X
Введіть слово для пошуку

Побратими приходили дивитися, чи справді у батальйоні служить суддя: історія херсонки Олени Ковбій

19.06.2023
Видання: 
Кавун.Сity
Автор: 
Євгенія Вірлич

«Пішли розмови, що в батальйоні є справжній суддя, приходили дивитися, чи справді так». Так суддя Херсонського адміністративного суду Олена Ковбій розповідає про своє перебування у війську. Майже від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну пані Олена вступила до лав територіальної оборони. Наразі — офіцерка Збройних сил України, яка увійшла також до Вищої ради правосуддя.

Олена Ковбій розповідає, що до останнього не вірила у можливість повномасштабної війни. Втім, 24 лютого 2022 року не боялась: скоріше, було розуміння того, що в ХХІ столітті такого бути не може, хоча війна і триває в Україні з 2014 року. З емоцій було лише переживання за чоловіка та сина: обидва – військові.

«24 лютого о 5 годині ранку я відвезла чоловіка, офіцера спецслужби, на службу, ми попрощалися на довгі місяці, повернулася додому, зібрала мінімум речей, собаку, забрала свекруху та виїхала до родичів чоловіка у Вінницьку область».

«Для мене немає іншого шляху»

Рішення піти до війська не було спонтанним: «Для мене взагалі не властиво приймати спонтанні рішення. Мабуть, це професія наклала такий відбиток: кожне рішення для мене є обдуманим і вивіреним. Як і війна, що прийшла зненацька до нашої країни, не питаючи нашої згоди чи дозволу, так і рішення, яке я прийняла для себе, було миттєвим – йти воювати. Проблема була в одному – переконати свою сім’ю, що для мене немає іншого шляху».

Чоловік і син пані Олену підтримали: вони обидва – офіцери, виконують бойові завдання. Підтримав суддю і її помічник – також близька людина для Олени Ковбій: Едгар Осташевський. Як і пані Олена, він із перших днів війни подався до лав Збройних Сил України. У важких боях на сході Едгар загинув, що стало важкою втратою для пані Олени: «Для мене це дуже боляче, але я дуже пишаюся цією мужньою людиною».

Вже за кілька місяців навчань Олена Ковбій стає професійною військовослужбовицею: стріляє з кулемета, гранатомета, автомата, надає медичну допомогу, вміє евакуювати поранених з поля бою.

«Наш батальйон направили у зону бойових дій, місто Бахмут. Більше двох місяців штаб перебував у Бахмуті, потім нас трохи відвели в інший населений пункт. Ми перебували в зоні бойових дій з липня по листопад».

У ЗСУ Олена Ковбій очолила групу цивільно-військового співробітництва, що займається ідентифікацією загиблих бійців. Морально, каже пані Олена, робота важка, але навіть у таких умовах вона все одно оптимістка і радо підтримує побратимів: «Емоційно, мабуть, жінка сильніша. Навіть тут намагаюсь створити якийсь затишок, щоб щось смачненьке у них було. Як мати, як дружина, поки я не бачу своїх — хоча б щось щоб було домашнє у хлопців тут».

Вперше майже за рік служби родина пані Олени зустрілась: сина відпустили у 10-денну відпустку — родина святкувала його весілля.

Позивний «Феміда» обрала сама

Олена Ковбій сама обрала собі позивний. В батальйоні, де служить пані Олена, немає поділу на жінок і чоловіків: усі – солдати, всі – побратими, які в будь-яку мить готові захистити один одного. Під час служби всі опанували одну й ту саму зброю, проходили однакові навчання. Пані Олена опанувала автомат, кулемет, РПГ, навчалася рити окопи, надавати першу медичну допомогу, евакуювати з поля бою пораненого, вивчала топографію та багато іншого.

Про проблеми пані Олена казати не любить: «Після повернення зі Сходу я кажу, що вирішити можна будь-яку проблему, крім, на жаль, смерті». Радіють усі разом, коли доба минула без втрат, коли протягом декількох годин не було «прильотів», коли мали воду та гарячу їжу, коли було світло і можна було зігрітися, коли поверталася неушкоджена з позицій, куди виїжджає поспілкуватися з хлопцями…

Про те, що з пліч-о-пліч із ними служить суддя, побратими дізналися не одразу: «Це зараз я офіцер, але в батальйон я прийшла звичайним солдатом. І я ж не зразу сказала, що я суддя, бо, мабуть, не взяли б. Пішли розмови, що в батальйоні є справжній суддя, приходили дивитися, чи справді так».

З Вищої ради правосуддя — знову до війська

2 січня 2023 року XX з’їзд суддів обрав Олену Ковбій на посаду члена Вищої ради правосуддя, після чого вона склала присягу члена ВРП. Саме тоді більшість і дізналась про те, що Олена Ковбій майже рік до того перебувала у війську: «Бути членом ВРП – це відповідальність перед суспільством, колегами, які довірили мені посісти цю посаду, перед собою. Я звикла бути там, де я, на мою думку, найбільше потрібна. У лютому 2022 року це було військо, зараз – Вища рада правосуддя»

Посада у ВРП – виборна. До неї шлях доволі важкий: окрім подання, яке має містити дані про роботу, є ще співбесіда з Етичною радою. До останньої входять зокрема — міжнародні партнери, чий голос є вирішальним. З’їзд суддів згодом поміж 16-ти обраних претендентів із суддівської спільноти обирає 8. Саме до цієї вісімки і потрапила Олена Ковбій.

На момент обрання на посаду члена ВРП Олена Ковбій обіймала посаду виконуючої обов’язки помічниці командира батальйону ТрО ЗСУ з правової роботи. Як чинна суддя, пані Олена перебувала у тимчасовому відрядженні – так має бути за законом.

В результаті, одо Олени Ковбій виникла нетипова ситуація: акт про відрядження Олени Ковбій до Вищої ради правосуддя так і не надійшов. Відповідно, до штату ВРП її не зарахували і заробітну плату там не платили. Також вона фактично суміщувала посади судді, членкині ВРП та військовослужбовиці. Це унікальний випадок в історії судової влади України.

Разом із тим, Олена Ковбій брала участь у засіданнях Ради та у голосуванні під час ухвалення Вищою радою правосуддя рішень.

Народні депутати від 1 лютого 2023 року зареєстрували у Верховній Раді законопроект № 8409, яким запропонували парламенту усунути казус – змінами до Закону «Про військовий обов'язок і військову службу» дозволити військовослужбовцям під час воєнного стану припиняти дію контракту у зв’язку з обранням на посаду члена Вищої ради правосуддя.

У березні Комітет Верховної Ради з питань правової політики підтримав зазначений законопроект, однак далі рекомендації Комітету справа поки що не пішла. А пані Олена Ковбій повернулась на фронт, бо вона дуже хоче повернутися на свій південь. А без звільнення всієї території — перемоги та миру не буде.