X
Enter the word to search

View Акт ВРП

Ukraine
Вища рада правосуддя
Рішення
Kyiv
19.05.2021
1098/0/15-21
Про надання консультативного висновку щодо законопроєктів №№ 5369, 5370

Вища рада правосуддя розглянула проєкти законів України від 13 квітня 2021 року «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», реєстраційний № 5369, та «Про внесення зміни до розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», реєстраційний № 5370, внесені на розгляд Верховної Ради України у порядку законодавчої ініціативи Президентом України Зеленським В.О.

Відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 Закону України  «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя надає обов’язкові до розгляду консультативні висновки щодо законопроєктів з питань утворення, реорганізації чи ліквідації судів, судоустрою і статусу суддів.

За результатами розгляду вказаних законопроєктів, керуючись  статтею 131 Конституції України, статтями 3, 34 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища рада правосуддя

 

вирішила:

 

1. Затвердити консультативний висновок щодо проєктів законів України від 13 квітня 2021 року «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», реєстраційний № 5369, та «Про внесення зміни до розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», реєстраційний № 5370, внесених на розгляд Верховної Ради України у порядку законодавчої ініціативи Президентом України Зеленським В.О.

2. Надіслати консультативний висновок до Верховної Ради України.

 

 

 

В. о. Голови Вищої ради правосуддя                             О.В. Маловацький

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

Рішення Вищої ради правосуддя

19 травня 2021 року № 1098/0/15-21

 

 

КОНСУЛЬТАТИВНИЙ ВИСНОВОК

щодо законопроєктів №№ 5369, 5370

 

1. Проєкт Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 квітня 2021 року, реєстраційний  № 5369 (далі – законопроєкт № 5369), внесений на розгляд Верховної Ради України в порядку законодавчої ініціативи Президентом України Зеленським В.О.

Законопроєктом № 5369 передбачено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва та утворити Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві і визначити, що територіальна юрисдикція Київського міського окружного адміністративного суду поширюється на місто Київ. Крім того, передбачається установити, що із дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя, а розгляд і вирішення адміністративних справ, підсудних цьому суду, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду здійснюватиметься Київським окружним адміністративним судом.

Згідно з пояснювальною запискою законопроєкт № 5369 розроблено у зв’язку з необхідністю забезпечення доступності правосуддя, права громадян на розгляд їхніх справ незалежним і безстороннім судом та підвищення рівня довіри до судової гілки влади.

Як зазначено в пояснювальній записці до законопроєкту № 5369, задля належної реалізації цього законопроєкту Президентом України Зеленським В.О. також вноситься проєкт Закону України «Про внесення зміни до розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 13 квітня 2021 року, реєстраційний № 5370 (далі – законопроєкт   № 5370). На думку суб’єкта законодавчої ініціативи, обидва законопроєкти змістовно пов’язані, їх розгляд, прийняття та набрання ними чинності мають відбуватися одночасно.

Відповідно до пояснювальної записки до законопроєкту № 5370 пропонується доповнити розділ ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» новим пунктом 32, встановивши, що під час ліквідації Окружного адміністративного суду міста Києва положення частини шостої статті 147 цього Закону щодо порядку припинення здійснення правосуддя судом, що ліквідується, та передачі ним судових справ застосовуються з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».

 

2. Вища рада правосуддя відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» надає обов’язкові до розгляду консультативні висновки щодо законопроєктів з питань утворення, реорганізації чи ліквідації судів, судоустрою і статусу суддів.

Усі проєкти законів, що стосуються статусу суддів, здійснення правосуддя, процесуальних законів, та будь-які законопроєкти, що можуть мати вплив на судівництво, наприклад незалежність судової влади, або можуть обмежити гарантії доступу громадян (у тому числі самих суддів) до правосуддя, повинні розглядатися парламентом лише після отримання висновку судової ради[1].

Суд утворюється і ліквідовується законом. Проєкт закону про утворення чи ліквідацію суду вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя (приписи частин першої, другої статті 19 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Проєкт Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» і пов’язаний з ним проєкт Закону України «Про внесення зміни до розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» були внесені Президентом України до Верховної Ради України і зареєстровані Верховною Радою України за № 5369 і № 5370 без проведення консультацій з Вищою радою правосуддя.

Консультативний висновок, наданий Вищою радою правосуддя 4 березня 2021 року, щодо проєкту Закону України «Про ліквідацію і утворення окружних адміністративних судів, юрисдикція яких поширюється на територію Київської області та міста Києва» не свідчить про проведення консультацій щодо проєктів законів України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та «Про внесення зміни до розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Проведення консультацій з Вищою радою правосуддя є обов’язковою передумовою для внесення до Верховної Ради України не лише проєкту закону про ліквідацію суду, а й проєкту закону про утворення нового суду.

Утворення Київського міського адміністративного суду є взагалі новою ініціативою, яка, безумовно, відповідно до статті 125 Конституції України та статті 19 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» потребує проведення консультацій з Вищою радою правосуддя до внесення Президентом України відповідних законопроєктів та їх реєстрації у Верховній Раді України.

Консультативний висновок Вищої ради правосуддя, отриманий до внесення Президентом України законопроєктів до Верховної Ради України, має важливе значення у процедурі подання, розгляду та прийняття цих законопроєктів.

 

3. Вища рада правосуддя як конституційний орган в системі судоустрою поділяє викладену Президентом України позицію щодо запиту суспільства на справедливість, безумовну повагу і довіру до суду та підтримує прагнення до відновлення і підвищення рівня довіри до судової гілки влади.

Незалежність судової влади, відновлення сприйняття суспільством справедливого суду, зміцнення її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і Законів України, а також професійної етики в діяльності суддів є основним завданням Вищої ради правосуддя.

Рада суддів України за підсумками обговорення 15 квітня 2021 року законопроєктів №№ 5369, 5370 у рішенні № 13 звернула увагу на те, що внесенню на розгляд Парламенту законопроєктів, які передбачають ліквідацію (реорганізацію) суду (судів), має передувати їх широке обговорення, зокрема професійними суддями.

Верховний Суд зазначив, що розв’язання вказаної проблеми є необхідним, це може здійснюватися, у тому числі, законодавчим шляхом. Напрям вирішення питання має обиратися такий, який найкраще за своєю формою та рівнем відповідатиме потребі в розв’язанні наявної проблеми, та має забезпечувати досягнення максимально ефективного результату з урахуванням мінімальних втрат для прав учасників процесу. Сама лише заміна одного суду на інший (такий самий) навряд чи в довгостроковій перспективі усуне відповідну проблему.

Національна школа суддів України за результатами опрацювання зазначених законопроєктів дійшла висновку, що законопроєкт № 5369 потребує суттєвого доопрацювання в частині забезпечення безперервності здійснення правосуддя (доступу до суду та забезпечення належних строків розгляду справ та гарантій безперервності діяльності суддів, призначених на посади безстроково).

Розглянувши законопроєкти №№ 5369, 5370 та врахувавши позицію Верховного Суду, Національної школи суддів України та Ради суддів України, Вища рада правосуддя зазначає таке.

 

4. Статтею 125 Конституції України визначено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Суд утворюється, реорганізується і ліквідовується законом, проєкт якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя.

Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підставами для утворення чи ліквідації суду є зміна визначеної цим Законом системи судоустрою, необхідність забезпечення доступності правосуддя, оптимізації видатків державного бюджету або зміна адміністративно-територіального устрою.

Захищеність суддів на рівні Конституції України є найважливішою гарантією незалежності судової влади, неупередженого, об’єктивного, безстороннього та незалежного виконання суддями своїх обов’язків щодо захисту прав і свобод людини і громадянина, забезпечення верховенства права та конституційного ладу в державі[2].

Незмінність суддів та безпека їх перебування на посаді є найважливішим елементом незалежності суддів, які відповідно до частини п’ятої статті 126 Конституції України обіймають посаду безстроково.

Будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права громадян на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить статті 55 Конституції України[3].

Частиною сьомою статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді.   

Не допускається зниження рівня гарантій незалежності і недоторканності суддів в разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів. Зниження рівня гарантій незалежності суддів опосередковано може призвести до обмеження можливостей реалізації права на судовий захист.

Частина друга статті 53 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначає, що суддю не може бути переведено до іншого суду без його згоди, крім переведення, зокрема, у разі реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду.

Згідно із частинами другою та третьою статті 82 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» переведення судді на посаду судді до іншого суду здійснюється на підставі та в межах рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, внесеної за результатами конкурсу на заміщення вакантної посади судді, проведеного в порядку, визначеному статтею 79 цього Закону. Переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня може здійснюватися без конкурсу тільки у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді.

Частиною першою статті 93 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що внесення рекомендації про переведення судді відповідно до цього Закону, крім переведення як дисциплінарної санкції, належить до повноважень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Окружний адміністративний суд міста Києва та Київський окружний адміністративний суд утворені Указом Президента України від 16 листопада 2004 року № 1417/2004, відповідно до якого повноваження Окружного адміністративного суду міста Києва поширюються на територію міста Києва, а повноваження Київського окружного адміністративного суду – на територію Київської області.

За інформацією Державної судової адміністрації України, в Окружному адміністративному суді міста Києва фактично перебувають на посадах
49 суддів.

Штатна чисельність працівників апарату Окружного адміністративного суду міста Києва – 190 посад, з них посад державних службовців – 112, посад працівників патронатної служби – 52, посад працівників, які виконують функції з обслуговування, – 15, посад робітників – 11; 44 посади працівників апарату є вакантними.

Рекомендацію про переведення судді відповідно до Закону, крім переведення як дисциплінарної санкції, вносить саме Вища кваліфікаційна комісія суддів України.

У разі ліквідації Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду зараховані до штату Окружного адміністративного суду міста Києва судді можуть бути переведені до новоствореного або до іншого суду того самого рівня на підставі та в межах рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, що, у свою чергу, буде можливим після формування її повноважного складу, оскільки вказана Комісія припинила свою діяльність відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування».

На розгляді Верховної Ради України перебуває проєкт Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо відновлення роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України» від 29 січня 2021 року, реєстраційний № 3711-д, який в цілому підтриманий Вищою радою правосуддя за умови врахування висловлених пропозицій[4].

Втім, на сьогодні відсутній повноважний склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, функції Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на час неможливості її функціонування не делеговані іншому органу.

Водночас у процесі ліквідації Окружного адміністративного суду міста Києва до створення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України судді вказаного суду не будуть здійснювати судочинство та не будуть переведені. Разом із тим вони не будуть позбавлені статусу судді, але отримуватимуть суддівську винагороду, що є неприпустимим в умовах тотального недофінансування судової системи.

 

У пояснювальній записці до законопроєкту № 5370 йдеться про те, що реалізація його положень не потребуватиме додаткових витрат із Державного бюджету України.

Водночас очевидно, що коштів, передбачених у Державному бюджеті України на 2021 рік, недостатньо для фінансування органів системи правосуддя, також для фінансування заходів, пов’язаних зі створенням нового суду та ліквідацією Окружного адміністративного суду міста Києва. Розрахунку щодо таких витрат у пояснювальній записці не наведено.

Такі витрати передбачатимуть щонайменше:

витрати на оплату праці суддів (у тому числі тих, які в очікуванні переведення не будуть здійснювати правосуддя, однак отримуватимуть суддівську винагороду) та працівників апарату (враховуючи також гарантовані соціальні виплати, передбачені на випадок звільнення у зв’язку з ліквідацією установи);

 поточні видатки, пов’язані із забезпеченням діяльності новоутвореного суду (виготовлення печаток / штампів, оренда приміщень (у разі потреби), закупівля обладнання та витратних матеріалів (адже у законопроєкті не йдеться про створення нового суду на матеріально-технічній базі ліквідованого ОАСК, не відома прогнозована чисельність суддів та працівників апарату, потреба у додаткових приміщеннях (обладнанні) тощо);

збільшення видатків на надсилання поштової кореспонденції у справах, що пов’язані зі зростанням кількості запитів учасників процесу щодо перебігу розгляду їхніх справ, тощо.

 

Законопроєкти №№ 5369, 5370 не передбачають механізму переведення суддів та не вирішують питання збереження висококваліфікованих працівників апарату Окружного адміністративного суду міста Києва в системі судоустрою.

Із приписів Конституції України випливає, що незалежно від підстав виникнення трудових правовідносин держава зобов’язана створювати ефективні організаційно-правові механізми для реалізації трудових правовідносин на рівні закону, а відсутність таких механізмів нівелює сутність конституційних прав і свобод працівника.

 Наслідком прийняття відповідних законопроєктів є виникнення правової колізії, яка призведе до порушення конституційних прав як суддів, так і працівників апарату суду.

Зокрема, кожний суддя має помічника (помічників), статус і умови діяльності якого (яких) визначаються Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Посади помічників судді належать до посад патронатної служби, особливості патронатної служби в судах, органах та установах системи правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів.

Крім того, до штату апарату судів входять також секретарі судового засідання, наукові консультанти та судові розпорядники. Без працівників апарату суду здійснення правосуддя є неможливим.

 

5. Прийняття законопроєкту № 5369 може поставити під загрозу забезпечення конституційних прав громадян на доступ до правосуддя та його доступність.

Відповідно до положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які відображені у статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України зазначає, що гарантування приписом частини другої статті 55 Конституції України кожному права на доступ до суду з метою оскарження рішень, дій або бездіяльності суб’єктів владних повноважень є вимогою принципу верховенства права. Такий доступ не означає автоматичної незаконності цих рішень, дій або бездіяльності, а спрямований на перевірку у судовому порядку їх законності та правомірності, що не лише забезпечує ефективний захист прав, свобод кожної особи, якої стосується неправомірна діяльність суб’єктів владних повноважень, а й сприяє підтримці законності та правопорядку в цілому шляхом виявлення та усунення нелегітимних проявів у такій діяльності[5].

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом, встановленим законом, тобто право на доступ до правосуддя.

На думку Вищої ради правосуддя, на законодавчому рівні мають значення чинні норми, які регулюють питання мережі судів, зокрема щодо організації визначених законом процедур судочинства.

 Зокрема, справи, які розглядаються Окружним адміністративним судом міста Києва та підлягають передачі до Київського окружного адміністративного суду, за правилами процесуального законодавства будуть розглядатися новим складом суду, а їх розгляд розпочнеться спочатку відповідно до положень частини чотирнадцятої статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також проєктами законів не передбачено процесуальної визначеності реалізації права громадян на звернення з новими позовами, які підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

У провадженні Київського окружного адміністративного суду у 2020 році перебувало 19665 справ і матеріалів, 16590 з яких надійшли у звітному періоді. Усього розглянуто 10609 справ і матеріалів, середня кількість справ і матеріалів, розглянутих у 2020 році одним суддею, – 558. У суді працюють   22 судді.

Як наслідок, понад 45 тисяч справ, які перебувають у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва, будуть передані до Київського окружного адміністративного суду, що одномоментно збільшить рівень навантаження суддів Київського окружного адміністративного суду більше ніж удвічі та поставить під загрозу належну реалізацію конституційного права громадян на судовий захист, передбаченого статтею 55 Конституції України.

Дотримання строків розгляду судових справ гарантується Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, строки розгляду справ не можуть бути порушені національним законодавством.

Таким чином, принципи доступу до правосуддя і доступності правосуддя та принцип розумних строків розгляду справ в аспекті адміністративного судочинства буде порушено не лише на території міста Києва, а й на території Київської області.

 

6. Стаття 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначає систему забезпечення функціонування судової влади.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Вища рада правосуддя, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, Державна судова адміністрація України та Національна школа суддів України, інші органи державної влади та органи місцевого самоврядування беруть участь в організаційному забезпеченні діяльності судів у випадках і порядку, визначених цим та іншими законами (частина друга статті 147).

Законопроєктом № 5370 передбачено, що під час ліквідації Окружного адміністративного суду міста Києва положення частини шостої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо порядку припинення здійснення правосуддя судом, що ліквідується, та передачі ним судових справ застосовуються з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».

Частиною шостою статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. Суд, що ліквідується, в місячний строк з дня припинення здійснення правосуддя передає до новоутвореного суду матеріали та документи, пов’язані зі здійсненням таким судом повноважень, зокрема, архівні справи з основної діяльності, строки тимчасового зберігання яких ще не закінчилися, документи, не завершені в діловодстві, а також документи з кадрових питань в паперовому та електронному вигляді, фонди бібліотек, а судові справи та матеріали проваджень, що перебувають у володінні суду, що ліквідується, передаються негайно, до дня початку роботи новоутвореного суду.

Водночас законопроєктом № 5370 виключно для ліквідації Окружного адміністративного суду міста Києва пропонується інший порядок ліквідації, згідно з яким із дня, наступного за днем опублікування Закону України «Про ліквідацію та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», Окружний адміністративний суд міста Києва зобов’язується невідкладно, протягом десяти робочих днів, передати судові справи, які перебувають у його володінні, до Київського окружного адміністративного суду.

При цьому Київському окружному адміністративному суду функції Окружного адміністративного суду міста Києва передаються тимчасово. У подальшому функції ліквідованого суду передаються новоствореному Київському міському окружному адміністративному суду із дня початку його роботи.

Вища рада правосуддя зауважує, що пропозиція щодо визначення для одного із судів в системі судоустрою порядку ліквідації, відмінного від загального, не призведе до досягнення легітимної мети цих законопроєктів.

 

7. Окрім цього, з позиції Верховного Суду вбачається, що однією з передумов, які могли зумовити відповідну ситуацію, був і залишається реалізований у державі підхід щодо визначення предметної юрисдикції окружних адміністративних судів. Так, усі окружні адміністративні суди наділені однаковою предметною юрисдикцією, за винятком Окружного адміністративного суду міста Києва, який, окрім «звичайних» адміністративних справ, розглядає справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності вищих органів державної влади. Згідно зі статистичними даними близько третини навантаження цього суду становлять саме такі справи (близько 10 тисяч на рік).

У межах цієї юрисдикції розглядаються категорії справ, до яких не можуть застосовуватися загальні процесуальні правила, а потреби правосуддя в певних категоріях справ зумовлюють необхідність пошуку особливого, унікального підходу.

Наведене вище є достатньою підставою для того, щоб розпочати дискусію щодо питання створення спеціалізованого суду, уповноваженого розглядати відповідну категорію справ.   

Разом із тим Вища рада правосуддя вважає за доцільне звернути увагу, що на сьогодні Комісією з питань правової реформи при Президентові України розроблено проєкт Стратегії розвитку органів правосуддя та конституційного судочинства, яким передбачається два альтернативних варіанти вирішення вказаної проблеми: зміна предметної підсудності справ за участю вищих органів державної влади, а також розгляд питання щодо створення вищого спеціалізованого суду з розгляду адміністративних справ за участю центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України.

 

8. Метою законопроєкту № 5369, як зазначено у пояснювальній записці до нього, є забезпечення доступності правосуддя, права громадян на розгляд їхніх справ незалежним і безстороннім судом та підвищення рівня довіри до судової гілки влади. Для досягнення цієї мети Президент України пропонує ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва та утворити Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», розкривав інші аспекти цього поняття, обов’язкові характеристики органу, уповноваженого вирішувати спір.

Поза будь-яким сумнівом, «суд, встановлений законом» має бути також утворений з повним та неухильним дотриманням Конституції і законів України.

 

Враховуючи зазначене Вища рада правосуддя звертає увагу Верховної Ради України на необхідність врахування зауважень та застережень, наведених у консультативному висновку до законопроєктів №№ 5369, 5370, та за умови врахування вважає їх можливими для прийняття Верховною Радою України.

 

 

 

[1] Висновок № 10 (2007) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо судової ради на службі суспільства, пункт 87.

[2] Рішення Великої палати Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, десятої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018.

[3] Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абзацу другого      пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) від    3 червня 2013 року № 3-рп/2013.

[4] Рішення Вищої ради правосуддя від 4 лютого 2021 року № 252/0/15-21 «Про надання консультативного висновку щодо законопроєкту № 3711-д».

[5] Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) у справі за конституційними скаргами Карякіна Едуарда Сергійовича, товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еко-вугілля України» щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини першої статті 79 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 24 червня 2020 року № 6-р(ІІ)/2020.