View Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Савицького Сергія Ігоровича на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25 листопада 2024 року № 3408/1дп/15-24 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності,

 

встановила:

 

до Вищої ради правосуддя 3 грудня 2024 року (вх. № 3940/0/6-24) надійшла скарга судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Савицького С.І. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25 листопада 2024 року № 3408/1дп/15-24 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 3 грудня 2024 року зазначену скаргу передано члену Вищої ради правосуддя Усику Г.І. для проведення перевірки.

 

Савицький Сергій Ігорович, громадянин України, Указом Президента України від 15 лютого 2010 року № 162/2010 призначений на посаду судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області строком на п’ять років. Указом Президента України від 2 листопада 2017 року № 348/2017 призначений на посаду судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.

 

У засідання Вищої ради правосуддя суддя Савицький С.І. та представник Національного антикорупційного бюро України (далі – НАБУ) не прибули, про дату, час і місце розгляду скарги повідомлені належним чином. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

Вища рада правосуддя вважала за можливе розглядати скаргу за відсутності судді Савицького С.І. / його представника, а також скаржника НАБУ, зважаючи на те, що повторна відсутність судді під час розгляду скарги на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25 листопада 2024 року № 3408/1дп/15-24 відповідно до пункту 14.14 Регламенту Вищої ради правосуддя не перешкоджає розгляду такої скарги без його участі. Крім того, 18 листопада 2025 року від НАБУ надійшла заява про розгляд скарги Савицького С.І. без участі скаржника.

 

Стислий зміст дисциплінарної скарги. Підстави відкриття дисциплінарної справи

До Вищої ради правосуддя 28 серпня 2024 року (вх. 433/0/13-24) надійшла дисциплінарна скарга директора Національного антикорупційного бюро України (далі – НАБУ) Кривоноса С.Ю. на дії судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Савицького С.І.

Обґрунтовуючи вимоги дисциплінарної скарги, скаржник зазначив таке.

НАБУ здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 9 травня 2023 року за підозрою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярського О.О. у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 368, частиною п’ятою статті 27, частиною третьою статті 332 Кримінального кодексу України (далі – КК України); секретаря судового засідання Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА2 – у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 369 КК України; консультанта Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА3 – у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 376¹ КК України; адвоката ОСОБА1 – у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 369, частиною третьою статті 332, частиною третьою статті 369 КК України; помічника адвоката ОСОБА4 – у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п’ятою статті 27, частиною третьою статті 332 КК України; громадянина ОСОБА5– у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п’ятою статті 27, частиною третьою статті 369, частиною третьою статті 369 КК України.

Під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні встановлено обставини, які можуть свідчити, що судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюха В.О., Савицький С.І., Боярський О.О. за попередньою змовою із працівниками апарату цього суду та адвокатами, за неправомірну вигоду, у тому числі шляхом незаконного втручання в роботу автоматизованої системи діловодства суду, сприяли ухиленню військовозобов’язаних від мобілізації.

Сприяння полягає в ухваленні цими суддями рішень, ймовірно з ознаками фіктивності, у справах, у яких предметами спору є: визначення місця проживання дитини (віком до 18 років) разом із батьком (військовозобов’язаним), відібрання неповнолітньої дитини у матері для проживання неповнолітньої дитини з батьком у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері без позбавлення матері батьківських прав або з позбавленням матері батьківських прав.

На думку скаржника, дії судді Савицького С.І. під час розгляду цивільних справ №№ 495/7932/23, 495/3746/24, 495/12719/23 свідчать про істотне порушення ним норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду, незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків; неповідомлення суддею Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, у тому числі про звернення до нього учасників судового процесу чи інших осіб, включаючи осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з приводу конкретних справ, що перебувають у провадженні судді, якщо таке звернення здійснено в інший, ніж передбачено процесуальним законодавством спосіб, упродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про такий випадок; використання статусу судді з метою незаконного отримання ним або третіми особами матеріальних благ або іншої вигоди, якщо таке правопорушення не містить складу злочину або кримінального проступку.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 7 жовтня 2024 року № 2929/1дп/15-24 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Савицького С.І. з тих підстав, що зазначені в дисциплінарній скарзі обставини можуть свідчити про наявність у діях судді ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду та допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу).

 

Фактичні обставини, які встановила Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи

НАБУ здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 9 травня 2023 року.

5 лютого 2024 року суддя Боярський О.О. під час допиту повідомив про існування в Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області протиправного механізму ухвалення рішень, які є підставою для відстрочки від мобілізації згідно зі статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Зокрема, зазначив: «Окрім суддів Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюхи В.О., Савицького С.І., Анісімової Н.Д. та мене, Боярського О.О., до протиправної схеми за вказівкою Заверюхи В.О. були залучені заступник керівника апарату Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА6 та консультант вказаного суду ОСОБА3, які за неправомірну вигоду, шляхом втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду, забезпечували розподіл справ на необхідних суддів з числа вищезазначених».

Консультант суду ОСОБА3, до посадових обов’язків якої належали реєстрація та розподіл судових справ шляхом внесення відповідної позовної заяви до автоматизованої системи діловодства суду (далі – АСДС), під час допиту зазначила, що з початку серпня 2022 року до неї зверталися помічники суддів Боярського О.О., Савицького С.І., Заверюхи В.О. із проханням здійснити втручання в АСДС з метою розподілу відповідної цивільної справи певному судді.

Втручання в АСДС відбувалося шляхом введення до системи недостовірних відомостей про виключення всіх суддів з розподілу та залишення в ньому лише одного судді, якому, згідно з домовленістю, мала бути розподілена справа.

Згідно з показаннями ОСОБА3 «інший спосіб втручання передбачав визначення невірної спеціалізації справи яка надходила до суду, для подальшого її розподілу на суддю який має таку спеціалізацію. Як правило цей спосіб втручання відбувався при розподілі справ на суддю Савицького С.І., коли позовні заяви про розлучення та визначення місця проживання малолітньої дитини разом з батьком визначались мною як кримінальні справи для того щоб підвести конкретну справу під спеціалізацію судді Савицького С.І.».

Згідно з висновком експертів за результатами проведення комісійної судової комп’ютерно-технічної експертизи від 11 липня 2024 року № 1638/24-35 встановлено випадки, коли у Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області під час реєстрації справ вказувалась спеціалізація, що не відповідає суті (категорії) справи. У таких випадках розподіл справ відбувався серед суддів такої спеціалізації, що не відповідає суті (категорії) справи. Додатково в таких справах відбувалось виключення конкретних суддів через спеціалізований блок в обліково-статистичній картці. Експертизою також встановлено, що до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від однієї і тієї самої особи подавалося декілька позовних заяв «однакового реєстраційного типу (змісту)». Всі ці заяви реєструвалися в суді та підлягали автоматизованому розподілу. За результатами автоматизованого розподілу позови у справах, що розподілялись на «непотрібних» суддів, залишались без розгляду, або ж повертались заявнику, або ж вважалися неподаними. Справу, що розподілили «потрібному» судді, розглядали.

Відповідно до експертного висновку вказані вище дії в АСДС здійснювалися під логіном користувача системи, що відповідає обліковому запису співробітника «ОСОБА3».

Встановлено, що у провадженні судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Савицького С.І. перебували цивільні справи №№ 495/7932/23, 495/3746/24, 495/12719/23, під час розгляду яких суддя допустив порушення норм цивільного процесуального права.

 

Щодо цивільної справи № 495/7932/23

Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 9 травня 2023 року як свідка було допитано ОСОБА7 (позивач у справі № 495/7932/23).

У протоколі допиту свідка від 3 червня 2024 року зазначено, що ОСОБА7. 13 липня 2023 року уклав договір про надання правової допомоги з Адвокатським бюро «КЛИМЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» в особі адвоката ОСОБА1.

Відповідно до умов зазначеного договору ОСОБА7 сплатив Адвокатському бюро «КЛИМЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» гонорар за надання правової допомоги в розмірі 3000 доларів США шляхом передачі готівки ОСОБА1 (у гривневому еквіваленті – 112 500 гривень). Адвокатові ОСОБА1 було повідомлено, що ОСОБА7 разом із дружиною ОСОБА8 спільно проживають, однак ОСОБА8 через погіршення психічного стану не може виконувати батьківські обов’язки, на підтвердження чого ОСОБА7 надав копії відповідних документів. ОСОБА7 під час допиту підтвердив, що жодних документів до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області не подавав і йому не відомо, хто безпосередньо подав позов до суду. Зауважив, що за договором про надання правової допомоги адвокат мав на це право.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області позов ОСОБА7 щодо визначення місця проживання дитини з батьком та відібрання дитини в матері без позбавлення батьківських прав, для проживання дитини разом із батьком у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері, надходив двічі.

Зокрема, 1 серпня 2023 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА7 до ОСОБА8 про визначення місця проживання дитини з батьком та відібрання дитини в матері без позбавлення батьківських прав, для проживання дитини разом із батьком у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 1 серпня 2023 року за підписом консультанта суду ОСОБА3 справа № 495/7901/23 розподілена судді Мишку В.В.

Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Мишко В.В. ухвалою від 7 серпня 2023 року відмовив у відкритті провадження у цивільній справі № 495/7901/23 на підставі пункту 3 частини першої статті 186 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) у зв’язку з тим, що «цивільна справа за позовом ОСОБА7 до ОСОБА8 про визначення місця проживання дитини перебуває в провадженні іншого судді».

2 серпня 2023 року (наступного дня після надходження до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області позову в цивільній справі № 495/7901/23) до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшов позов ОСОБА7 до ОСОБА8 про визначення місця проживання дитини з батьком та відібрання дитини у матері без позбавлення батьківських прав, для проживання дитини разом із батьком у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 2 серпня 2023 року зазначена вище справа № 495/7932/23 розподілена судді Савицькому С.І.

Суддя Савицький С.І. ухвалою від 2 серпня 2023 року відкрив загальне позовне провадження у справі № 495/7932/23, призначив підготовче судове засідання на 10 серпня 2023 року.

Згідно з копією паспорта, що міститься в матеріалах справи № 495/7932/23, місцем реєстрації відповідача ОСОБА8 зазначено: АДРЕСА1.

Матеріали справи № 495/7932/23 містять копію договору найму (оренди) квартири від 11 травня 2023 року, відповідно до умов якого власник квартири ОСОБА14 (наймодавець) надає ОСОБА8 (наймач та відповідач у справі № 495/7932/23) у платне користування строком на 7 місяців, до 31 грудня 2023 року, квартиру за адресою: АДРЕСА2.

Суддя Савицький С.І. ухвалою від 2 серпня 2023 року залучив до участі у справі Орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради Одеської області як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

7 серпня 2023 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла заява відповідача ОСОБА8, у якій вона визнала позовні вимоги, не заперечувала щодо відібрання в неї неповнолітньої дочки, визначення місця проживання дочки з батьком ОСОБА7 за місцем його проживання. ОСОБА8 просила відібрати в неї малолітню дочку без позбавлення її батьківських прав у зв’язку із фактом самостійного виховання дитини батьком, а також повідомила, що їй зрозумілі наслідки визнання позову; просила розглянути справу без її участі.

10 серпня 2023 року в підготовче засідання учасники судового процесу (у тому числі представник органу опіки та піклування) не з’явились.

Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Савицький С.І. рішенням від 10 серпня 2023 року задовольнив позов ОСОБА7, визначив місце проживання ОСОБА9, ____ року народження, разом із батьком ОСОБА7 за адресою: АДРЕСА9, відібрав малолітню дитину ОСОБА9 від матері ОСОБА8, без позбавлення її батьківських прав, для проживання разом із батьком ОСОБА7 за адресою: АДРЕСА9, у зв’язку з фактом самостійного виховання малолітньої дитини батьком ОСОБА7 без участі матері ОСОБА8.

У копіях матеріалів справи № 495/7932/23 є розписка про отримання Органом опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради Одеської області 7 серпня 2023 року повістки про виклик до суду в підготовче судове засідання, призначене на 10 серпня 2023 року, в якій зазначено про вручення повістки «особисто», підпис одержувача, проте без зазначення прізвища та ініціалів цієї особи.

Надані НАБУ копії матеріалів справи № 495/7932/23 не містять відомостей про надіслання позивачу та відповідачу копій ухвал від 2 серпня 2023 року про відкриття провадження у справі № 495/7932/23, про залучення до участі у справі органу опіки та піклування; судових повісток про виклик у підготовче судове засідання на 10 серпня 2023 року, а також інформації про їх вручення за п’ять днів до підготовчого судового засідання у порядку, встановленому частиною п’ятою статті 128 ЦПК України.

Надані НАБУ копії матеріалів справи № 495/7932/23 не містять відомостей про надіслання органу опіки та піклування копій ухвал від 2 серпня 2023 року та судової повістки про виклик представника в підготовче засідання, призначене на 10 серпня 2023 року.

Служба у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради надіслала до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області клопотання від 17 серпня 2023 року, в якому зазначила, що судова повістка про виклик до суду та позовна заява з додатками надійшли до Служби у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради 14 серпня 2023 року, у звʼязку із чим просили повідомити належним чином про час і місце наступного судового засідання у справі № 495/7932/23.

У зазначеному клопотанні наголошено, що відповідно до частини п’ятої статті 19 Сімейного кодексу України (далі – СК України) орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Це питання підлягає обов’язковому розгляду на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Білгород-Дністровської міської ради (далі – Комісія з питань захисту прав дитини), яке було заплановано на останню декаду серпня поточного року.

14 вересня 2023 року (через 1 місяць 4 дні після ухвалення суддею Савицьким С.І. рішення від 10 серпня 2023 року у справі № 495/7932/23) до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшов лист Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, у якому зазначено, що 22 серпня 2023 року відбулося засідання Комісії з питань захисту прав дитини, за результатами якого було констатовано неможливість прийняття рішення щодо вирішення спору про визначення місця проживання дитини та надання відповідного висновку, оскільки «батьками не надано необхідних документів для розгляду та вирішення цього питання, не вказані контакти для зв’язку з ними, на запрошення Служби у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради учасники судового процесу (ОСОБА7 та ОСОБА8) не з’явились, не вдалось обстежити умови проживання та скласти відповідний акт». Згідно з висновком Служби у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради відсутні будь-які докази необхідності застосування відібрання дитини від матері, неможливо встановити доцільність визначення місця проживання дитини з батьком та надати відповідний висновок.

 

Щодо цивільної справи № 495/12719/23

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що 10 січня 2024 року Державна прикордонна служба України повідомила Одеське територіальне управління НАБУ про «виявлення кримінального правопорушення (ознак кримінального правопорушення)».

Відповідно до цього повідомлення, 10 січня 2024 року о 21:00 на пункті пропуску для автомобільного сполучення «УСТИЛУГ» водій автомобіля «КІА SORENTO» (державний реєстраційний номер ____) ОСОБА11, зареєстрований за адресою: АДРЕСА10, проходив прикордонний контроль та надав рішення судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Савицького С.І. від 30 листопада 2023 року у справі № 495/12719/23 про визначення місця проживання дитини з батьком та відібрання дитини у матері без позбавлення батьківських прав, для проживання дитини разом із батьком у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері. Під час перевірки встановлено, що з метою ухилення від мобілізації та отримання підстав для виїзду за межі території України ОСОБА11 у месенджері Telegram знайшов спільноту під назвою «ВИЇЗД ЧОЛОВІКІВ ЗА КОРДОН», в якій відреагував на оголошення про виїзд чоловіків за межі території України. Після чого йому написав чоловік, який представився як Дмитро, та повідомив, що за певну грошову винагороду «підготує судове рішення про самостійне виховання дитини», яке надасть йому право безперешкодно перетинати державний кордон України під час дії воєнного стану. ОСОБА11 для підготовки зазначеного рішення надав цьому чоловіку копії відповідних документів. 20 листопада 2023 року йому надіслали номер банківської карти, на яку він перерахував 133 000 гривень. 3 січня 2024 року ОСОБА11 отримав на Новій пошті посилку від ОСОБА1, у якій було рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30 листопада 2023 року у справі № 495/12719/23.

23 листопада 2023 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла справа за позовом ОСОБА11 до ОСОБА13, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – Служба у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, про визначення місця проживання дитини з батьком та відібрання дитини у матері без позбавлення батьківських прав, для проживання дитини разом із батьком у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 листопада 2023 року справа № 495/12719/23 розподілена судді Савицькому С.І.

Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Савицький С.І. ухвалою від 23 листопада 2023 року відкрив загальне позовне провадження у справі № 495/12719/23, підготовче засідання призначив на 30 листопада 2023 року.

Матеріали справи № 495/12719/23 містять копію договору від 13 квітня 2023 року найму (оренди) відповідачем ОСОБА13 будинку за адресою: АДРЕСА3 (наймодавець – ОСОБА15, строк дії договору до 15 грудня 2023 року) та копію договору від 11 січня 2023 року найму (оренди) позивачем ОСОБА11 квартири за адресою: АДРЕСА8 (наймодавець – ОСОБА16, строк дії договору до 31 грудня 2023 року).

Відповідно до копії паспорта відповідача ОСОБА13, зареєстрованим її місцем проживання є: АДРЕСА7.

27 листопада 2023 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла заява ОСОБА13 від 26 листопада 2023 року про розгляд справи без її участі. ОСОБА13 визнала позовні вимоги в повному обсязі, вказала, що не заперечує щодо їх задоволення.

30 листопада 2023 року в підготовче засідання учасники справи не з’явились.

Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області рішенням від 30 листопада 2023 року задовольнив позовні вимоги ОСОБА11, визначив місце проживання малолітньої дитини ОСОБА12, ___ року народження, разом із батьком ОСОБА11 за адресою: АДРЕСА5, відібрав малолітню дитину ОСОБА12 від матері ОСОБА13 без позбавлення її батьківських прав, для проживання малолітньої дитини ОСОБА12 разом із батьком ОСОБА11 за адресою: АДРЕСА5, у зв’язку з фактом самостійного виховання малолітньої дитини батьком без участі матері.

Матеріали цивільної справи № 495/12719/23 не містять доказів повідомлення позивача та відповідача про призначення підготовчого засідання на 30 листопада 2023 року, надіслання їм копій ухвали від 23 листопада 2023 року про відкриття провадження у справі та копій рішення суду від 30 листопада 2023 року.

У справі міститься судова повістка, адресована Службі у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, датована 28 листопада 2023 року, про виклик у підготовче засідання, призначене на 30 листопада 2023 року.

Матеріали справи не містять підтверджень того, що повістку про виклик у судове засідання Службі у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради Одеської області було доставлено кур’єром, вручено представнику цього органу, надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення або до електронного кабінету.

Зазначене підтверджує факт неповідомлення Служби у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про судове засідання 30 листопада 2023 року.

Згідно з листами голови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюхи В.О. від 15 жовтня 2024 року та виконувача обов’язків голови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Шевчука Ю.В. від 8 листопада 2024 року в автоматизованій системі документообігу суду відсутні відомості щодо повідомлення учасників судового процесу про судове засідання у справі № 495/12719/23.

Матеріали справи також не містять підтвердження надсилання Службі у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради Одеської області ухвали від 23 листопада 2023 року про відкриття провадження у справі та рішення від 30 листопада 2023 року.

Копії матеріалів справи № 495/12719/23 (як надані НАБУ, так і надіслані Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області супровідним листом від 15 жовтня 2024 року № 5/22835/2024) не містять висновку органу опіки та піклування.

Із Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР) установлено, що рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30 листопада 2023 року у справі № 495/12719/23 в апеляційному порядку оскаржено не було.

 

Щодо цивільної справи № 495/3746/24

Першою дисциплінарною палатою встановлено, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 9 травня 2023 року як свідка було допитано ОСОБА17 (позивач у справах № 495/8702/22, № 495/3746/24).

З протоколу допиту свідка від 19 серпня 2024 року вбачається, що в 2022 році, після початку бойових дій, ОСОБА17 почав цікавитись варіантами легального виїзду за кордон в умовах воєнного стану. ОСОБА17 також повідомив, що йому стало відомо про можливість отримання в Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області рішення, за яким він зможе безперешкодно виїжджати за межі України. Ураховуючи, що «такі рішення суддями безкоштовно не виносилися», будь-яких знайомих у суді в нього не було, він звернувся до батька своєї дівчини ОСОБА19 – ОСОБА5 із проханням допомогти йому отримати таке рішення. ОСОБА5 погодився та запропонував ОСОБА17 зібрати документи для подання відповідної позовної заяви.

Згідно з відомостями із ЄДРСР, 2 листопада 2022 року до провадження судді Заверюхи В.О. надійшла справа № 495/8702/22 за позовом ОСОБА17 до ОСОБА19 про визначення місця проживання їх малолітньої дитини разом із батьком та відібрання дитини у матері, без позбавлення батьківських прав, за результатами розгляду якої суддя Заверюха В.О. 21 листопада 2022 року ухвалив рішення, яким задовольнив позов ОСОБА17., із визначенням місця проживання малолітньої дитини ОСОБА18, ____ року народження, разом із батьком ОСОБА17 за адресою: АДРЕСА6, а також відібрав малолітню дитину ОСОБА18 від матері ОСОБА19, без позбавлення її батьківських прав.

У протоколі допиту свідка ОСОБА17 від 19 серпня 2024 року зазначено, що судове рішення від 21 листопада 2022 року у справі №495/8702/22 ОСОБА17 використовував «під час виїзду за межі території України як підставу перетину державного кордону». Ця інформація підтверджується також відомостями із системи «Аркан», відповідно до якої ОСОБА17 із березня 2023 року до липня 2024 року 40 разів перетинав державний кордон.

Надалі, як зазначив ОСОБА17, з ухваленим суддею Заверюхою В.О. рішенням від 21 листопада 2022 року у справі № 495/8702/22, він звернувся до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою отримання відстрочки від мобілізації, однак йому було відмовлено з посиланням на те, що для отримання відстрочки «мати має бути позбавлена батьківських прав».

ОСОБА17 повідомив, що з метою отримання рішення суду про позбавлення ОСОБА19 батьківських прав знову звернувся до ОСОБА5. За вказівкою ОСОБА5 він надав йому копії відповідних документів, через деякий час ОСОБА5 надав на підпис позовну заяву, хто її заніс до суду йому невідомо.

Також зазначив, що він не знав про те, що вказаний позов надходив до суду п’ять разів, та що чотири рази до суду надходили заяви від його імені про залишення позову без розгляду. На момент ухвалення рішення суддею Савицьким С.І. він перебував за кордоном.

На запитання, чи його підпис міститься на наданих йому для ознайомлення заявах (від 8 квітня 2024 року на ім’я судді Мишка В.В., від 15 квітня 2024 року на ім’я судді Боярського О.О., від 23 квітня 2024 року на ім’я судді Боярського О.О., від 23 квітня 2024 року на ім’я судді Волкової Ю.Ф.), свідок ОСОБА17 зазначив: «Вказані заяви я бачу вперше, підпис на них мені не належить, до суду я їх не подавав».

У протоколі допиту підозрюваного ОСОБА5 від 18 серпня 2024 року зазначено, що зятю ОСОБА5 – ОСОБА17 для отримання відстрочки від служби у Збройних силах України необхідно було отримати рішення про позбавлення матері батьківських прав.

Приблизно у березні 2024 року ОСОБА5 звернувся до Заверюхи В.О. з проханням забезпечити ухвалення такого судового рішення.

Заверюха В.О. пообіцяв безоплатно організувати йому «позитивне» рішення, оголосивши перелік необхідних для цього документів.

Надалі, як зазначив ОСОБА5, після подання позовної заяви до суду, позов декілька разів надходив на розгляд суддів, які відмовляють в ухваленні фіктивних рішень. З метою розподілу справи «потрібному» судді голова суду Заверюха В.О. організував підлеглих йому працівників. Зокрема, помічниця судді Заверюхи В.О. – ОСОБА20 – контролювала процес розподілу справи визначеному судді та організовувала написання заяв від імені ОСОБА17 про повернення позову.

Позов розподілявся також судді Боярському О.О., проте як зазначив ОСОБА5 оскільки Боярського О.О. в січні 2024 року «було задокументовано на отриманні неправомірної вигоди», він «не захотів» отримати судове рішення за підписом зазначеного судді.

Згідно з поясненнями ОСОБА5, за результатами втручання в автоматизований розподіл справ позов ОСОБА17 був розподілений судді Савицькому С.І., про що йому повідомила помічник судді Заверюхи В.О. – ОСОБА20.

ОСОБА5 зауважив, що «після розподілу вказаної справи на суддю Савицького С.І., під час чергового спільного обіду в ресторані “Арго”, розташованого за адресою: вулиця Грецька, 33, місто Білгород-Дністровський, Одеська область, Савицький С.І. повідомив, що в нього на розгляді перебуває справа мого зятя ОСОБА17, та зазначив, що по справі все буде добре. 4 червня 2024 року суддя Савицький С.І. ухвалив рішення про позбавлення батьківських прав моєї доньки ОСОБА19, достеменно знаючи, що моя донька ОСОБА19 разом з ОСОБА17 та їх спільною малолітньою дитиною спільно проживають однією сім’єю».

Установлено, що 8 квітня 2024 року у Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області зареєстровано позовну заяву ОСОБА17 про позбавлення ОСОБА19 батьківських прав стосовно малолітньої дитини, ОСОБА18, ____ року народження.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 8 квітня 2024 року справі за вказаним позовом присвоєно № 495/3099/24, головуючим суддею визначено суддю Мишка В.В.

Того самого дня в суді зареєстровано заяву ОСОБА17 про повернення його позовної заяви до постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі.

Суддя Мишко В.В. ухвалою від 8 квітня 2024 року позов ОСОБА17 повернув позивачу на підставі пункту 3 частини четвертої статті 185 ЦПК України.

12 квітня 2024 року (через чотири дні після надходження до суду позову у справі № 495/3099/24) у Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області зареєстровано позовну заяву ОСОБА17 до ОСОБА19 про позбавлення ОСОБА19 батьківських прав стосовно малолітньої дитини, ОСОБА18, ____ року народження.

Зазначена заява за змістом аналогічна позовній заяві у справі № 495/3099/24, не містить підпису позивача та дати її складання.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 квітня 2024 року справі за вказаним позовом присвоєно № 495/3345/24, головуючим суддею у справі визначено суддю Боярського О.О.

15 квітня 2024 року до суду надійшла заява ОСОБА17 про повернення його позовної заяви до постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі.

Суддя Боярський О.О. ухвалою від 15 квітня 2024 року позов ОСОБА17 повернув позивачу на підставі пункту 3 частини четвертої статті 185 ЦПК України.

23 квітня 2024 року (через п’ятнадцять днів після надходження до суду позову у справі № 495/3099/24) у Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області зареєстровано позовну заяву ОСОБА17 про позбавлення ОСОБА19 батьківських прав стосовно малолітньої дитини, ОСОБА18, ___ року народження.

Зазначена заява за змістом є аналогічною позовним заявам у справах № 495/3099/24, № 495/3345/24.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 квітня 2024 року справі за вказаним позовом присвоєно № 495/3650/24, головуючим суддею у справі визначено суддю Боярського О.О.

Того самого дня в суді зареєстровано заяву ОСОБА17 про повернення його позовної заяви до постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі.

Суддя Боярський О.О. ухвалою від 24 квітня 2024 року позов ОСОБА17 повернув позивачу на підставі пункту 3 частини четвертої статті 185 ЦПК України.

24 квітня 2024 року (через 16 днів після надходження до суду позову у справі № 495/3099/24) у Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області зареєстровано позовну заяву ОСОБА17 до ОСОБА19 про позбавлення ОСОБА19 батьківських прав стосовно малолітньої дитини, ОСОБА18, ___ року народження.

Зазначена заява за змістом є аналогічною позовним заявам у справах №№ 495/3099/24, 495/3345/24, 495/3650/24.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 квітня 2024 року справі за вказаним позовом присвоєно № 495/3710/24, головуючим суддею у справі визначено суддю Волкову Ю.Ф.

Того самого дня в суді було зареєстровано заяву ОСОБА17 про повернення його позовної заяви до постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі.

Суддя Волкова Ю.Ф. ухвалою від 26 квітня 2024 року позов ОСОБА17 повернула позивачу на підставі пункту 3 частини четвертої статті 185 ЦПК України.

25 квітня 2024 року (через 17 днів після надходження до суду позову у справі № 495/3099/24) у Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області зареєстровано позовну заяву ОСОБА17 про позбавлення ОСОБА19 батьківських прав стосовно малолітньої дитини, ОСОБА18, ___ року народження.

Зазначена заява за змістом є аналогічною позовним заявам у справах №№ 495/3099/24, 495/3345/24, 495/3650/24, 495/3710/24, датована 25 квітня 2024 року.

До позовної заяви долучено нотаріально посвідчену 4 січня 2024 року заяву ОСОБА19 про відсутність у неї заперечень щодо позбавлення її батьківських прав у зв’язку з неможливістю брати участь у вихованні дитини та виконувати батьківські обов’язки.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 квітня 2024 року справі за вказаним позовом присвоєно № 495/3746/24, головуючим суддею у справі визначено суддю Савицького С.І.

Суддя Савицький С.І. ухвалою від 26 квітня 2024 року відкрив загальне позовне провадження у справі № 495/3746/24, підготовче засідання у справі призначив на 13 травня 2024 року.

Цією ж ухвалою з органу опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради Одеської області витребувано висновок щодо доцільності позбавлення ОСОБА19 батьківських прав.

Надані НАБУ та Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області копії матеріалів справи № 495/3746/24 містять лист від 29 квітня 2024 року про надсилання органу опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради Одеської області копії ухвали від 26 квітня 2024 року про відкриття провадження у справі № 495/3746/24 та судової повістки про виклик до суду на 13 травня 2024 року.

Доказів повідомлення позивача та відповідача про призначене на 13 травня 2024 року підготовче засідання та надіслання їм копій ухвали від 26 квітня 2024 року про відкриття провадження у справі № 495/3746/24 матеріали справи не містять.

Матеріали справи № 495/3746/24 містять розписку Служби у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради про отримання 15 травня 2024 року повістки про виклик до суду в судове засідання, призначене на 20 травня 2024 року.

Доказів повідомлення позивача та відповідача про призначене на 20 травня 2024 року засідання матеріали справи не містять.

Матеріали справи містять довідки про доставку смс-повідомлень про виклик у підготовче судове засідання на 27 травня 2024 року, адресованих позивачу та відповідачу, а також розписку про отримання органом опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради Одеської області 22 травня 2024 року повістки про виклик до суду в підготовче засідання, призначене на 27 травня 2024 року.

3 червня 2024 року в Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області зареєстровано заяву відповідачки ОСОБА19 із проханням розглянути справу № 495/3746/24 без її участі та про відсутність у неї заперечень щодо задоволення позову.

Того самого дня в Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області зареєстровано заяву позивача ОСОБА17 із проханням розглянути справу № 495/3746/24 без його участі та про підтримання позовних вимог.

Матеріали справи містять розписку про отримання органом опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради Одеської області 29 травня 2024 року повістки про виклик до суду в підготовче судове засідання, призначене на 4 червня 2024 року.

4 червня 2024 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшов висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА19 стосовно малолітнього сина ОСОБА18, ____ року народження.

Згідно із зазначеним висновком 23 травня 2024 року спеціалісти Служби у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради здійснили вихід за адресою: АДРЕСА6, за місцем проживання батька дитини з метою обстеження умов проживання та складання відповідного акта. Двері помешкання ніхто не відчинив. Батькові дитини, ОСОБА17, було залишено запрошення на засідання Комісії з питань захисту прав дитини 29 травня 2024 року.

Того самого дня спеціалісти Служби у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради здійснили вихід за адресою: вулиця Перемоги, будинок 25, квартира 120, місто Білгород-Дністровський, за місцем проживання матері дитини з метою з’ясування її думки щодо позбавлення її батьківських прав. Двері помешкання ніхто не відчинив.

Від ОСОБА17 до Служби у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради надійшла заява від 29 травня 2024 року, згідно з якою він не заперечував щодо позбавлення ОСОБА19 батьківських прав, повідомляв про неможливість прибути до Служби у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради, просив розглядати відповідні питання на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини за його відсутності.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що ОСОБА19 29 травня 2024 року звернулася до Служби у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради із заявою, в якій зазначила, що не заперечує проти позбавлення її батьківських прав, повідомила про необхідність її виїзду за кордон та залишення у зв’язку з цим дитини на повне самостійне виховання та утримання батьку. Матеріали справи № 495/3746/24 містять нотаріально посвідчену заяву ОСОБА19 про відсутність у неї заперечень щодо позбавлення її батьківських прав у зв’язку з неможливістю брати участь у вихованні дитини та виконувати батьківські обов’язки (без зазначення причин такої неможливості) та заяву, адресовану суду, про розгляд справи за її відсутності, визнання позовних вимог.

Комісія з питань захисту дитини на засіданні 29 травня 2024 року вирішила, що встановити доцільність позбавлення ОСОБА19 батьківських прав стосовно її сина, ОСОБА18, ____ року народження, немає можливості.

За таких обставин орган опіки та піклування покладається на розсуд суду, вбачаючи необхідність ухвалення судом відповідного рішення на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, в інтересах малолітньої дитини та з дотриманням її прав.

У підготовче засідання, призначене на 4 червня 2024 року, учасники судового процесу не з’явились.

4 червня 2024 року суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Савицький С.І. ухвалив рішення, яким задовольнив позов ОСОБА17 до ОСОБА19, позбавив ОСОБА19 батьківських прав стосовно її дитини ОСОБА18,___ року народження.

Матеріали цивільної справи № 495/3746/24 (як додані НАБУ до дисциплінарної скарги, так і надані Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області) не містять документів на підтвердження надсилання позивачу та відповідачу, Службі у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради копії рішення суду від 4 червня 2024 року у порядку, визначеному частиною п’ятою статті 272 ЦПК України.

За інформацією з ЄДРСР, рішення від 4 червня 2024 року не оскаржувалось в апеляційному порядку.

Крім того, встановлено, що матеріали цивільних справ № 495/7932/23 (за позовом ОСОБА7), № 495/12719/23 (за позовом ОСОБА11), № 495/3746/24 (за позовом ОСОБА17 ) не містять відомостей про звернення суду до відповідного органу із запитами та/або відповідей такого органу щодо зареєстрованого місця проживання відповідачів.

Події, які були предметом розгляду Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, набули розголосу в медіа та отримали негативну оцінку громадськості щодо діяльності суду, зокрема щодо чесності та непідкупності суддів, що, безумовно, має негативний вплив на авторитет не лише Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, а й судової системи загалом.

Зокрема, в медіа розміщено публікації за посиланнями:

https://vikna.tv/dlia-tebe/novyny-ukrayiny/nabu-vykrylo-shemu-dlya-uhyly...

https://viche.ck.ua/region/sud-zaareshtuvav-suddyu-rajsudu-odeshhyny-tam...

https://zaxid.net/na_odeshhini_suddi_organizuvali_masshtabnu_shemu_uhile...

https://www.volynnews.com/news/all/na-odeshchyni-vykryly-sud-iakyy-za-kh...

https://glavcom.ua/country/criminal/choloviki-cherez-sud-vidbirali-ditej...

https://espreso.tv/kryminal-opika-nad-ditinoyu-zamist-mobilizatsii-vid-p....

 

Стислий зміст оскаржуваного рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що суддя Савицький С.І. під час вирішення питання про відкриття провадження у цивільних справах № 495/7932/23 (за позовом ОСОБА7), № 495/12719/23 (за позовом ОСОБА11), № 495/3746/24 (за позовом ОСОБА17 ) не вжив заходів щодо перевірки факту зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідачів у цих справах з метою визначення територіальної підсудності справи, отже, не виконав вимог частин шостої – восьмої статті 187 ЦПК України. У цивільних справах № 495/7932/23 (за позовом ОСОБА7), № 495/12719/23 (за позовом ОСОБА11) вирішив питання про відкриття провадження з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), чим порушив вимоги статей 27, 31 ЦПК України.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що вказані дії судді Савицького С.І., з урахуванням недобросовісної мети ухвалення рішень у зазначених справах, свідчать про умисне вчинення ним істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил щодо юрисдикції (дисциплінарний проступок, передбачений підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Встановлено, що матеріали цивільних справ № 495/7932/23 (за позовом ОСОБА7), № 495/12719/23 (за позовом ОСОБА11) не містять відомостей про надіслання (вручення) позивачам та відповідачам у зазначених справах копій ухвал і рішень у цих справах, судових повісток про виклик у судові засідання, а також інформації про їх вручення за п’ять днів до судових засідань, що свідчить про порушення суддею Савицьким С.І. вимог статей 8, 128, 190, 272 ЦПК України.

Отже, у разі добросовісної поведінки позивачів та відповідачів, за умови реальності позовних вимог у вказаних справах, зазначені дії судді Савицького С.І. унеможливили б реалізацію позивачами та відповідачами наданих їм процесуальних прав і виконання процесуальних обов’язків.

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов’язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (частина четверта статті 19 СК України).

Частиною п’ятою статті 19 СК України передбачено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що Службу у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради формально було залучено до участі у справах № 495/7932/23, № 495/12719/23, проте суд не виконав вимог статей 8, 128, 190, 272 ЦПК України, зокрема, не надіслав вказаному органу копію ухвали про відкриття загального позовного провадження у справах та повісток про виклик у підготовчі засідання. Не були надіслані органу опіки та піклування також і рішення, ухвалені за результатами розгляду вказаних справ.

Таким чином, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Савицький С.І. під час ухвалення рішень у цивільних справах № 495/7932/23, № 495/12719/23 не дотримався встановленої статтею 19 СК України вимоги щодо обов’язкової участі органу опіки та піклування у розгляді цивільних справ певної категорії.

Участь у справі органу опіки та піклування, складання ним висновку фактично є гарантією дотримання прав та інтересів «інших осіб», якими у цьому конкретному випадку були малолітні діти.

За встановлених під час розгляду дисциплінарної справи обставин Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про умисне порушення суддею Савицьким С.І. норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасником судового процесу (у цьому випадку третя особа – Служба у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради) наданих йому процесуальних прав та виконання обов’язків у справах № 495/7932/23, № 495/12719/23 за опосередкованою участю в них малолітніх дітей, які, хоча і не були учасниками справи в розумінні статті 65 ЦПК України, проте права та інтереси яких підлягали захисту органом опіки та піклування, судом (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Щодо обставин ухвалення суддею Савицьким С.І. рішення у справі № 459/3746/24 Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що 29 травня 2024 року відповідач ОСОБА19 звернулася до Служби у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради із заявою, в якій зазначила, що не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав, повідомила про необхідність її виїзду за кордон, залишивши дитину на повне самостійне виховання та утримання батьком.

Служба у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради не змогла встановити доцільності позбавлення ОСОБА19 батьківських прав стосовно дитини ОСОБА18, ____ року народження, та при вирішенні спору поклалася на розсуд суду.

Оскільки висновок органу опіки та піклування не містив рекомендації щодо позбавлення батьківських прав, а обставини, наведені відповідачкою ОСОБА19, фактично не були доказами свідомого ухилення матері від виконання своїх обов’язків та потребували дослідження, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що об’єктивне та неупереджене вирішення спору у справі № 459/3746/24 за умов його справжності, а не фіктивності, потребувало б, навіть за умови визнання позовних вимог матір’ю дитини, доказування в розумінні перевірки обставин, що мають істотне значення для справи.

Зазначене також підтверджує факт вчинення суддею Савицьким С.І. дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Крім того, зважаючи на встановлені факти неодноразового звернення ОСОБА7 та ОСОБА17 з аналогічними позовами до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, суддя Савицький С.І. мав констатувати факт зловживання позивачами у справах № 495/7932/23, № 459/3746/24 процесуальними правами.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя з огляду на встановлені досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № ____ обставини, ураховуючи недотримання суддею Савицьким С.І. норм процесуального права, дійшла висновку про наявність у діях судді Савицького С.І. умислу, спрямованого на ухвалення рішень у справах №№ 495/7932/23, 495/12719/23, 495/3746/24 шляхом задоволення позовних вимог, які мали фіктивний характер.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вказала, що про наявність умислу в діях судді Савицького С.І. свідчить також швидкість розгляду зазначених цивільних справ, зокрема справу № 495/7932/23 розглянуто за 9 днів, справу № 495/12719/23 розглянуто за 8 днів, справу № 495/3746/24, предметом позову якої було позбавлення матері батьківських прав, – розглянуто за 1 місяць 10 днів.

Установлені обставини умисного недотримання суддею Савицьким С.І. вимог Конвенції про права дитини, цивільного процесуального законодавства та СК України під час розгляду справ № 495/7932/23, № 495/12719/23, у яких визначалося місце проживання малолітніх дітей з батьком, та справи № 495/3746/24, у якій вирішувалося питання позбавлення матері прав щодо її малолітньої дитини, на переконання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, загалом свідчать про невиконання суддею завдання цивільного судочинства, визначеного статтею 2 ЦПК України, та викликають обґрунтовані сумніви у здатності судді Савицького С.І. безсторонньо виконувати свої функції.

Така поведінка судді Савицького С.І. фактично породжує зневіру громадян у справедливість, чесність, неупередженість суду, сприяє формуванню суспільної думки про допустимість незаконного впливу на суддів, отже, завдає істотної шкоди авторитету правосуддя та порочить звання судді.

Зважаючи на викладене, за результатами дослідження матеріалів справ №№ 495/7932/23, 495/3746/24, 495/12719/23, обставин їх розгляду суддею Савицьким С.І., з урахуванням наданих свідками та підозрюваними у кримінальному провадженні № _____ показань, наявності суспільного резонансу внаслідок негативних публікацій у медіа щодо дій суддів Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області (у тому числі судді Савицького С.І.), Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила наявність у діях судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Савицького С.І. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме: допущення суддею поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Обґрунтовуючи застосування дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя урахувала умисний характер допущених суддею Савицьким С.І. дисциплінарних проступків, їх істотність та наслідки, що завдали шкоду авторитету правосуддя, негативно вплинули на ступінь довіри суспільства до судової влади загалом. Урахувала також особу судді, зокрема його позитивну характеристику та відсутність у нього дисциплінарних стягнень.

 

Узагальнені доводи скарги судді Савицького С.І.

Суддя Савицький С.І. подав до Вищої ради правосуддя скаргу, у якій просив скасувати частково рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25 листопада 2024 року № 3408/1дп/15-24 в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності, ухвалити нове рішення, яким відмовити у притягненні його до дисциплінарної відповідальності.

Обґрунтовуючи доводи скарги, зазначив, що додані до дисциплінарної скарги документи, зокрема протоколи допиту та негласних слідчих (розшукових) дій (далі – НСРД), отримані з порушенням норм чинного законодавства, а тому не є належними, допустимими та достовірними доказами у дисциплінарному провадженні стосовно судді.

Зауважив, що стосовно нього не порушено кримінальне провадження, про підозру у вчиненні кримінального правопорушення йому не повідомлено.

Щодо цивільної справи № 495/7932/23 за позовом ОСОБА7 до ОСОБА8 про визначення місця проживання дитини з батьком та відібрання дитини у матері без позбавлення батьківських прав, для проживання дитини з батьком у звʼязку з фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері, суддя Савицький С.І. зазначив таке.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у зазначеній справі, він керувався приписами статті 27 ЦПК України та врахував долучений позивачем договір оренди житла, відповідно до якого відповідачка ОСОБА8 винаймала житло за адресою: АДРЕСА2.

Зазначив, що з урахуванням заяви позивача про розгляд справи за його відсутності, заяви відповідачки про визнання позову та за наявності розписки про отримання судової повістки Органом опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, він керуючись статтею 200 ЦПК України, яка встановлює право суду ухвалити рішення за результатами підготовчого засідання, ухвалив рішення від 10 серпня 2023 року про задоволення позовних вимог у справі № 495/7932/23.

Стверджував, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не надала оцінку його доводам про дотримання ним норм процесуального права під час розгляду справи № 495/7932/23.

Щодо цивільної справи № 495/3746/24 за позовом ОСОБА17 до ОСОБА19, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – Орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, про позбавлення батьківських прав суддя Савицький С.І. зазначив таке.

Ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Савицького С.І. від 26 квітня 2024 року відкрито провадження у зазначеній справі. Підготовчі засідання, призначені на 13 травня 2024 року, 20 травня 2024 року, 27 травня 2024 року, не відбулись.

4 червня 2024 року він ухвалив рішення у підготовчому засіданні, урахувавши заяву позивача про розгляд справи без його участі, а також заяву відповідачки, в якій вона вказувала, що не заперечує щодо задоволення позову та наявності висновку Органу опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради Одеської області.

Зауважив, що матеріали цивільної справи № 495/3746/24 містили нотаріально посвідчену заяву відповідача ОСОБА19 про відсутність заперечень щодо позбавлення її батьківських прав стосовно малолітньої дитини, яку суд розцінив як визнання позову, а отже, рішення у справі ухвалено з дотриманням прав та інтересів учасників справи.

Згодом йому стало відомо, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 9 травня 2023 року було допитано як свідка ОСОБА17 (позивач у справі № 495/3746/24), який у своєму поясненні зазначив, що був обізнаний про можливість отримання у Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області судового рішення, яке надасть йому можливість «безкоштовно виїжджати за територію України».

Ознайомившись із такою інформацією, він звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення ОСОБА17 кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 384 КК України (введення в оману суду), відомості про яке 5 листопада 2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № ____.

Однак, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не надала оцінки зазначеним вище аргументам.

Щодо цивільної справи № 495/12719/23 за позовом ОСОБА11 до ОСОБА13, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – Служба у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради, про визначення місця проживання дитини з батьком та відібрання дитини у матері без позбавлення її батьківських прав, для проживання дитини разом із батьком у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері, суддя Савицький С.І. зазначив таке.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі № 495/12719/23, він керувався положенням статті 27 ЦПК України, з урахуванням доданого до матеріалів позовної заяви договору оренди, відповідно до якого відповідачка ОСОБА13 проживала за адресою:АДРЕСА3.

30 листопада 2023 року він ухвалив рішення у справі № 495/12719/23 у підготовчому засіданні, урахувавши заяву відповідача про визнання позову та наявність у матеріалах справи копії судової повістки про виклик у судове засідання, призначене на 30 листопада 2023 року, адресованої Службі у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради Одеської області.

Стверджує, що він дотримав норм процесуального права під час ухвалення рішення у цивільній справі № 495/12719/23, однак Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не надала оцінки таким доводам.

Зауважив, що рішення суду, ухвалені за наслідками розгляду зазначених вище справ набрали законної сили, в апеляційному та касаційному порядку не переглядались.

Крім іншого, суддя Савицький С.І. вказав, що відповідно до правових висновків Верховного Суду (постанова від 28 січня 2021 року у справі № 753/6498/15-ц, постанова від 13 червня 2018 року у справі № 500/6325/17) висновок органу опіки та піклування не містить ознак рішення суб’єкта владних повноважень, несе виключно інформативний характер і, на відміну від рішень органу опіки та піклування, має рекомендаційний характер.

Передбачена частинами четвертою та п’ятою статті 19 СК України обов’язковість висновку органу опіки та піклування у відповідних категоріях цивільних справ не може абсолютизуватися (постанова Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі № 523/19706/19).

Зауважив, що цивільні справи №№ 495/7932/23, 495/12719/23, 495/3746/24 розглянуто у строк, визначений ЦПК України.

Вважає, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, ухвалюючи оскаржуване рішення, здійснила втручання в дискреційні повноваження суду, оскільки надала оцінку судовим рішенням та притягнула суддю до дисциплінарної відповідальності за ухвалені ним рішення.

Крім того, встановлюючи в його діях наявність ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не обґрунтувала, які дії судді Савицького С.І. під час ухвалення рішень у цивільних справах №№ 495/7932/23, 495/12719/23, 495/3746/24 унеможливили реалізацію прав учасниками справи.

Зауважив, що за відсутності обставин, які свідчать, що його дії як судді під час виконання функцій правосуддя порочать звання судді й підривають авторитет правосуддя, а становлять лише істотне порушення норм процесуального права, не можуть кваліфікуватися за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу).

На переконання судді Савицького С.І., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не конкретизувала, як саме неправильне застосування норм процесуального права порушує етичні стандарти поведінки судді.

При виборі виду дисциплінарного стягнення Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не врахувала відсутність у нього дисциплінарних стягнень та бездоганну поведінку судді, що, своєю чергою, свідчить про недотримання дисциплінарним органом принципу пропорційності під час застосування дисциплінарного стягнення.

 

Позиція Вищої ради правосуддя в оцінці аргументів скарги

Ухвалюючи рішення про притягнення судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Савицького С.І. до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади судді, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність у діях судді Савицького С.І. складу дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1 та пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасником судового процесу наданих йому прав та виконання обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду; допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу).

Перевіривши доводи скарги, зміст оскаржуваного рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя та матеріали дисциплінарної справи, Вища рада правосуддя встановила таке.

НАБУ здійснювало досудове розслідування у кримінальному провадженні №____, у межах якого підозрювані та свідки під час допитів повідомили про існування в Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області протиправного механізму ухвалення фіктивних рішень, які є підставою для відстрочки від мобілізації згідно зі статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», до якого залучено суддів і працівників апарату суду, зокрема суддю Савицького С.І.

НАБУ надіслало Вищій раді правосуддя відповідно до статті 222 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) письмовий дозвіл на розголошення відомостей, отриманих під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____, у частині, необхідній для розгляду цієї дисциплінарної скарги.

Установлено, що у провадженні судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Савицького С.І. перебували цивільні справи: № 495/7932/23 за позовом ОСОБА7 до ОСОБА8, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – Орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини разом із батьком та відібрання малолітньої дитини у матері без позбавлення її батьківських прав, для проживання малолітньої дитини з батьком у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком без участі матері; № 495/12719/23 за позовом ОСОБА11 до ОСОБА13, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – Служба у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради, про визначення місця проживання дитини з батьком та відібрання дитини у матері без позбавлення її батьківських прав, для проживання дитини разом із батьком у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері; № 495/3746/24 за позовом ОСОБА17 до ОСОБА19, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – Орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, про позбавлення батьківських прав.

Вища рада правосуддя зауважує, що на час розгляду дисциплінарної справи Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя та ухвалення за результатами розгляду такої рішення від 25 листопада 2024 року № 3408/1дп/15-24, Савицькому С.І. дійсно не було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, незважаючи на наведені вище обставини.

Однак, 26 лютого 2025 року НАБУ надіслало Вищій раді правосуддя копію повідомлення про підозру Савицькому С.І. від 19 лютого 2025 року у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 114¹ (перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період), частиною третьою статті 28 частиною першою статті 114¹ КК України (перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, вчинене за попередньою змовою групою осіб) у кримінальному провадженні № ____ від 10 березня 2023 року, та відповідно до статті 222 КПК України надало письмовий дозвіл на розголошення відомостей, отриманих під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____, у частині, необхідній для вирішення питання про притягнення судді Савицького С.І. до дисциплінарної відповідальності.

Досудовим розслідуванням установлено, що 6 березня 2023 року Заверюха В.О., обіймаючи посаду голови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, використовуючи службове становище, організував збори суддів Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області щодо визначення спеціалізації суддів з розгляду конкретних категорій судових справ, на яких за пропозицією Заверюхи В.О. змінено спеціалізацію суддів, зокрема судді Савицькому С.І. визначено спеціалізацію: «спори, що виникають із сімейних правовідносин».

Відповідно до відведеної ролі суддя Савицький С.І. повинен був діяти та діяв з корисливих мотивів для досягнення злочинного результату у вигляді отримання неправомірної вигоди за організацію ухвалення відповідних судових рішень, для перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, а також незаконного перенаправлення осіб через державний кордон України.

На переконання органу досудового розслідування, суддя Савицький С.І. ухвалював позитивні судові рішення у справах про самостійне виховання батьком дитини віком до 18 років, зокрема за надуманими обставинами, за одне судове засідання, без участі сторін, з істотним порушенням норм процесуального права, без фактичного дослідження доказів.

Також суддя Савицький С.І. на виконання своєї ролі в зазначеному протиправному механізмі залучив свого помічника ОСОБА10 для забезпечення комунікації з адвокатом ОСОБА1, іншими адвокатами, а також з працівниками суду з метою забезпечення авторозподілу судових справ на заздалегідь визначеного суддю.

26 березня 2025 року до Вищої ради правосуддя (вх. № 3073/0/8-25) надійшло подання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. про надання згоди на утримання під вартою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Савицького С.І., підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 28, частиною першою статті 114¹, частиною третьою статті 28, частиною першою статті 114¹ КК України).

Рішенням Вищої ради правосуддя від 28 березня 2025 року № 661/0/15-25 зазначене подання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка Олександра Васильовича задоволено, надано згоду на утримання під вартою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Савицького С.І.

29 жовтня 2025 року НАБУ за результатами розгляду запиту члена Вищої ради правосуддя від 15 жовтня 2025 року щодо надання актуальної інформації про результати досудового розслідування у кримінальних провадженнях №____ від 9 травня 2023 року та № ____ від 10 березня 2023 року в частині стосовно судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Савицького С.І. повідомило, що 31 січня 2025 року згідно з постановою прокурора матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях № ____ від 9 травня 2023 року та № _____ від 10 березня 2023 року об’єднані в одне провадження за єдиним реєстраційним номером ____.

1 липня 2025 року Савицькому С.І. повідомлено про нову та зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 28, частиною першою статті 114¹, частиною другою статті 28 частиною першою статті 114¹ частиною третьою статті 368 КК України.

18 липня 2025 року стороною обвинувачення завершено досудове розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 10 березня 2023 року за підозрою Савицькому С.І. у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 28, частиною першою статті 114¹, частиною другою статті 28 частиною першою статті 114¹, частиною третьою статті 368 КК України, Заверюсі В.О. у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 368, частиною другою статті 332, частиною третьою статті 332, частиною третьою статті 27, частиною другою статті 28, частиною першою статті 114¹, частиною третьою статті 27, частиною третьою статті 28, частиною першою статті 114¹, частиною третьою статті 27, частиною третьою статті 332, частиною третьою статті 27, частиною третьою статті 28, частиною третьою статті 368, частиною третьою статті 27, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 376-1 КК України, ОСОБА1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 332, частиною третьою статті 28, частиною першою статті 114¹, частиною третьою статті 369 КК України, ОСОБА10 y вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п’ятою статті 27, частиною другою статті 376-1 КК України, ОСОБА20 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п’ятою статті 27, частиною другою статті 28, частиною першою статті 114¹КК України.

Сторона захисту ознайомлюється з матеріалами досудового розслідування у порядку статті 290 КПК України.

 

Щодо цивільної справи № 495/7932/23

Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Савицький С.І. ухвалою від 2 серпня 2023 року відкрив загальне позовне провадження у справі № 495/7932/23, підготовче засідання призначив на 10 серпня 2023 року.

Суддя Савицький С.І. ухвалою від 2 серпня 2023 року залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради Одеської області.

Установлено, що матеріали цивільної справи № 495/7932/23 не містять доказів звернення судді Савицького С.І. із запитами до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА8.

Згідно з копією паспорта, зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА8 – АДРЕСА1.

Копії матеріалів справи № 495/7932/23, які надані НАБУ, не містять доказів надіслання судом органу опіки та піклування копій ухвал від 2 серпня 2023 року, судової повістки про виклик його представника в підготовче засідання.

Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Савицький С.І. рішенням від 10 серпня 2023 року у справі № 495/7932/23 ухвалив визначити місце проживання ОСОБА9, ____ народження, разом із батьком ОСОБА7,____ року народження, за адресою: АДРЕСА4, та відібрати малолітню дитину ОСОБА9, ____ року народження, від матері ОСОБА8, ____ року народження, без позбавлення її батьківських прав, для проживання малолітньої дитини ОСОБА9, ____ року народження, разом із батьком ОСОБА7, ____ року народження за адресою: АДРЕСА4, у зв’язку з фактом самостійного виховання малолітньої дитини батьком ОСОБА7, ____ року народження, без участі матері ОСОБА8, ___ року народження.

Згідно із зазначеним рішенням «відповідач в підготовче судове засідання не з’явилась, але надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги визнає в повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення. Представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору у підготовче судове засідання не з’явився, повідомлявся, причини неявки суду не відомі».

Зазначена цивільна справа перебувала у провадженні судді Савицького С.І. 8 календарних днів (із 2 серпня 2023 року до 10 серпня 2023 року).

 

Щодо цивільної справи № 495/12719/23

Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Савицький С.І. ухвалою від 23 листопада 2023 року відкрив загальне позовне провадження у справі № 495/12719/23, підготовче засідання призначив на 30 листопада 2023 року.

Установлено, що матеріали цивільної справи № 495/12719/23 не містять доказів звернення судді Савицького С.І. із запитами до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідачки ОСОБА13.

Згідно з копією паспорта зареєстроване місце проживання відповідачки ОСОБА13– АДРЕСА7.

Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Савицький С.І. рішенням від 30 листопада 2023 року ухвалив визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА12, ____ року народження, разом із батьком ОСОБА11, ____ року народження, за адресою: АДРЕСА4, та відібрати малолітню дитину ОСОБА12, 2014 року народження, від матері ОСОБА13, ____ року народження, без позбавлення її батьківських прав, для проживання малолітньої дитини ОСОБА12, ____ року народження, разом із батьком ОСОБА11, ___ року народження, за адресою: АДРЕСА5, у зв’язку з фактом самостійного виховання малолітньої дитини батьком ОСОБА11, ____ року народження, без участі матері ОСОБА13, ____ року народження.

Згідно із зазначеним рішенням «відповідач в підготовче судове засідання не з’явилась, але надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги визнає в повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення. Представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору у підготовче судове засідання не з’явився, повідомлявся, причини неявки суду не відомі».

Матеріали цивільної справи № 495/12719/23 не містять доказів отримання Службою у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради Одеської області судової повістки про виклик у підготовче засідання, призначене на 30 листопада 2023 року.

Зазначена цивільна справа перебувала у провадженні судді Савицького С.І. 7 календарних днів (із 23 листопада 2023 року до 30 листопада 2023 року).

 

Щодо цивільної справи № 495/3746/24

Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Савицький С.І. ухвалою від 26 квітня 2024 року відкрив загальне позовне провадження у справі № 495/3746/24.

Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Савицький С.І. рішенням від 4 червня 2024 року ухвалив позбавити ОСОБА19, ____ року народження, батьківських прав щодо малолітньої дитини ОСОБА18, ___ року народження.

Згідно із зазначеним рішенням «відповідач ОСОБА19 в підготовче судове засідання не з’явилась, але надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги визнає в повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення».

Матеріали справи містять висновок Органу опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради, адресований судді Савицькому С.І., в якому зазначено: «За результатами розгляду комісія з питань захисту прав дитини прийняла рішення за наявними документами у цивільній справі № 495/3746/2024, зважаючи, що мати не заперечує щодо позбавлення батьківських прав, відсутність у матеріалах справи інших доказів щодо невиконання матір’ю батьківських обов’язків, встановити доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА19 відносно сина ОСОБА18, ____ року народження, неможливо».

 

Не погоджуючись із рішенням Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, суддя Савицький С.І. вказав, що дисциплінарний орган не надав оцінки його доводам про дотримання ним норм цивільного процесуального законодавства під час розгляду зазначених вище цивільних справ, зокрема дотриманню правил підсудності під час відкриття провадження у справах № 495/12719/23, № 495/7932/23, ухвалення у зазначених справах рішень за результатами підготовчого засідання у разі визнання позову відповідачем та необов’язкової участі органу опіки та піклування під час розгляду справ про відібрання дитини.

Оцінюючи доводи скарги судді Савицького С.І. в цій частині, вважаю їх необґрунтованими з огляду на таке.

Позови до фізичної особи пред’являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (частина перша статті 27 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

У постанові Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 червня 2024 року у справі № 554/7669/21 зазначено, що реєстрація (декларування) місця проживання / перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.

Положення частини першої статті 27, частини першої статті 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи – сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.

Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.

Норми ЦПК України передбачають використання лише зареєстрованого місця проживання або перебування, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.

Відповідно до частин шостої – восьмої статті 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб’єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п’яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.

Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.

Отже, суддя Савицький С.І. під час вирішення питання про відкриття провадження у цивільних справах № 495/12719/23, № 495/7932/23 та ухвалення у цих справах рішень не дотримав вимог ЦПК України, зокрема, встановлених статтями 27, 31, 187 ЦПК України, а саме не звернувся до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідачів ОСОБА8 та ОСОБА13, які мають зареєстроване місце проживання за адресами, які не належать до територіальної юрисдикції Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, відкрив провадження та ухвалив рішення з порушенням правил територіальної підсудності (юрисдикції).

Ураховуючи наведене, вважаю, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла правильного висновку, що вказані дії судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Савицького С.І. свідчать про умисне вчинення ним істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил щодо юрисдикції (дисциплінарний проступок, передбачений підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до частини третьої статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно із частиною четвертою статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

У постановах від 25 травня 2022 року у справі № 675/2136/19, від 22 серпня 2023 року у справі № 521/3657/22, від 15 листопада 2023 року у справі № 130/2703/20 Верховний Суд наголошував, що визнання позову відповідачем може бути підставою для задоволення позову лише за сукупності таких умов: визнання усіма учасниками справи обставин, що мають значення для вирішення спору та не підлягають доказуванню відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України; відсутності в суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин; якщо таке визнання відповідачем позову не суперечить закону та/або не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно до частини четверто статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов’язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Частиною п’ятою статті 19 СК України передбачено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, ухвалюючи оскаржуване рішення, надаючи оцінку доводам судді Савицького С.І. щодо необов’язкової участі органу опіки та піклування під час розгляду справ про визначення місця проживання дитини та про відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав, констатувала, що участь у таких категоріях справ органу опіки та піклування, складання ним висновку фактично є гарантією дотримання прав та інтересів цих «інших осіб», якими у цьому конкретному випадку є малолітні діти (у справі № 495/7932/23 – ОСОБА9 віком 7 років, у справі № 495/12719/23 – ОСОБА12 віком 9 років).

Ураховуючи наведене, Вища рада правосуддя вважає, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя правильно встановила факт умисного порушення суддею Савицьким С.І. норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасником судового процесу (у цьому випадку третьою особою – Службою у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради) наданих йому процесуальних прав та виконання обов’язків у справах № 495/7932/23, № 495/12719/23 за опосередкованою участю в них малолітніх дітей, які, хоча і не були учасниками справи в розумінні статті 65 ЦПК України, проте права та інтереси яких фактично підлягали захисту органом опіки та піклування, судом (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Забезпечення найкращих інтересів дитини – дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров’я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац 4 частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, від 07 грудня 2006 року).

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ у справі «Мамчур проти України» заява № 10383/09, від 16 липня 2015 року).

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. У першу чергу судом повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19 та у постанові від 24 квітня 2019 року у справі №300/908/17.

Суддя Савицький С.І. під час ухвалення рішення у справі № 495/3746/24 про позбавлення батьківських прав матері стосовно малолітньої дитини не досліджував докази свідомого ухилення матері від виконання батьківських обов’язків та під час ухвалення рішень у справах № 495/7932/23 та № 495/12719/23 про визначення місця проживання дітей з батьком, відібрання дітей без позбавлення батьківських прав матері не досліджував докази доцільності проживання дитини окремо від матері, що, своєю чергою, свідчить про неврахування суддею Савицьким С.І. найкращих інтересів дитини щодо збереження її зв’язків із сім’єю, забезпечення її розвитку в безпечному, стійкому та спокійному середовищі, що не є неблагополучним.

Щодо доводів судді Савицького С.І. про неналежність та недопустимість доказів, зокрема протоколів НСРД, які досліджувала Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя вважає необхідним зазначити таке.

Дисциплінарна відповідальність за своєю юридичною природою істотно відрізняється від кримінальної за підставами, процедурою реалізації, колом суб’єктів, а також характером і наслідками стягнень.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 квітня 2019 року (провадження № 11-945сап18), від 19 травня 2021 року у справі № 9901/997/18, дисциплінарна і кримінальна відповідальність належать до різних видів юридичної відповідальності, а тому їх застосування з огляду на положення статті 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частини першої статті 61 Конституції України не є взаємовиключним. Таким чином, кримінальна та дисциплінарна відповідальність є відокремленими правовими інститутами з різними підставами, порядком застосування, колом суб’єктів, характером стягнень, а тому притягнення до дисциплінарної відповідальності та одночасне існування кримінального провадження не суперечать принципам справедливості й пропорційності та не є подвійним притягненням до відповідальності за одне й те саме порушення.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не досліджувала питання наявності або відсутності вини судді Савицького С.І. у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки перебіг кримінального провадження не має значення для розгляду питання про дисциплінарну відповідальність судді, крім випадків, прямо передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», а діяла в межах та у спосіб, що визначені наданими дисциплінарному органу законом повноваженнями.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя керувалася тим, що дисциплінарний орган не оцінює доказів, які використовує сторона обвинувачення в межах кримінального провадження, щодо їх належності та допустимості, а лише надає правову оцінку обставинам наявності або відсутності в поведінці судді ознак дисциплінарного проступку.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя надала оцінку доводам судді Савицького С.І. щодо його звернення до правоохоронних органів із заявою про вчинення ОСОБА17 (позивач у справі № 495/3746/24) кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 384 КК України (введення в оману суду).

Зокрема зазначила, що вважає такі дії судді Савицького С.І. способом захисту, однак наявність порушеного стосовно ОСОБА17 за заявою судді Савицького С.І. кримінального провадження не впливає на встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини, у тому числі з урахуванням наведених вище показань свідків і підозрюваних у кримінальному провадженні № _____.

Щодо наведених суддею Савицьким С.І. доводів про те, що ухвалені у справах №№ 495/7932/23, 495/3746/24 495/12719/23 рішення набрали законної сили, в апеляційному та касаційному порядку не переглядались, а тому не вбачається підстав для висновку про порушення ним норм процесуального права, Вища рада правосуддя вважає необхідним зазначити таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 листопада 2019 року у справі № 11-482сап19 зазначила, що орган, який здійснює дисциплінарне провадження щодо судді, не уповноважений перевіряти законність судового рішення, а зобов’язаний перевірити дії судді під час ухвалення такого рішення в частині наявності порушень, які є підставою для застосування дисциплінарної відповідальності, та оцінити наслідки саме цих дій.

Це означає, що вирішення питання щодо наявності або відсутності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, зокрема з підстав, визначених підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у тому числі оцінка наслідків його дій, не може ставитися у залежність від того, чи було оскаржено ухвалене ним рішення, а також результатів перегляду такого рішення судами вищих інстанцій, оскільки саме собою залишення без змін судового рішення або його скасування не є доказом належного або неналежного виконання суддею своїх професійних обов’язків у контексті вирішення питання про дисциплінарну відповідальність, хоч це й може бути враховано дисциплінарним органом.

Не погоджуючись із оскаржуваним рішенням, суддя Савицький С.І. також зазначив, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не обґрунтувала, як саме порушення норм процесуального права свідчить про недотримання ним етичних стандартів поведінки судді.

Оцінюючи доводи скарги Савицького С.І. в цій частині, Вища рада правосуддя вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до пункту 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Згідно із частиною шостою статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя повинен додержуватися присяги судді.

Складаючи присягу судді, особа, призначена на посаду судді, присягає Українському народові об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя (стаття 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Отже, присяга судді вимагає від нього, зокрема, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

Стандарти етичної поведінки, яких має додержувати суддя, встановлюються Кодексом суддівської етики (стаття 58 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), а також актами структурних органів міжнародних організацій (Економічна і Соціальна Рада ООН, Консультативна рада європейських суддів як дорадчий орган Ради Європи та інші). Один із таких стандартів закріплює необхідність дотримання суддею належної поведінки не лише під час здійснення правосуддя, а й поза виконанням своїх суддівських обов’язків, тобто у приватному житті:

суддя повинен бути прикладом неухильного дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду;

має докладати всіх зусиль до того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною (статті 1, 3 Кодексу суддівської етики);

дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід’ємною частиною діяльності суддів;

суддя дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов’язана з його посадою;

поведінка судді має відповідати високому статусу його посади (принцип четвертого показника «Дотримання етичних норм», пункти 4.1, 4.2 Бангалорських принципів поведінки суддів);

поняття суддівської етики включає, у тому числі, принципи регламентації позасудової поведінки суддів;

зміцнення довіри суспільства до судової влади, обов’язок судді бути не лише представником влади, а й людиною з високими стандартами поведінки, які полягають у тому, щоб суддя як на роботі, так і поза її межами, в повсякденному житті був еталоном порядності і справедливості – високоморальною, чесною, стриманою, врівноваженою людиною; авторитет суду та його рішень багато в чому пов’язується з авторитетом судді, оцінкою його поведінки як у сфері судочинства, так і поза межами його професійної (службової) діяльності (Коментар до Кодексу суддівської етики, затверджений рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1).

Установлені Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя обставини умисного недотримання суддею Савицьким С.І. вимог Конвенції про права дитини, цивільного процесуального законодавства та СК України під час розгляду справ № 495/7932/23, № 495/12719/23, у яких встановлювалося місце проживання малолітніх дітей з батьком, та справи № 495/3746/24, у якій вирішувалося питання щодо позбавлення матері прав щодо її малолітньої дитини, свідчать про невиконання суддею завдання цивільного судочинства, визначеного статтею 2 ЦПК України, та викликають обґрунтовані сумніви у здатності судді Савицького С.І. безсторонньо виконувати свої функції.

Така поведінка судді Савицького С.І. фактично породжує зневіру громадян у справедливість, чесність, неупередженість суду, сприяє формуванню суспільної думки про допустимість незаконного впливу на суддів, отже, завдає істотної шкоди авторитету правосуддя та порочить звання судді.

Отже, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, урахувавши дії судді Савицького С.І. під час розгляду справ №№ 495/7932/23, 495/3746/24, 495/12719/23, обставини їх розгляду зважаючи на надані свідками та підозрюваними у кримінальному провадженні № ____ показання, наявність суспільного резонансу, внаслідок негативних публікацій у медіа щодо дій суддів Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області (у тому числі судді Савицького С.І.), правильно встановила наявність у діях судді Савицького С.І. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя з огляду на допущення суддею Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Савицьким С.І. дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», за умов наявності в його діях умислу, ознак грубого порушення норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, дійшла висновку, що зазначений дисциплінарний проступок є істотним у розумінні пункту 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

 

Висновки Вищої ради правосуддя за результатами розгляду скарги

Пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

Ураховуючи наведене, Вища рада правосуддя вважає, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла правильного висновку, що встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини свідчать, що поведінка судді Савицького С.І. фактично породжує зневіру громадян у справедливість, чесність, неупередженість суду, сприяє формуванню суспільної думки про допустимість незаконного впливу на суддів, отже, завдає істотної шкоди авторитету правосуддя та порочить звання судді.

За результатами розгляду скарги на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25 листопада 2024 року № 3408/1дп/15-24 про притягнення судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Савицького С.І. до дисциплінарної відповідальності Вища рада правосуддя дійшла висновку, що доводи судді Савицького С.І. не спростовують правильності викладених у цьому рішенні висновків про наявність у діях судді Савицького С.І. складу дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1 та пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасником судового процесу наданих йому прав та виконання обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду; допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності).

Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України та статті 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Згідно з пунктом 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Ураховуючи наведене, Вища рада правосуддя дійшла висновку, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя правильно кваліфікувала дії судді Савицького С.І. як істотний дисциплінарний проступок, доводи скарги не спростовують правильності встановлених дисциплінарним органом обставин та наведених в оскаржуваному рішенні висновків.

Застосоване з урахуванням принципу пропорційності дисциплінарне стягнення у виді звільнення судді з посади є таким, що відповідає вчиненому суддею дисциплінарному проступку, оскільки Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя врахувала характер дисциплінарного проступку, його негативні наслідки для авторитету судової влади, ступінь вини судді, його характеристику, стаж роботи, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а тому рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25 листопада 2024 року № 3408/1дп/15-24 про притягнення судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Савицького С.І. до дисциплінарної відповідальності підлягає залишенню без змін.

Відповідно до пункту 5 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища рада правосуддя

 

вирішила:

 

залишити без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25 листопада 2024 року № 3408/1дп/15-24 про притягнення судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Савицького Сергія Ігоровича до дисциплінарної відповідальності.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

 

Голова Вищої ради правосуддя

 

Члени Вищої ради правосуддя