоматизованої системи діловодства суду, сприяють ухиленню військовозобов’язаними від мобілізації.

Сприяння полягає в ухваленні вказаними суддями судових рішень, ймовірно, з ознаками фіктивності, у справах, де предметами спору є: визначення місця проживання дитини (віком до 18 років) разом з батьком (військовозобов’язаним), відібрання неповнолітньої дитини у матері для проживання неповнолітньої дитини з батьком у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері з розірванням шлюбу або без такого, без позбавлення батьківських прав матері, або з позбавленням матері батьківських прав.

Звертаючись до Вищої ради правосуддя із дисциплінарною скаргою в частині щодо дій судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюхи В.О., НАБУ вказує про вчинення ним дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «б» пункту 1, пунктами 3, 4, 6, 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та висловлює прохання притягнути зазначеного суддю до дисциплінарної відповідальності, за таких обставин.

1. Рішенням судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярського О.О. від 22 березня 2023 року у справі № 495/2284/23 задоволено позов ОСОБА9 до ОСОБА10 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини з батьком (ОСОБА9) та стягнення з матері (ОСОБА10) на користь дитини аліментів.

Згідно з наданими суддею ОСОБА1 під час досудового розслідування кримінального провадження № ____ показаннями, вказане рішення він ухвалив на особисте прохання голови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА7.

Після ухвалення зазначеного рішення ОСОБА7 особисто надав ОСОБА1 неправомірну вигоду у розмірі 500 доларів США.

Постановою Одеського апеляційного суду від 7 листопада 2023 року вказане рішення скасовано в частині визначення місця проживання малолітньої дитини із батьком та в частині стягнення аліментів з матері на користь дитини. В цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2024 року постанову Одеського апеляційного суду від 7 листопада 2023 року у справі № 495/2284/23 залишено без змін.

Окремою ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2024 року Вищу раду правосуддя повідомлено про виявлені касаційним судом порушення суддею Боярським О.О. норм матеріального та процесуального права під час розгляду справи № 495/2284/23.

Враховуючи вказані обставини, НАБУ зазначає, що суддя Заверюха В.О. втрутився у процес здійснення правосуддя іншим суддею – ОСОБА1, а також не повідомив Вищу раду правосуддя та Генерального прокурора про втручання в його діяльність як судді, зокрема про звернення до нього учасників судового процесу з проханням вирішити питання щодо задоволення позову в справі № 495/2284/23.

2. Під час досудового розслідування кримінального провадження № ____ встановлено, що ОСОБА12, з метою організації виїзду її чоловіка, ОСОБА13 за кордон в умовах воєнного стану, не маючи на те реальних законних підстав, звернулася до адвоката ОСОБА4 з метою отримання фіктивного судового рішення про визначення місця проживання малолітньої дитини разом з батьком без розлучення та без позбавлення батьківських прав матері.

Автоматизований розподіл справи № 495/9643/22 за позовом ОСОБА13 до ОСОБА12 про визначення місця проживання малолітньої дитини разом з батьком та відібрання дитини у матері без позбавлення батьківських прав здійснювався консультантом суду в Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області ОСОБА3.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 1 грудня 2022 року суддю Боярського О.О. було виключено з автоматизованого розподілу справи № 495/9643/22, інші судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, окрім судді Заверюхи В.О., були виключені з автоматизованого розподілу у зв’язку з відсутністю спеціалізації, відрядженням.

Відповідно до показань ОСОБА3, на прохання помічників суддів, у тому числі на прохання помічниці судді ОСОБА7 – ОСОБА21, ОСОБА3 здійснювала незаконне втручання в роботу судової автоматизованої системи «Д-3» з метою розподілу справ щодо встановлення факту самостійного виховання батьком неповнолітньої дитини на «заздалегідь визначених суддів».

Таким чином, 1 грудня 2022 року шляхом незаконного втручання в роботу автоматизованої системи діловодства суду справу № 495/9643/22 було розподілено на суддю ОСОБА7.

Рішенням судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюхи В.О. від 12 грудня 2022 року у справі № 495/9643/22 позов ОСОБА13 до ОСОБА12 було задоволено, визначено місце проживання малолітньої дитини разом з батьком (ОСОБА13), відібрано малолітню дитину від матері (ОСОБА12), без позбавлення її батьківських прав, для проживання малолітньої дитини із батьком, за відповідною адресою, у зв’язку з самостійним вихованням дитини батьком без участі матері.

НАБУ вказує, що суддя Заверюха В.О. ухвалив вказане рішення з істотним порушенням норм процесуального права, оскільки:

всупереч вимогам пункту 5 частини третьої статті 175 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) позовна заява не містить посилання на докази, що підтверджують зазначені у ній обставини;

всупереч вимогам частини першої, підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4, частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» судовий збір було сплачено за одну позовну вимогу немайнового характеру, за наявності двох позовних вимог (визначення місця проживання дитини та відібрання дитини);

провадження у справі було відкрито з порушенням вимог частини шостої статті 187 ЦПК України, без надання відповідним органом реєстрації місця перебування та місця проживання особи інформації про її зареєстроване місце проживання (перебування). Справу було розглянуто з порушенням правил підсудності, оскільки, незважаючи на те, що сторони у справі прописані на «непідсудній» Білгород-Дністровському міськрайонному суду Одеської області території, підсудність визначалася на підставі копії укладеного ОСОБА12 договору оренди житла в місті Білгород-Дністровському;

до участі в справі, всупереч вимогам частин третьої, п’ятої статті 53 ЦПК України, частини четвертої статті 19 Сімейного кодексу України (далі – СК України), не було залучено орган опіки і піклування; у справі відсутній висновок органу опіки і піклування;

справу вирішено за відсутності документального підтвердження фактів, які позивач вказував у позовній заяві стосовно себе, відповідачки та дитини, факту окремого проживання позивача з відповідачкою, зокрема;

ОСОБА12 визнала позовні вимоги, не визнавши обставину, що вона безвідповідально ставиться до виховання дитини та догляду за нею. Отже, вказана обставина не могла бути встановлена судом без оцінки доказів згідно з частиною першою статті 82 ЦПК України, у тому числі зважаючи на відсутність фактичних відомостей про добровільність визнання позовних вимог. За обставин визнання відповідачкою позову предмет спору був відсутній;

всупереч вимогам частини четвертої статті 206 ЦПК України, оскільки заяву відповідача не можна оцінювати як визнання всіх позовних вимог, суд не перевірив, чи не порушує таке визнання позову відповідачем права, свободи та інтереси дитини.

Вказаним, на думку скаржника, підтверджується факт ухвалення суддею Заверюхою В.О. рішення у справі № 495/9643/22 виключно на підставі позовної заяви позивача (батька) та заяви відповідача (матері) про визнання позовних вимог без дослідження жодних доказів, без урахування «реальних» інтересів дитини та за відсутності предмета спору.

Наслідком вказаних дій судді Заверюхи В.О. став виїзд ОСОБА13, ____ року народження, 25 березня 2023 року за межі території України.

3. Під час досудового розслідування кримінального провадження № ____ встановлено, що адвокат ОСОБА4 за грошову винагороду (102000 гривень) організував ОСОБА15 ухвалення фіктивного судового рішення про визначення місця проживання малолітньої дитини разом з батьком у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері та відібрання дитини у матері без позбавлення її батьківських прав для проживання дитини з батьком. Відповідну позовну заяву, будь-які інші документи щодо вказаного позову ОСОБА15 не підписував та до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області не подавав. До того ж, згідно з матеріалами досудового розслідування, ОСОБА15, його дружина – ОСОБА16, їх спільна дитина – ОСОБА17 проживають разом однією сім’єю у місті Києві.

Згідно з дисциплінарною скаргою, справа № 495/1426/23 надійшла у провадження судді Заверюхи В.О. за обставин втручання в роботу автоматизованої системи «Д-3» в Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області.

Рішенням судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюхи В.О. від 23 лютого 2023 року у справі № 495/1426/23 позов ОСОБА15 до ОСОБА16, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору – орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, було задоволено, визначено місце проживання малолітньої дитини разом з батьком (ОСОБА15), відібрано малолітню дитину (ОСОБА17) від матері (ОСОБА16), без позбавлення її батьківських прав, для проживання малолітньої дитини із батьком, за відповідною адресою, у зв’язку з самостійним вихованням дитини батьком без участі матері.

Скаржник зазначає, що вказане рішення суддя Заверюха В.О. ухвалив з істотним порушенням норм процесуального права, припустившись фактично тих же порушень, що й під час здійснення правосуддя у справі № 495/9643/22.

При цьому, залучивши у справу № 495/1426/23 в якості третьої особи орган опіки й піклування, рішення від 23 лютого 2023 року суддя Заверюха В.О. ухвалив без його участі. Висновок органу опіки й піклування в матеріалах справи відсутній.

НАБУ наголошує, що «неможливо відібрати дитину у матері, якщо дитина, згідно з позовною заявою, фактично і так проживає з батьком».

Вказаним, на думку скаржника, підтверджується факт ухвалення суддею Заверюхою В.О. рішення у справі № 495/1426/23 виключно на підставі позовної заяви позивача (батька) та заяви відповідача (матері) про визнання позовних вимог без дослідження жодних доказів, без урахування «реальних» інтересів дитини та за відсутності предмета спору.

4. НАБУ зазначає, що, згідно з матеріалами досудового розслідування кримінального провадження № ____, суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюха В.О. «на прохання свого товариша» ухвалив рішення від 21 листопада 2022 року у справі № 495/8702/22, яким задовольнив позов ОСОБА18 до ОСОБА19, визначивши місце проживання малолітньої дитини разом з батьком (ОСОБА18) за відповідною адресою. Вказаним рішенням відібрано малолітню дитину від матері (ОСОБА19), без позбавлення її батьківських прав.

При цьому судді Заверюсі В.О. було достеменно відомо про фактичне проживання ОСОБА18 та ОСОБА19, їх спільної дитини, однією сім’єю, та мету отримання ОСОБА18 вказаного рішення – ухилення від мобілізації та можливість здійснювати закордонні поїздки в умовах воєнного стану.

Згідно з дисциплінарною скаргою, справа № 495/8702/22 надійшла у провадження судді Заверюхи В.О. за обставин втручання в роботу автоматизованої системи «Д-3» в Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області.

Скаржник зазначає, що вказане рішення суддя Заверюха В.О. ухвалив з істотним порушенням норм процесуального права. У справі № 495/8702/22 суддя Заверюха В.О. припустився фактично тих же порушень, що й під час здійснення правосуддя у справах №№ 495/9643/22, 495/1426/23.

До участі в справі, всупереч вимогам частин третьої, п’ятої статті 53 ЦПК України, частини четвертої статті 19 СК України, не було залучено орган опіки і піклування. У справі відсутній висновок органу опіки і піклування.

Наведеним, на переконання скаржника, підтверджується факт ухвалення суддею Заверюхою В.О. рішення у справі № 495/8702/22 виключно на підставі позовної заяви позивача (батька) та заяви відповідача (матері) про визнання позовних вимог без дослідження жодних доказів, без урахування «реальних» інтересів дитини та за відсутності предмета спору.

Наслідком вказаних дій судді Заверюхи В.О. стало багаторазове використання ОСОБА18 зазначеного судового рішення з метою перетину державного кордону України під час воєнного стану.

5. ОСОБА18 звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом до ОСОБА19 про позбавлення її батьківських прав.

НАБУ зазначає, що голова Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюха В.О. «на прохання свого товариша організував авторозподіл справи на суддю Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Савицького С.І., а також позитивне ухвалення рішення у справі», маючи на меті створення позивачеві підстав для отримання відстрочки від мобілізації та можливості виїзду за кордон в умовах воєнного стану. Зокрема, для організації розподілу справи на суддю Савицького С.І. суддя Заверюха В.О. залучив свою помічницю – ОСОБА21.

Так, під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження № ____ зафіксовано розмову помічника судді ОСОБА7 – ОСОБА21 щодо втручання в розподіл справи за позовом ОСОБА18 ОСОБА18. Зокрема, під час розмови обговорювалося, що справа потрапила у провадження судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Мишка В.В., проте зазначений суддя «не влаштовує», тому потрібно далі вживати заходи для визначення «потрібного» судді.

Як вказує НАБУ, загалом, з метою досягнення вказаної протиправної мети, в суді було зареєстровано чотири справи за вказаним вище позовом ОСОБА18:

справа № 495/3099/24 (головуючий суддя – Мишко В.В.);

справа № 495/3345/24 (головуючий суддя – Боярський О.О.);

справа № 495/3650/24 (головуючий суддя – Боярський О.О.);

справа № 495/3710/24 (головуючий суддя – Волкова Ю.Ф.).

Позовні заяви у вказаних справах з підстав їх відкликання були повернуті позивачеві.

Згідно з наданими ОСОБА18 показаннями у кримінальному провадженні № ____, під час вказаних подій він перебував за кордоном, заяви про повернення поданого ним позову не підписував, та до суду не подавав.

Відповідно до дисциплінарної скарги, «з п’ятого разу» позовна заява ОСОБА18 була розподілена у провадження судді Савицького С.І., який, діючи на прохання голови суду Заверюхи В.О., істотно порушуючи норми процесуального права, ухвалив рішення від 4 червня 2024 року у справі № 495/3746/24 про позбавлення ОСОБА19 батьківських прав стосовно її малолітньої дитини.

 

Встановлені під час попередньої перевірки дисциплінарної скарги фактичні дані та обставини

Судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюсі В.О. листом від 29 серпня 2024 року вихідний № 25585/0/9-24 було запропоновано надати пояснення по суті доводів дисциплінарної скарги НАБУ. Вказаною пропозицією суддя Заверюха В.О. станом на дату підготовки вказаного висновку не скористався.

З урахуванням доданих до дисциплінарної скарги НАБУ копій матеріалів досудового розслідування кримінального провадження № ____, у тому числі матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій (далі – НС(Р)Д), копій матеріалів справ №№ 495/9643/22, 495/1426/22, 495/8702/22, 495/3099/24, 495/3345/24, 495/3650/24, 495/3710/24, 495/3746/24, встановлено таке.

Суддя ОСОБА1 під час допиту 5 лютого 2024 року у кримінальному провадженні № ____ повідомив, що з 2017 року до лютого 2023 року перебував на адміністративній посаді голови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, його заступником був ОСОБА7.

З лютого 2023 року головою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області став Заверюха В.О.

Згідно з показаннями ОСОБА1, ОСОБА7 спільно з адвокатом ОСОБА4 «організували протиправний механізм ухвалення фіктивних рішень, які є підставою для відстрочки від мобілізації, згідно зі ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Суддя ОСОБА1 пояснив, що особисто був залучений «у вказаному механізмі» як виконавець, та зазначив, що «ОСОБА7 особисто визначив суму неправомірної вигоди, яку необхідно отримувати суддям за прийняття позитивного рішення у розмірі 500 $ та забороняв піднімати вказану суму», «ОСОБА7 особисто контролював усі вказані судові справи та вів їх облік, можливо останній додатково отримував неправомірну вигоду від адвоката за організацію та контроль процесу в суді».

Згідно викладеними у протоколі допиту від 2 серпня 2024 року показаннями консультанта Білгород-Дністровського міськрайонного суду ОСОБА3, до її посадових обов’язків входить реєстрація та розподіл судових справ шляхом внесення відповідної позовної заяви до системи суду «Д-3». Автоматизований розподіл справи на відповідного суддю фактично залежить від категорії справи та його спеціалізації.

ОСОБА3 зазначила, що з початку серпня 2022 року до неї на постійній основі почали звертатися помічники суддів ОСОБА1, ОСОБА8, ОСОБА7, з проханням здійснити втручання у систему розподілу судових справ «Д-3», з метою розподілу відповідної цивільної справи на певного суддю.

Втручання в автоматизовану систему відбувалося шляхом введення до системи недостовірних відомостей про виключення всіх суддів з розподілу, та залишення в ньому лише одного судді, на якого, згідно з домовленістю, повинна була «впасти» справа.

Відповідно до показань ОСОБА3, в суді існувала ще одна «схема» розподілу справ. Помічник зацікавленого судді, на якого потрібно було розподілити певну справу, приносив їй копію зареєстрованої позовної заяви без оригінального підпису позивача та без додатків. Вказаний позов реєструвався у системі «Д-3», здійснювався розподіл. Якщо позовна заява було розподілена на іншого суддю, ніж за домовленістю, помічник судді надавав ОСОБА3 копію тієї ж позовної заяви без оригіналу підпису позивача, для здійснення наступної реєстрації справи та організації розподілу. Вказані маніпуляції відбувалися по декілька разів, поки справа не «випадала» на «потрібного» суддю, після чого копія позовної заяви замінювалася в матеріалах справи на оригінал. Попередньо подані позовні заяви поверталися позивачу.

На запитання під час допиту, чи відомо їй, хто з суддів Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області був залучений до протиправного «механізму» ухвалення судових рішень про начебто самостійне виховання батьком неповнолітньої дитини за надуманих обставин, ОСОБА3 зазначила суддів ОСОБА7, ОСОБА8, ОСОБА1, та повідомила, що вартість ухваленого рішення у наведених справах становила 500 доларів США за одне рішення.

Згідно з висновком експертів за результатами проведення комісійної судової комп’ютерно-технічної експертизи (від 11 липня 2024 року № 1638/24-35), у Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області має місце порушення вимог Положення про автоматизовану систему документообігу суду в редакції, затвердженій рішенням Ради суддів України від 2 квітня 2015 року № 25, та погодженій наказом Державної судової адміністрації України від 2 квітня 2015 року № 45, що діяло до підключення судів до модуля автоматизованого розподілу справ. Вказане порушення, зокрема, полягало в тому, що під час реєстрації ряду судових справ в системі «Д-3» вказувалася спеціалізація, що не відповідає суті (категорії) справи. Додатково в таких справах відбувалося виключення конкретних суддів через спеціалізований блок в обліково-статистичній картці. Вказані дії давали можливість участі в розподілі справи лише одного судді, на якого, власне, справа й розподілялась.

Під час проведення експертизи було встановлено випадки, коли до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від однієї і тієї ж особи подавалося декілька позовних заяв «однакового реєстраційного типу (змісту)». Всі ці заяви реєструвалися в суді та підлягали автоматизованому розподілу. За результатами автоматизованого розподілу позови у справах, що розподілялись на «непотрібних» суддів, залишались без розгляду, або ж повертались заявнику, або ж вважалися неподаними. Справа, що розподілилася на «потрібного» суддю, розглядалася.

Згідно з експертним висновком, вказані вище дії в автоматизованій системі діловодства суду КП «Д-3» здійснювалися під логіном користувача системи, що відповідає обліковому запису співробітника «ОСОБА3».

У копіях матеріалів досудового розслідування, наданих НАБУ в якості додатку до дисциплінарної скарги, міститься протокол допиту підозрюваного ОСОБА6 від 18 серпня 2024 року.

Згідно з показаннями ОСОБА6, в Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області троє суддів, зокрема, ОСОБА7, ОСОБА1, ОСОБА8 з весни 2022 року ухвалювали рішення про визначення місця проживання дитини разом з батьком, шляхом відібрання дитини у матері без позбавлення або з позбавленням матері батьківських прав.

ОСОБА6 вказав, що йому відомо, що такі рішення ухвалювалися за неправомірну вигоду в сумі приблизно 500 доларів США через адвокатів, повідомив, що близько товаришує, зокрема, із суддею Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА7.

ОСОБА6 зазначив, що суддя ОСОБА7, маючи вагомий авторитет в суді, налагодив процес масового ухвалення судових рішень про самостійне виховання батьком дитини, що є підставою для відстрочки від мобілізації та виїзду чоловіків за кордон в умовах воєнного стану. «До вказаного процесу ОСОБА7 залучив суддю ОСОБА1 та суддю ОСОБА8, інші судді не бажали ухвалювати такі рішення, а у разі потрапляння справи на них, відмовляли в позовних вимогах. За таких умов, учасники вказаного процесу організували механізм розподілу позовних заяв на зазначених трьох суддів».

Справа № 495/2284/23

Згідно з протоколом допиту підозрюваного від 20 серпня 2024 року у кримінальному провадженні № ____, щодо обставин розгляду ним справи № 495/2284/23 суддя ОСОБА1 пояснив, що на початку березня 2023 року голова Білгород-Дністровського міськрайонного суду ОСОБА7 попросив його розглянути та ухвалити «позитивне» рішення у справі за позовом знайомих ОСОБА7 – ОСОБА9 до ОСОБА10 про визначення місця проживання дитини. За вказані дії ОСОБА7 запропонував йому грошову винагороду «як завжди», тобто в розмірі 500 доларів США.

ОСОБА1 погодився на пропозицію ОСОБА7.

Ухвалою від 7 березня 2023 року у справі № 495/2284/23 за вказаним позовом було відкрито провадження, підготовче судове засідання у справі призначено на 10:00 20 березня 2023 року.

20 березня 2023 року відповідачка ОСОБА10 зайшла до кабінету, що слугував приймальнею судді ОСОБА1.

Оскільки суддя ОСОБА1 перебував у залі судового засідання, ОСОБА10 звернулася до помічниці судді ОСОБА1 – ОСОБА22, з проханням перенести вказане судове засідання у справі «на декілька днів» у зв’язку з тим, що в справі не вистачає «якогось» документа.

Після того, як ОСОБА22 відмовила їй у вирішенні вказаного питання, відповідачка звернулася до голови суду ОСОБА7.

Вдруге до кабінету (приймальні судді ОСОБА1) ОСОБА10 прийшла із ОСОБА7, який попросив ОСОБА22 перенести судове засідання у справі № 495/2284/23 на 22 березня 2023 року.

ОСОБА22 передала вказане прохання судді ОСОБА1, і він погодив вказану дату.

22 березня 2023 року суддею Боярським О.О. було ухвалено рішення у справі № 495/2284/23, яким: позов задоволено, розірвано шлюб між ОСОБА9 та ОСОБА10; визначено місце проживання малолітнього сина (ОСОБА11), ____ року народження, із батьком (ОСОБА9); відібрано малолітнього сина у матері (ОСОБА10), у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері; з ОСОБА10 стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду та до досягнення дитиною повноліття.

Попередньою перевіркою встановлено, що судове засідання 22 березня 2023 року відбулося за відсутності сторін у справі та представника органу опіки і піклування як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог.

Підставою для ухвалення вказаного судового рішення суддя Боярський О.О. зазначив наявність заяви відповідачки ОСОБА10 від 22 березня 2023 року про розгляд справи без її участі, в якій вона вказала, що повністю визнає позовну заяву та обставини, на які посилається відповідач, не заперечує проти позовних вимог про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та визначення місця проживання малолітнього сина з батьком, відібрання у неї сина без позбавлення її батьківських прав.

Постановою Одеського апеляційного суду від 7 листопада 2023 року, ухваленою за результатами розгляду апеляційної скарги військової частини ____ (як особи, прав та обов’язків якої стосується питання щодо звільнення ОСОБА9 з військової служби, на якій ОСОБА9 перебував станом на час розгляду справи № 495/2284/23), рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 березня 2023 року скасовано в частині визначення місця проживання ОСОБА11, ____ року народження, із батьком, ОСОБА9, ____ року народження, та в частині стягнення з ОСОБА10 аліментів на користь ОСОБА11.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2024 року за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА9 постанову Одеського апеляційного суду від 7 листопада 2023 року у справі № 495/2284/23 залишено без змін.

Окремою ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2024 року Вищу раду правосуддя повідомлено про виявлені касаційним судом порушення суддею Боярським О.О. норм матеріального та процесуального права під час розгляду справи № 495/2284/23.

Потрібно наголосити, що суддя ОСОБА1 під час допиту 20 серпня 2024 року зазначив, що про те, що позивач у справі № 495/2284/23 ОСОБА9 є військовослужбовцем, дізнався приблизно у серпні 2023 року, під час апеляційного оскарження ухваленого ним рішення.

За вказаних обставин суддя ОСОБА1 звернувся до голови суду ОСОБА7.

ОСОБА7 відповів, що його самого ввели в оману, йому не було відомо про вказаний факт, та повідомив про «надання» ним ОСОБА9 задля успішного оскарження рішення апеляційної інстанції в касаційному суді «свого адвоката Васильєва Павла Олеговича».

Згідно з протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА7 від 17 липня 2024 року, у месенджері «WhatsUpр» виявлено переписку між ОСОБА7 та абонентом «ОСОБА23». Вказана переписка, зокрема, містить фразу абонента «ОСОБА23»: «ОСОБА9 он же (Никита) стесняется тебя набрать, чтобы спросить решение набрало силу, если не трудно.»

 

Справа № 495/9643/22

Справа за позовом ОСОБА13 до ОСОБА12 про визначення місця проживання дитини з батьком, відібрання малолітньої дитини від матері без позбавлення її батьківських прав (№ 495/9643/22), надійшла у провадження судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюхи В.О. 1 грудня 2022 року.

Наявний у матеріалах досудового розслідування додаток до протоколу огляду мобільного телефону ОСОБА4 від 23 березня 2024 року містить переписку у месенджері «Viber» між адвокатом ОСОБА4 та ОСОБА12 (від 7 листопада 2022 року), зміст якої вказує на наявність домовленості між ними щодо вирішення питання про можливість виїзду військовозобов’язаного чоловіка ОСОБА12 – ОСОБА13 за кордон.

Згідно з наданою НАБУ копією протоколу автоматизованого розподілу справи № 495/9643/22 між суддями від 1 грудня 2022 року, в розподілі вказаної справи брав участь лише суддя Заверюха В.О. Інші судді були виключені з розподілу переважно з підстав «відсутності спеціалізації».

Відповідно до квитанції до платіжної інструкції про переказ готівки від 24 листопада 2022 року, що міститься у матеріалах справи, позивач ОСОБА13 сплатив судовий збір у сумі 992,40 грн, тобто за одну позовну вимогу, за наявності двох позовних вимог – визначення місця проживання дитини та відібрання дитини від матері.

До дисциплінарної скарги додано копію договору оренди будинку від 15 жовтня 2022 року, згідно з яким ОСОБА12 (відповідачка) орендує житло за адресою: АДРЕСА1. Термін дії договору – до 31 грудня 2022 року. Згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичним місцем проживання / перебування ОСОБА12 є місто АДРЕСА2. За цією ж адресою, згідно із довідкою про взяття на облік тимчасово переміщеної особи, проживав/перебував ОСОБА13 (позивач).

Ухвалою від 2 грудня 2022 року суддя Заверюха В.О. відкрив загальне позовне провадження у справі, призначивши підготовче судове засідання на 10:30 12 грудня 2022 року.

Як убачається із матеріалів справи та відомостей, розміщених у Єдиному державному реєстрі судових рішень, суддя Заверюха В.О. не залучав до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради Одеської області. Висновок щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні (далі також – висновок органу опіки і піклування), у матеріалах справи відсутній.

У матеріалах справи міститься запит суду від 5 грудня 2022 року до відділу адресно-довідкової роботи Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі – ГУ ДМС України в Одеській області) про надання відомостей про реєстрацію місця проживання та інших персональних даних, що містяться в реєстрі адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області, щодо ОСОБА12 Відповідь на вказаний запит у матеріалах справи відсутня.

12 грудня 2022 року в суді зареєстровано заяву ОСОБА12, в якій вона висловлює прохання розглянути справу № 495/9643/22 без її участі як відповідача, зазначає, що позовну заяву та обставини, на які посилається позивач, визнає повністю, проти задоволення позовних вимог не заперечує, а саме визнає визначення місця проживання її малолітньої доньки, ОСОБА14, ____ року народження, із батьком, ОСОБА13, та відібрання від неї доньки для проживання разом з батьком у зв’язку з самостійним вихованням ним дитини.

12 грудня 2022 року суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюха В.О. ухвалив рішення, яким задовольнив позов ОСОБА13 до ОСОБА12, визначив місце проживання малолітньої дитини разом з батьком (ОСОБА13), відібрав малолітню дитину від матері (ОСОБА12), без позбавлення її батьківських прав, для проживання малолітньої дитини із батьком, за відповідною адресою, у зв’язку з самостійним вихованням дитини батьком без участі матері.

Судове засідання 12 грудня 2022 року відбулося за відсутності сторін у справі.

Відповідно до довідки, сформованої з системи «Аркан», 25 березня 2023 року ОСОБА13 виїхав з України шляхом перетину кордону з Молдовою через пункт пропуску «Старокозаче».

 

Справа № 495/1426/23

Справа за позовом ОСОБА15 до ОСОБА16 про визначення місця проживання дитини з батьком, відібрання малолітньої дитини від матері без позбавлення її батьківських прав (№ 495/1426/23), надійшла у провадження судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюхи В.О. 13 лютого 2023 року.

Як встановлено попередньою перевіркою, ОСОБА15 надав показання у кримінальному провадженні № ____ (протокол допиту свідка ОСОБА15 від 9 липня 2024 року міститься в матеріалах досудового розслідування, наданих НАБУ в якості додатків до дисциплінарної скарги).

Зокрема, ОСОБА15 зазначив, що не подавав до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області жодних документів, а також не підписував жодних документів, окрім договору з адвокатом ОСОБА4.

Згідно з наданою НАБУ копією протоколу автоматизованого розподілу справи № 495/1426/23 між суддями від 13 лютого 2023 року, в розподілі вказаної справи брав участь лише суддя Заверюха В.О. Інші судді були виключені з розподілу переважно з підстав «відсутності спеціалізації».

Відповідно до квитанції до платіжної інструкції про переказ готівки від 8 лютого 2023 року, що міститься у матеріалах справи, позивач ОСОБА15 сплатив судовий збір у сумі 1073,60 грн, тобто за одну позовну вимогу, за наявності двох позовних вимог – визначення місця проживання дитини та відібрання дитини від матері.

До дисциплінарної скарги додано копію договору оренди будинку від 21 липня 2022 року, згідно з яким ОСОБА16 (відповідачка) орендує житло за адресою: АДРЕСА1. Термін дії договору – до 21 липня 2023 року. Згідно з паспортом відповідачки ОСОБА16, 24 лютого 2020 року було зареєстровано місце її проживання за адресою: АДРЕСА3.

Місце проживання позивача ОСОБА15: АДРЕСА4.

Ухвалою від 14 лютого 2023 року суддя Заверюха В.О. відкрив загальне позовне провадження у справі, призначивши підготовче судове засідання на 09:40 23 лютого 2023 року.

Ухвалою від 14 лютого 2023 року суддя Заверюха В.О. залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради Одеської області. Слід зауважити, що висновок щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, у матеріалах справи відсутній.

У матеріалах справи міститься запит суду від 14 лютого 2023 року до відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області про надання відомостей про реєстрацію місця проживання та інших персональних даних, що містяться в реєстрі адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області, щодо ОСОБА16. Водночас відповідь на вказаний запит у матеріалах справи відсутня.

23 лютого 2023 року в суді зареєстровано заяву ОСОБА16, в якій вона висловлює прохання розглянути справу № 495/1426/23 без її участі як відповідача, зазначає, що позовну заяву та обставини, на які посилається позивач, визнає повністю, проти задоволення позовних вимог не заперечує, а саме визнає визначення місця проживання її малолітньої доньки, ОСОБА17, ____ року народження, із батьком, ОСОБА15, та відібрання від неї доньки для проживання разом з батьком у зв’язку з самостійним вихованням ним дитини.

23 лютого 2023 року суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюха В.О. ухвалив рішення, яким задовольнив позов ОСОБА15 до ОСОБА16, визначив місце проживання малолітньої дитини разом з батьком (ОСОБА15), відібрав малолітню дитину від матері (ОСОБА16), без позбавлення її батьківських прав, для проживання малолітньої дитини із батьком, за відповідною адресою, у зв’язку з самостійним вихованням дитини батьком без участі матері.

Судове засідання 23 лютого 2023 року відбулося за відсутності сторін у справі. Згідно із судовим рішенням, «представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору у підготовче судове засідання не з’явився, повідомлявся, причини неявки суду не відомі».

 

Справа № 495/8702/22

Справа за позовом ОСОБА18 до ОСОБА19 про визначення місця проживання дитини з батьком, відібрання малолітньої дитини від матері без позбавлення її батьківських прав (№ 495/8702/22), надійшла у провадження судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюхи В.О. 2 листопада 2022 року.

Як встановлено попередньою перевіркою, надаючи показання у кримінальному провадженні № ____ в якості свідка (протокол допиту від 19 серпня 2024 року), ОСОБА18 зазначив, що з метою забезпечення легального виїзду ним за межі України в умовах воєнного стану звернувся до батька своєї дівчини – ОСОБА19 ОСОБА6, з проханням допомогти в отриманні рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду про визначення місця проживання дитини.

ОСОБА18 повідомив, що в кінці жовтня 2022 року передав ОСОБА6 пакет документів; через деякий час ОСОБА6 надав йому на підпис позовну заяву, яку він підписав, та з якою, за вказівкою ОСОБА6, звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.

Згідно з показаннями ОСОБА18, згодом він надав суду заяву про розгляд справи без його участі, 21 листопада 2022 року суддя ОСОБА7 ухвалив рішення у справі. Після набрання вказаним судовим рішенням законної сили ОСОБА18 забрав його у помічника судді ОСОБА7.

ОСОБА18 вказав, що зазначене судове рішення використовував «під час виїздів як підставу для перетину державного кордону».

У матеріалах досудового розслідування, наданих НАБУ в якості додатку до дисциплінарної скарги, міститься протокол допиту підозрюваного ОСОБА6 від 18 серпня 2024 року.

ОСОБА6 зазначив, що ОСОБА18 є батьком його онука, а також неофіційним чоловіком його доньки – ОСОБА19. Вказав, що ОСОБА18 та його донька ОСОБА19 разом з їх спільною дитиною ОСОБА20, ____ року народження, спільно проживали та проживають однією сім’єю в місті Білгород-Дністровський.

Враховуючи прохання ОСОБА18 та відомий в місті «механізм» ухвалення фіктивних судових рішень для отримання відстрочки від мобілізації, користуючись дружніми відносинами з ОСОБА7, ОСОБА6 в жовтні 2022 року звернувся до вказаного судді, який пообіцяв безоплатно організувати в Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області ухвалення «позитивного рішення ОСОБА18 для отримання відстрочки від мобілізації та можливості виїзду за кордон в умовах воєнного стану».

Згідно з показаннями ОСОБА6, ОСОБА7 особисто навів йому перелік документів, які необхідно зібрати ОСОБА18 для подання позову, а саме: паспорти, ідентифікаційні коди, свідоцтво про народження дитини, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджує наявність у ОСОБА18 власного житла. Жодних інших документів ОСОБА7 не запитував.

Як вказав ОСОБА6, про факт спільного проживання його доньки ОСОБА19 разом з її неофіційним чоловіком ОСОБА18 та їх спільною двомісячною дитиною ОСОБА7 було відомо з його слів. Зібраний ОСОБА18 пакет документів він віддав особисто ОСОБА7, після чого через адвоката В. Садовського йому передали відповідну сформовану позовну заяву від імені ОСОБА18. ОСОБА18 підписав позов та особисто подав до суду через канцелярію.

Під час спілкування ОСОБА7 повідомив ОСОБА6, що справа розподілена на нього, запевняв, що ним буде ухвалено «позитивне» рішення. За вказівкою ОСОБА7 ОСОБА18 та ОСОБА19 написали та подали до суду заяви про розгляд судової справи без їх участі, 21 листопада 2022 року ОСОБА7 ухвалив рішення про визначення місця проживання дитини з батьком ОСОБА18, шляхом відібрання дитини у матері ОСОБА19.

Згідно з наданою НАБУ копією протоколу автоматизованого розподілу справи № 495/8702/22 між суддями від 2 листопада 2022 року, в розподілі вказаної справи брав участь лише суддя Заверюха В.О. Інші судді були виключені з розподілу переважно з підстав «відсутності спеціалізації».

Ухвалою від 3 листопада 2022 року суддя Заверюха В.О. відкрив загальне позовне провадження у справі, призначивши підготовче судове засідання на 09:30 15 листопада 2022 року.

У матеріалах справи міститься запит суду від 7 листопада 2022 року до відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області про надання відомостей про реєстрацію місця проживання та інших персональних даних, що містяться в реєстрі адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області, щодо ОСОБА19. Водночас відповідь на вказаний запит у матеріалах справи відсутня.

15 листопада 2022 року в суді зареєстровано заяву ОСОБА19, в якій вона висловлює прохання розглянути справу № 495/8702/22 без її участі як відповідача, зазначає, що позовну заяву та обставини, на які посилається позивач, визнає повністю, проти задоволення позовних вимог не заперечує, а саме визнає визначення місця проживання її сина, ОСОБА20, ____ року народження, із батьком, ОСОБА18, та відібрання від неї сина для проживання разом з батьком у зв’язку з самостійним вихованням ним дитини.

У Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області того ж дня, а саме 15 листопада 2022 року, зареєстрована заява ОСОБА18, який висловив прохання розглянути справу 495/8702/22 без його участі.

В матеріалах справи міститься довідка за підписом секретаря судового засідання Червинської І.В., від 16 листопада 2022 року (всупереч заявленій попередньо даті підготовчого судового засідання – 15 листопада 2022 року), про те, що згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України «судове засідання не здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу».

21 листопада 2022 року суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюха В.О. ухвалив рішення, яким задовольнив позов ОСОБА18 до ОСОБА19, визначив місце проживання малолітньої дитини разом з батьком (ОСОБА18), відібрав малолітню дитину від матері (ОСОБА19), без позбавлення її батьківських прав.

Попередньою перевіркою встановлено, що 9 лютого 2023 року ОСОБА18 звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду із заявою, в якій просив роз’яснити, чи є рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 листопада 2022 року у справі № 495/8702/22 «підтвердженням факту самостійного виховання малолітнього сина ОСОБА20, ____ р.н., батьком ОСОБА18, ____ р.н., без участі матері».

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13 лютого 2023 року вказану заяву передано судді Заверюсі В.О.

Ухвалою судді Заверюхи В.О. від 15 лютого 2023 року рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 листопада 2022 року у справі № 495/8702/22 роз’яснено, із зазначенням, що воно є підтвердженням того, що ОСОБА18 самостійно займається вихованням малолітньої дитини, без участі матері – ОСОБА19.

В ухвалі від 15 лютого 2023 року суддя Заверюха В.О. вказав, що «в судове засідання сторони по справі не з’явились, повідомлялись, причини неявки суду не відомі». Водночас вказані суддею в ухвалі обставини не відповідають дійсності, оскільки матеріали справи не містять будь-якого підтвердження повідомлення сторін у справі про судове засідання 15 лютого 2023 року.

 

Справи №№ 495/3099/24, 495/3345/24, 495/3650/24, 495/3710/24, 495/3746/24

Як убачається з протоколу допиту свідка від 19 серпня 2024 року у кримінальному провадженні № ____, ОСОБА18 з ухваленим суддею ОСОБА7 рішенням від 21 листопада 2022 року у справі № 495/3746/24 звернувся до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою отримання відстрочки від мобілізації, однак йому було відмовлено з посиланням на те, що для отримання відстрочки «мати має бути позбавлена батьківських прав».

У протоколі допиту підозрюваного ОСОБА6 (від 18 серпня 2024 року) зазначено, що зятю ОСОБА6 – ОСОБА18, враховуючи зміни до законодавства України у 2024 році, для отримання відстрочки необхідно було отримати рішення про позбавлення батьківських прав матері дитини.

Приблизно у березні 2024 року ОСОБА6 звернувся до ОСОБА7 з проханням забезпечити ухвалення такого судового рішення.

ОСОБА7 пообіцяв безоплатно організувати «позитивне» рішення, навівши ОСОБА6 перелік необхідних для цього документів.

В цей час ОСОБА18 перебував за кордоном і ніяких заяв не підписував.

ОСОБА6 зазначив, що після подання позовної заяви до суду позов декілька разів потрапляв на розгляд суддів, які відмовляють в ухваленні фіктивних рішень. З метою розподілу справи на «потрібного» суддю голова суду ОСОБА7 організував підлеглих йому працівників. Зокрема, помічниця судді ОСОБА7 – ОСОБА21 контролювала процес обрання судді та організовувала написання заяв від імені ОСОБА18 про повернення позову.

Позов розподілявся і у провадження судді ОСОБА1, проте ОСОБА6 вказує, що оскільки ОСОБА1 в січні 2024 року було «задокументовано» на отриманні неправомірної вигоди, судове рішення за підписом зазначеного судді він «не захотів».

Згідно з показаннями ОСОБА6, за результатами втручання в автоматизований розподіл справи позов ОСОБА18 був розподілений судді ОСОБА8, 4 червня 2024 року суддя ОСОБА8 ухвалив рішення про позбавлення його доньки батьківських прав.

 

З копій матеріалів судових справ №№ 495/3099/24, 495/3345/24, 495/3650/24, 495/3710/24, 495/3746/24 убачається таке.

8 квітня 2024 року у Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області зареєстровано позовну заяву ОСОБА18 до ОСОБА19, датовану 8 квітня 2024 року, про позбавлення ОСОБА19 батьківських прав стосовно малолітньої дитини, ОСОБА20, ____року народження.

На вказаній позовній заяві підпис позивача відсутній.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 8 квітня 2024 року (за підписом консультанта суду Кудакової Н.В.), справі за вказаним позовом присвоєно № 495/3099/24. У розподілі брали участь шість суддів Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, головуючим суддею у справі визначено суддю Мишка В.В.

При цьому під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження № ____ зафіксовано розмову помічника судді ОСОБА7 – ОСОБА21 з ОСОБА6 щодо справи за позовом ОСОБА18 (протокол НС(Р)Д, а саме зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 19 квітня 2024 року). Зокрема, з протоколу убачається, що оскільки справа потрапила у провадження судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Мишка В.В., співрозмовників не влаштовував такий результат автоматизованого розподілу справи.

Того ж дня, 8 квітня 2024 року, в суді зареєстровано виконану друком заяву ОСОБА18 про повернення його позовної заяви до відкриття провадження у справі. Навпроти друкованих прізвища, ініціалів позивача міститься підпис «ОСОБА18».

Ухвалою судді Мишка В.В. від 8 квітня 2024 року позов ОСОБА18 повернено позивачу на підставі пункту 3 частини четвертої статті 185 ЦПК України.

12 квітня 2024 року у Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області зареєстровано позовну заяву ОСОБА18 до ОСОБА19, про позбавлення ОСОБА19 батьківських прав стосовно малолітньої дитини, ОСОБА20, ____ року народження.

Вказана заява аналогічна за змістом позовній заяві у справі № 495/3099/24, на ній відсутні підпис позивача та дата її складання.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 квітня 2024 року (за підписом консультанта суду Кудакової Н.В.), справі за вказаним позовом присвоєно № 495/3345/24. У розподілі брали участь шість суддів Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, головуючим суддею у справі визначено суддю Боярського О.О.

15 квітня 2024 року в суді зареєстровано виконану друком заяву ОСОБА18 про повернення його позовної заяви до відкриття провадження у справі. Навпроти друкованих прізвища, ініціалів позивача міститься підпис «ОСОБА18».

Ухвалою судді Боярського О.О. від 15 квітня 2024 року позов ОСОБА18 повернено позивачу на підставі пункту 3 частини четвертої статті 185 ЦПК України.

23 квітня 2024 року у Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області зареєстровано позовну заяву ОСОБА18 до ОСОБА19, про позбавлення ОСОБА19 батьківських прав стосовно малолітньої дитини, ОСОБА20, ____ року народження.

Вказана заява аналогічна за змістом позовним заявам у справах №№ 495/3099/24, 495/3345/24, на ній закреслено перелік додатків, та від руки нписано «ОСОБА18». Позовну заяву датовано 23 квітня 2024 року, навпроти друкованих прізвища, ініціалів позивача міститься підпис «ОСОБА18».

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 квітня 2024 року (за підписом судового розпорядника Саленко В.Р.), справі за вказаним позовом присвоєно № 495/3650/24. У розподілі брали участь вісім суддів Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, головуючим суддею у справі визначено суддю Боярського О.О.

Того ж дня, 23 квітня 2024 року, в суді зареєстровано виконану друком заяву ОСОБА18 про повернення його позовної заяви до відкриття провадження у справі. Навпроти друкованих прізвища, ініціалів позивача міститься підпис «ОСОБА18».

Ухвалою судді Боярського О.О. від 24 квітня 2024 року позов ОСОБА18 повернено позивачу на підставі пункту 3 частини четвертої статті 185 ЦПК України.

24 квітня 2024 року у Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області зареєстровано позовну заяву ОСОБА18 до ОСОБА19, про позбавлення ОСОБА19 батьківських прав стосовно малолітньої дитини, ОСОБА20, ____ року народження.

Вказана заява аналогічна за змістом позовним заявам у справах №№ 495/3099/24, 495/3345/24, 495/3650/24, на ній закреслено перелік додатків. Позовну заяву датовано 23 квітня 2024 року, навпроти друкованих прізвища, ініціалів позивача міститься підпис «ОСОБА18».

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 квітня 2024 року (за підписом судового розпорядника Саленко В.Р.), справі за вказаним позовом присвоєно № 495/3710/24. У розподілі брали участь вісім суддів Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, головуючим суддею у справі визначено суддю Волкову Ю.Ф.

Того ж дня, 24 квітня 2024 року, в суді зареєстровано виконану друком заяву ОСОБА18 про повернення його позовної заяви до відкриття провадження у справі. Навпроти друкованих прізвища, ініціалів позивача міститься підпис «ОСОБА18».

Слід зауважити, що вказана заява про повернення позову адресована судді Волковій Ю.Ф., датована виконавцем 23 квітня 2024 року, проте у провадження судді Волкової Ю.Ф. позов у справі № 495/3710/24 був розподілений тільки наступного дня, а саме 24 квітня 2024 року.

Ухвалою судді Волкової Ю.Ф. від 26 квітня 2024 року позов ОСОБА18 повернено позивачу на підставі пункту 3 частини четвертої статті 185 ЦПК України.

25 квітня 2024 року у Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області зареєстровано позовну заяву ОСОБА18 до ОСОБА19, про позбавлення ОСОБА19 батьківських прав стосовно малолітньої дитини, ОСОБА20, ____ року народження.

Вказана заява аналогічна за змістом позовним заявам у справах №№ 495/3099/24, 495/3345/24, 495/3650/24, 495/3710/24, датована 25 квітня 2024 року, підписана, до неї приєднано додатки.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 квітня 2024 року (за підписом керівника апарату Беспрозванних О.Г.), справі за вказаним позовом присвоєно № 495/3746/24. У розподілі брали участь сім суддів Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, головуючим суддею у справі визначено суддю Савицького С.І.

Ухвалою від 26 квітня 2024 року суддя Савицький С.І. відкрив загальне позовне провадження у справі, залучивши до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних позовних вимог, орган опіки і піклування. Підготовче судове засідання у справі призначено на 13 травня 2024 року.

3 червня 2024 року в Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області зареєстровано заяву відповідачки – ОСОБА19, в якій вона висловлює прохання розглянути справу № 495/3746/24 без її участі та зазначає про відсутність заперечень щодо задоволення позову.

Згідно з наданим органом опіки і піклування висновком від 4 червня 2024 року, за результатами розгляду комісія з питань захисту прав дитини прийняла рішення, що за наявними документами у справі № 495/3746/24, зважаючи, що мати не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав, відсутність у матеріалах інших доказів, щодо невиконання матір’ю батьківських обов’язків, встановити доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА19 стосовно сина, ОСОБА20, ____ року народження, не можливо. За таких обставин орган опіки і піклування поклався на розсуд суду.

4 червня 2024 року суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Савицький С.І. ухвалив рішення, яким задовольнив позов ОСОБА18 до ОСОБА19, позбавивши ОСОБА19 батьківських прав стосовно її дитини – ОСОБА20, ____ року народження.

Як зазначено раніше, рішення у справі № 495/8702/22, яким суддя Заверюха В.О. задовольнив позов ОСОБА18 до ОСОБА19, визначивши місце проживання малолітньої дитини разом з батьком, було ухвалено 21 листопада 2022 року. Ухвалою від 15 лютого 2023 року суддя Заверюха В.О. за заявою ОСОБА18 роз’яснив вказане судове рішення, зазначивши, що воно є підтвердженням того, що ОСОБА18 самостійно займається вихованням малолітньої дитини без участі матері.

Слід зауважити, що в матеріалах досудового розслідування кримінального провадження № ____ міститься інформація, сформована із системи «Аркан», з якої убачається, що, починаючи з 18 березня 2023 року, ОСОБА18 регулярно, з періодичністю від двох місяців до кількох днів, перетинав державний кордон України.

 

Висновки Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону із дотриманням засад і правил судочинства.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов’язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з абзацом п’ятим частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» в редакції, що діяла з 15 серпня 2014 року до 17 травня 2024 року, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років (такі особи можуть бути призвані на військову службу у разі їх згоди і тільки за місцем проживання).

Законом України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», що набрав чинності 18 травня 2024 року (далі – Закон України № 3633-IX), внесено зміни зокрема до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» в редакції Закону України № 3633- IX, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 СК України.

Маючи відповідне рішення суду, військовозобов’язаний не підлягає мобілізації та має право безперешкодного проїзду через державний кордон України.

Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований ЦПК України. Подання позовної заяви має відбуватись з дотриманням певних умов.

Згідно зі статтею 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Позивач зобов’язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (частина п’ята статті 177 ЦПК України).

Згідно з частиною четвертою статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Порядок сплати і розмір судового збору визначений Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подачу позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою справляється у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі, коли в позовній заяві об’єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

За приписами частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Частиною одинадцятою статті 187 ЦПК України унормовано, що суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п’яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України).

Частиною четвертою статті 19 СК України встановлено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов’язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Частинами шостою – восьмою статті 187 ЦПК України встановлено, що у разі, якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб’єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п’яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду. Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.

Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України (частина дев’ята статті 187 ЦПК України).

Відповідно до приписів частини десятої статті 187 ЦПК України, якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі.

Згідно із частинами першою, другою статті 206 ЦПК України: позивач може відмовитися від позову, а відповідач – визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві; до ухвалення судового рішення у зв’язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз’яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову; якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд; суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (частини четверта, п’ята статті 206 ЦПК України).

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (частина перша статті 82 ЦПК України).

У постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року в справі № 572/2515/15-ц, від 25 травня 2022 року у справі № 675/2136/19, від 29 листопада 2023 року у справі № 607/15704/22 вказано, що «відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову».

Відповідно до вимог статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов’язковою; суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов’язковою. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п’ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення – завчасно.

Згідно з частиною шостою статті 128 ЦПК України в редакції, що діяла до 17 жовтня 2023 року, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур’єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України в редакції Закону України від 29 червня 2023 року № 3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов’язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» (введений в дію 18 жовтня 2023 року) (далі – Закон України № 3200-IX) судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, – разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності – разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур’єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно з частиною п’ятою статті 272 ЦПК України в редакції, що діяла до 17 жовтня 2023 року, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, – у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення – якщо така адреса відсутня.

Відповідно до приписів частини п’ятої статті 272 ЦПК України в редакції Закону України № 3200-IX учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету – рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги НАБУ встановлено, що позовні заяви у справах №№ 495/9643/22, 495/1426/23, 495/8702/22 було подано позивачами з порушенням вимог статей 175, 177 ЦПК України, статей 4, 6 Закону України «Про судовий збір».

Під час здійснення правосуддя у справах №№ 495/9643/22, 495/1426/23, 495/8702/22 суддя Заверюха В.О. порушив вимоги статей 128, 185, 187, 206, 272 ЦПК України, статей 7, 19 СК України, оскільки:

учасники судових процесів не повідомлялися належним чином про дату, час та місце підготовчого судового засідання, їм не надсилалися у встановлений процесуальним законодавством спосіб ухвали про відкриття провадження у вказаних справах та судові рішення за результатами їх розгляду;

провадження у вказаних справах були відкриті без надання відповідними органами реєстрації інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідачів;

справи розглядалися за відсутності представника органу опіки і піклування та без надання ним відповідного висновку, без урахування реальних інтересів малолітніх дітей, місця проживання яких визначалися;

справи розглядалися за відсутності документального підтвердження фактів, зазначених позивачами у справах, без оцінки доказів згідно з частиною першою статті 82 ЦПК України, без перевірки того, чи не порушує визнання відповідачами позовних вимог права, свободи та інтереси їх малолітніх дітей, та, фактично, за відсутності предмета спору.

Відповідно до пункту 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Статтями 1, 3 Кодексу суддівської етики, затвердженого XI з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року (далі – Кодекс суддівської етики), визначено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

Згідно зі статтею 14 Кодексу суддівської етики суддя повинен уникати позапроцесуальних взаємовідносин з одним із учасників або його представником у справі за відсутності інших учасників процесу. Недотримання вказаних вимог може призвести до втрати довіри до суду іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених Резолюцією 2006/23 Економічної і соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя повинен виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки суддів з метою зміцнення суспільної довіри до судових органів, що має першочергове значення для підтримання незалежності судових органів (пункт 1.6); поведінка судді під час засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об’єктивності суддів та судових органів (пункт 2.2); суддя за можливості повинен обмежувати себе у вчиненні дій, що можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь в судовому засіданні та виносити рішення у справах (пункт 2.3).

Згідно з пунктом 22 Висновку № 3 (2002) КРЄС суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності системи правосуддя: поведінка суддів у їхній професійній діяльності, зрозуміло, розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів.

Суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв’язку, упередженості або впливу, але й вільним від цього і в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана. Суддя повинен поважати закон, додержуватися його та за будь-яких обставин дбати про те, щоб його дії сприяли посиленню переконаності громадськості у доброчесності та неупередженості суду (Коментар до Кодексу суддівської етики, затверджений рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1).

Згідно з висновками Першої експертної комісії Міжнародної Асоціації Суддів (Мадрид, 23 – 27 вересня 2001 року) «Призначення і роль голів судів» голови судів повинні здійснювати свої адміністративні функції таким чином, щоб не зашкодити незалежності інших суддів, а також не повинні незаконно впливати на суддів під час виконання ними суддівських функцій. Пріоритет голів судів в адміністративній площині не повинен впливати на розгляд справ та прийняття суддями рішень.

Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя як орган, що вирішує питання про наявність підстав для відкриття стосовно судді дисциплінарної справи, не наділена повноваженнями щодо встановлення в його діях ознак вчинення кримінальних правопорушень.

Водночас, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 14 березня 2019 року у справі № 9901/789/18, від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17, від 29 січня 2019 року у справі № 9901/728/18, дисциплінарний орган під час дисциплінарного провадження вправі використовувати як докази протоколи проведення НС(Р)Д.

Матеріали попередньої перевірки дисциплінарної скарги, з урахуванням інформації, отриманої органом досудового розслідування під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження № ____, вказують на наявність факторів незаконного впливу на суддю Заверюху В.О., зокрема, під час здійснення ним правосуддя у справах №№ 495/9643/22, 495/1426/23, 495/8702/22.

Водночас, з інформації, розміщеної в системі документообігу Вищої ради правосуддя «Д-3» та на сайті Вищої ради правосуддя не виявлено повідомлень судді Заверюхи В.О. про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя у вказаних справах.

Матеріалами досудового розслідування встановлено факти позапроцесуального спілкування судді Заверюхи В.О. з учасниками судових процесів, іншими особами, які зверталися до нього з проханнями здійснити протиправну діяльність. За результатами вивчення вказаних матеріалів виявлено обставини впливу суддею Заверюхою В.О. на працівників апарату суду, його втручання в діяльність інших суддів Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з питань забезпечення ними ухвалення безпідставних, з ознаками фіктивності, судових рішень, що сприятимуть ухиленню позивачами від мобілізації.

Вказане відбувалося без врахування суддею Заверюхою В.О. інтересів малолітніх дітей та з істотним порушенням ним вимог цивільного процесуального законодавства.

На переконання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, загалом наведене може свідчити про наявність у діях судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюхи В.О. ознак дисциплінарних проступків, передбачених:

підпунктом «а» пункту 1 (умисне або внаслідок недбалості інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду);

пунктом 3 (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема, в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів чи інших учасників судового процесу);

пунктом 4 (умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків);

пунктом 6 (неповідомлення суддею Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, у тому числі про звернення до нього учасників судового процесу чи інших осіб, з приводу конкретних справ, що перебувають у провадженні судді, якщо таке звернення здійснено в інший, ніж передбачено процесуальним законодавством спосіб, упродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про такий випадок);

пунктом 8 (втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями) частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено таку підставу притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, як умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.

Обсяг умотивування може відрізнятися залежно від характеру рішення та обставин справи (постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 9 грудня 2019 року у справі № 826/10083/14, провадження № К/9901/14874/18, К/9901/14877/18).

Отже, оскільки у даному конкретному випадку зміст та обсяги умотивування судових рішень, ухвалених суддею Заверюхою В.О. у справах №№ 495/9643/22, 495/1426/23, 495/8702/22 фактично пов’язані з недотриманням вимог процесуального права та порушенням вимог щодо незалежності та неупередженості судді під час виконання службових обов’язків, підстав для відкриття стосовно судді Заверюхи В.О. дисциплінарної справи за підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя не убачається.

З огляду на викладене Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи за скаргою НАБУ стосовно судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюхи В.О.

Керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктом 13.21 Регламенту Вищої ради правосуддя, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

 

ухвалила:

 

відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюхи Валентина Олексійовича.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

 

Головуючий на засіданні

Першої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя

 

Члени Першої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя