X
Введіть слово для пошуку

Рішення Конституційного Суду України від 17.04.2008 № 7-рп/2008

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ

у справі за конституцiйним поданням 63 народних депутатiв України про офiцiйне тлумачення положень  статтi 18 Закону України „Про Вищу раду юстицiї“ (справа щодо припинення повноважень члена Вищої ради юстицiї)

м. К и ї в                                                                       Cправа № 1-21/2008

17 квiтня 2008 року

№ 7-рп/2008

 

Конституційний Суд України у складі суддів:

Стрижака Андрія Андрійовича — головуючого,

Бринцева Василя Дмитровича,

Головіна Анатолія Сергійовича – доповiдача,

Джуня В’ячеслава Васильовича,

Дідківського Анатолія Олександровича,

Домбровського Івана Петровича,

Кампа Володимира Михайловича,

Колоса Михайла Івановича,

Лилака Дмитра Дмитровича,

Маркуш Марії Андріївни,

Мачужак Ярослави Василівни,

Овчаренка В’ячеслава Андрійовича,

Стецюка Петра Богдановича,

Ткачука Павла Миколайовича,

Шишкіна Віктора Івановича,

розглянув на пленарному засiданнi справу за конституцiйним поданням 63 народних депутатiв України про офiцiйне тлумачення положень статтi 18 Закону України „Про Вищу раду юстицiї“ вiд 15 сiчня 1998 року № 22/98–ВР (Вiдомостi Верховної Ради України, 1998 р., № 25, ст. 146).

Приводом для розгляду справи вiдповiдно до статей 39, 40 Закону України „Про Конституцiйний Суд України“ стало конституцiйне подання 63 народних депутатiв України.

Пiдставою для розгляду справи згiдно з частиною першою статтi 93 Закону України „Про Конституцiйний Суд України“ є практична необхiднiсть в офiцiйнiй iнтерпретацiї положень статтi 18 Закону України „Про Вищу раду юстицiї“.


Заслухавши суддю-доповiдача Головiна А.С. та дослiдивши матерiали справи, Конституцiйний Суд України

у с т а н о в и в:

1. Суб’єкт права на конституцiйне подання – 63 народних депутати України – звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офiцiйне тлумачення положень статтi 18 Закону України „Про Вищу раду юстицiї“ (далі – Закон), у контекстi яких просить роз’яснити:

1) чи передбачають цi положення можливiсть припинення повноважень члена Вищої ради юстицiї суб’єктом формування її складу поза встановленими нею пiдставами;

2) чи допускається припинення повноважень члена Вищої ради юстицiї суб’єктом формування її складу через порушення ним присяги або скоєння аморального вчинку за вiдсутностi оцiнки Вищою радою юстицiї цих фактiв та рiшення про наявнiсть пiдстав для припинення повноважень члена Вищої ради юстицiї.

Народнi депутати України також просять дати офiцiйне тлумачення термiна „аморальний вчинок“, застосованого в абзацi першому пункту 8 частини першої цiєї статтi.

Автори клопотання вважають, що незважаючи на те, чи член Вищої ради юстицiї призначений органом, чи вiн входить до її складу за посадою, рiшення щодо доцiльностi продовження його повноважень у разi порушення ним присяги або скоєння аморального вчинку приймає Вища рада юстицiї i направляє до органу, який його призначив.

2. Свої позиції щодо питань, порушених у конституцiйному поданнi, висловили Президент України, Голова Верховного Суду України, Генеральна прокуратура України, Вища рада юстиції, Міністерство юстиції України, Спілка адвокатів України, вчені Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Одеської національної юридичної академії, Львiвського нацiонального унiверситету iменi Iвана Франка.

3. Вирiшуючи питання про офiцiйне тлумачення положень статтi 18 Закону, Конституцiйний Суд України виходить з такого.

3.1. У статтi 131 Конституцiї України зазначено, що Вища рада юстицiї складається з двадцяти членiв. Верховна Рада України, Президент України, з’їзд суддiв України, з’їзд адвокатiв України, з’їзд представникiв юридичних вищих навчальних закладiв та наукових установ призначають до Вищої ради юстицiї по три члени, а всеукраїнська конференцiя працiвникiв прокуратури – двох членiв Вищої ради юстицiї. До складу Вищої ради юстицiї входять за посадою Голова Верховного Суду України, Мiнiстр юстицiї України, Генеральний прокурор України.

Порядок призначення членiв Вищої ради юстицiї закрiплено у статтях 8, 9, 10, 11, 12, 13, а пiдстави припинення їх повноважень – у частинi першiй статтi 18 Закону.

Зi змiсту конституцiйного подання випливає, що перше питання народних депутатiв України зводиться до тлумачення саме положень частини першої цiєї статтi.

Системний аналiз цих положень та Закону в цiлому, здiйснений Конституцiйним Судом України, свiдчить, що перелiк пiдстав для припинення повноважень члена Вищої ради юстицiї, встановлених частиною першою статтi 18 Закону, є вичерпним i не допускає припинення повноважень з iнших пiдстав органом, що його призначив.

3.2. З другого питання суб’єкта конституцiйного подання вбачається необхiднiсть офiцiйного тлумачення положення частини другої статтi 18 Закону, за яким рiшення про припинення повноважень члена Вищої ради юстицiї у випадках, передбачених пунктом 8 частини першої цiєї статтi, тобто у разi порушення ним присяги або скоєння аморального вчинку, приймається органом, що призначив члена Вищої ради юстицiї.

Народнi депутати України вважають, що Вища рада юстицiї, припиняючи у таких випадках повноваження члена Вищої ради юстицiї, має надати органу, що його призначив, оцiнку цих фактiв та рiшення про наявнiсть пiдстав для припинення таких повноважень.

З’ясування змiсту частини другої статтi 18 Закону у системному зв’язку з абзацом другим пункту 8 частини першої цiєї статтi свiдчить, що для припинення суб’єктом призначення повноважень члена Вищої ради юстицiї у разi порушення ним присяги або скоєння аморального вчинку оцiнка i рiшення Вищої ради юстицiї не передбаченi. Законодавець встановив, що Вища рада юстицiї приймає рiшення тiльки щодо доцiльностi припинення повноважень особою, яка входить до її складу за посадою, якщо нею порушено присягу, i направляє це рiшення до органу, що її обрав чи призначив.

З огляду на викладене Конституцiйний Суд України дiйшов висновку, що положення частини другої статтi 18 Закону у контекстi положень пункту 8 частини першої цiєї статтi в аспектi конституцiйного подання треба розумiти так, що рiшення про припинення повноважень члена Вищої ради юстицiї у разi порушення ним присяги або скоєння аморального вчинку приймається органом, що його призначив, i надання цьому органу Вищою радою юстицiї оцiнки таких фактiв та рiшення про наявнiсть пiдстав припинення повноважень Законом не визначено.

Разом з тим Конституційний Суд України зазначає, що при порушеннi присяги членом Вищої ради юстицiї, який призначений вiдповiдним органом, Вища рада юстицiї може надати цьому органу оцiнку такого факту.

3.3. Народнi депутати України також просять дати офiцiйне тлумачення термiна „аморальний вчинок“, застосованого в абзацi першому пункту 8 частини першої статтi 18 Закону.

Згідно з пунктом 4 частини другої статтi 39 Закону України „Про Конституцiйний Суд України“ у конституцiйному поданнi зазначається правове обгрунтування тверджень щодо необхiдностi в офiцiйному  тлумаченнi, проте суб’єкт права на конституцiйне подання цих вимог не дотримав. Отже, конституцiйне провадження у цiй частинi пiдлягає припиненню на пiдставi пункту 2 статтi 45 Закону України „Про Конституцiйний Суд України“.


Виходячи з викладеного та керуючись статтями 147, 150, 153 Конституцiї України, статтею 13, пунктом 2 статтi 45, статтями 51, 62, 63, 66, 67, 69, частиною першою статтi 95 Закону України „Про Конституцiйний Суд України“, пунктом 1 § 51 Регламенту Конституцiйного Суду України, Конституцiйний Суд України

в и р i ш и в:

1. Положення частини першої статтi 18 Закону України „Про Вищу раду юстицiї“ вiд 15 сiчня 1998 року № 22/98–ВРв аспектi конституцiйного подання треба розумiти так, що перелiк пiдстав для припинення повноважень члена Вищої ради юстицiї органом, що його призначив, є вичерпним, припинення повноважень за iнших пiдстав зазначеним Законом не встановлено.

2. В аспектi конституцiйного подання положення частини другої статтi 18 Закону України „Про Вищу раду юстицiї“ у взаємозв’язку з положенням абзацу першого пункту 8 частини першої цiєї статтi треба розумiти так, що рiшення про припинення повноважень члена Вищої ради юстицiї у разi порушення ним присяги приймає орган, що його призначив, i надання цьому органу Вищою радою юстицiї оцiнки таких фактiв та рiшення про наявнiсть пiдстав для припинення повноважень вказаним Законом не передбачено.

3. Припинити конституцiйне провадження щодо офiцiйного тлумачення термiна „аморальний вчинок“, застосованого в абзацi першому пункту 8 частини першої статтi 18 Закону України „Про Вищу раду юстицiї“, на пiдставi пункту 2 статтi 45 Закону України „Про Конституцiйний Суд України“ – невiдповiднiсть конституцiйного подання вимогам, передбаченим Конституцiєю України, Законом України „Про Конституцiйний Суд України“.

4. Рiшення Конституцiйного Суду України є обов’язковим до виконання на територiї України, остаточним i не може бути оскаржене.

Рiшення Конституцiйного Суду України пiдлягає опублiкуванню у „Вiснику Конституцiйного Суду України“ та в iнших офiцiйних виданнях України.

Конституцiйний Суд України